Китай, Росія, Іран і КНДР посилюють релігійний контроль і тиск на християн — автори дослідження
Китай, Росія, Іран і Північна Корея дедалі активніше обмінюються технологіями, правовими підходами та моделями державного контролю, які можуть використовуватися для переслідування релігійних меншин, зокрема християн. Про це йдеться в аналізі, пов’язаному з новою книгою Axis of Aggressors, автори якої досліджують співпрацю чотирьох авторитарних режимів.
Джерело: The Christian Post
Християни стикаються з різними формами переслідування
У Китаї влада посилює контроль над християнськими громадами та вимагає їхньої ідеологічної лояльності державі. У Росії місіонерська діяльність поза встановленими законом межами може призвести до штрафів і переслідувань. В Ірані особливо вразливими залишаються мусульмани, які прийняли християнство, а в Північній Кореї навіть володіння Біблією може мати надзвичайно тяжкі наслідки.
Автори книги Axis of Aggressors: Countering the Cooperation of China, Russia, Iran & North Korea стверджують, що ці прояви не варто розглядати як повністю ізольовані.
Бредлі Боуман, Елейн Дезенскі та Марк Монтгомері досліджують, як чотири держави поглиблюють співпрацю в економіці, кіберпросторі, технологіях і військовій сфері.
На думку авторів, частина цієї взаємодії також зміцнює можливості режимів контролювати власне населення.
Спільним принципом називають верховенство держави над релігією
У матеріалі зазначається, що Китай, Росія, Іран і Північна Корея мають різні ідеологічні та релігійні системи.
Водночас їх об’єднує прагнення не допустити існування незалежних суспільних інституцій, здатних ставити релігійну або моральну лояльність вище за державну.
Саме тому незалежні християнські громади часто сприймаються владою як потенційно небезпечні.
Особливе значення автори надають співпраці в межах Шанхайської організації співробітництва.
У 2017 році визначення «екстремізму» було розширене так, що воно почало включати не лише насильницькі дії, а й ширші категорії ідеології та практики.
Критики такого підходу вважають, що нечіткі формулювання дають державам більше можливостей переслідувати релігійні групи навіть за відсутності будь-яких насильницьких дій.
Російське законодавство обмежує місіонерську діяльність
У Росії важливим інструментом контролю стали так звані «закони Ярової», ухвалені у 2016 році як частина антитерористичного законодавства.
Вони суттєво звузили можливості для місіонерської діяльності та визначили, де і за яких умов люди можуть публічно поширювати свою віру.
Незареєстрована або несанкціонована релігійна діяльність може каратися адміністративними санкціями.
Автори матеріалу вбачають паралель між цими нормами та пізнішими кроками Китаю щодо посилення контролю над християнськими церквами.
Китай вимагає «китаїзації» християнства
Китайська влада просуває політику так званої «синіфікації» або «китаїзації» релігії.
Її метою є приведення релігійного життя у відповідність до «основних соціалістичних цінностей» і політичної лояльності Комуністичній партії Китаю.
Незалежні домашні церкви, незареєстровані пастори та релігійні групи регулярно стикаються з тиском.
Китайське законодавство також використовує категорію xie jiao, яку часто перекладають як «єретичне вчення» або «культ», для переслідування релігійних рухів, визнаних владою незаконними.
Автори матеріалу стверджують, що під дію таких норм можуть потрапляти й християни, які відмовляються підпорядковувати богословські переконання державній ідеології.
Північна Корея вважає незалежне християнство загрозою державі
Найжорсткіша ситуація серед чотирьох держав, за оцінками міжнародних правозахисних організацій, залишається в КНДР.
Незалежне християнське богослужіння там фактично заборонене, а приховане сповідування віри може призвести до ув’язнення, примусової праці та інших тяжких покарань.
Водночас влада демонструє контрольовані релігійні об’єкти як доказ нібито існуючої свободи віросповідання.
Одним із таких прикладів є російський православний храм у Пхеньяні, освячений у 2006 році тодішнім митрополитом Кирилом, нині патріархом Російської православної церкви.
Критики називають його радше інструментом зовнішньої репрезентації режиму, ніж ознакою реальної релігійної свободи.
Росія та Іран просувають альтернативне розуміння «традиційних цінностей»
Російська православна церква та іранські релігійні структури протягом десятиліть підтримують офіційний міжрелігійний діалог.
У його межах Москва і Тегеран наголошують на «традиційних цінностях» та критикують західне розуміння універсальних прав людини.
У 2010 році учасники російсько-іранської комісії заявили, що права і свободи людини не повинні протиставлятися релігійній традиції.
Автори аналізу вважають, що проблема полягає в тому, що зміст «традиційних цінностей» визначають фактично державні або тісно пов’язані з державою релігійні інституції.
В Ірані незалежні християнські громади, особливо церкви навернених із ісламу, можуть звинувачуватися в «екстремізмі» або діяльності проти національної безпеки.
Китайські технології посилюють можливості стеження
Окрему увагу автори приділяють технологічній співпраці.
На їхню думку, Китай відіграє ключову роль у забезпеченні інших авторитарних держав технологіями спостереження.
Китайська влада, зокрема, використовує цифрові інструменти для відстеження мереж допомоги північнокорейським утікачам та їхніх контактів із християнськими організаціями.
Пекін також продовжує повертати частину біженців до КНДР, де вони можуть зазнати допитів, катувань, примусової праці або інших покарань.
Особливо небезпечними можуть бути контакти втікачів із християнськими громадами в Китаї.
Іран використовує сучасні системи спостереження
Іран також інвестує у створення так званого «суверенного інтернету», який дозволяє державі значно краще контролювати цифрові комунікації громадян.
У матеріалі згадується китайська компанія Tiandy, обладнання якої постачалося іранським силовим структурам.
Подібні системи відеоспостереження та цифрового контролю використовуються не лише проти політичних протестувальників.
Ті самі інституції стежать за домашніми церквами, виявляють навернених у християнство та переслідують несанкціоновані богослужіння.
Тому технологічна співпраця між державами має прямі наслідки і для свободи віросповідання.
Автори закликають посилити міжнародний тиск
У заключній частині автори пропонують США активніше використовувати санкції проти компаній, силових структур і фінансових посередників, які допомагають авторитарним режимам переслідувати віруючих.
Зокрема, вони пропонують розширювати санкції Global Magnitsky щодо структур, які:
- допомагають ідентифікувати християн, що навернулися з інших релігій;
- стежать за домашніми церквами;
- блокують або цензурують релігійний контент;
- сприяють примусовому поверненню біженців;
- постачають технології для релігійного стеження.
Також автори виступають за розширення захищеного доступу до інтернету, супутникового зв’язку та зашифрованих каналів комунікації для підпільних церков і переслідуваних християнських мереж.
Релігійна свобода стає частиною ширшої геополітичної боротьби
Автори Axis of Aggressors переконані, що співпраця Китаю, Росії, Ірану та Північної Кореї має наслідки не лише для військової чи економічної безпеки.
Йдеться також про поширення моделей державного контролю, в яких релігійна свобода підпорядковується політичній лояльності.
Для християн у цих країнах це означає посилення ризику стеження, обмеження місіонерської діяльності, арештів і переслідування незалежних церков.
Водночас твердження про існування скоординованої «війни проти християн» є інтерпретацією авторів дослідження. Конкретні форми переслідування, мотиви та масштаби репресій суттєво відрізняються в кожній із чотирьох держав.
Читайте також:
