Микола Мучинський
- Проза
Сьогодні
Олексій ішов парком і милувався різноманіттям осінніх барв. «Яку, Господи, красу Ти створив, – думав він. – Ось дрібненьким жовтим…
Детальніше - Проза
Шматок хліба
Тетяні Іванівні тепер не легко відвідувати зібрання у Домі Молитви, здоров’я не те, та й літа не ті. Проте нині,…
Детальніше - Проза
Ворожка
Баба Килина не робила собі реклами, проте була досить відомою в їхній окрузі. Тож до неї йшли не лише односельчани.…
Детальніше - Проза
Дві дороги
Голова колгоспу, відірвавши погляд від паперів, глянув на чергового відвідувача. Скривився: – А-а! Матвій. Заходь. Ну чого тобі на цей…
Детальніше - Проза
Сир
В селі відчувалося пожвавлення. Селяни готувалися до свята. Не відставали від сусідів і Поліна з донькою. Дякувати Богу, вони теж…
Детальніше - Проза
Ровесниця
Місто тільки-но прокидалося. Шум транспорту почав поволі приглушувати щебетання птахів у парках та скверах. Де-не-де вже чулися людські голоси. Карпо…
Детальніше - Проза
Солдатська сльоза
Вони йшли, тримаючи напоготові зброю і сторожко оглядаючи все навколо, кожен виступ скелі, кожен камінчик… Здавалося, що десь там, за…
Детальніше - Проза
Іди і більше не гріши!
Дмитро недавно приїхав на цю землю. Вона мала стати його другою Батьківщиною. Все тут не так. Все тут, починаючи з…
Детальніше - Проза
Ефективний засіб
Закінчився непростий робочий день. Підвечір, посходившись додому, батьки і діти, кожен приніс мішок своїх проблем. Приніс, та й висипав їх…
Детальніше - Проза
Розмова Йоселя Раковера з Богом у Варшавському гетто
В одній із руїн Варшавського гетто, між купами обгорілого каміння і людських кісток, знайдений, прихований і закритий у маленькій пляшці…
Детальніше - Проза
«…Те й пожнеш…»
Нестерпно палило сонце. Та чому б і ні, адже якраз була жнивна пора. На полі гуркотіли комбайни, трактори, чулися людські…
Детальніше - Проза
Я своїми руками…
Костя з кухні перейшов у кімнату. Проте крики долітали й сюди. «Що там у них діється? – поморщився хлопець. –…
Детальніше - Проза
Валіза
Дмитро – лікар. Хоч він уже давно на пенсії, та не вважає, що заслужений відпочинок − це для нього. Мало…
Детальніше - Проза
Поїзд
Юрко неспішно пакував валізу. Він збирався відвідати доньку, яка проживала в столиці. Часу до відправки поїзда було вдосталь. Проте речей…
Детальніше - Проза
Прокажений
Сонце мовчки висіло прямо над головою одинокого подорожнього, що опустивши її брів кудись польовою дорогою. Тут, серед поля, йому нікуди…
Детальніше - Проза
Плаття
Подружжя, Оля з Іваном, жили більш ніж скромно. Бували часи, що не те що б хліба не було за що…
Детальніше
- 1
- 2