1983 рік. У середній школі західноукраїнського містечка N лінійка. Учні — піонери, комсомольці і безпартійні розтягнулися в довжину всього коридору, завмерли в двох шеренгах. За ними — високі до стелі вікна, перед ними – зачинені двері кабінетів з антивеликодніми плакатами між ними. Червоними літерами гуаші на ватмані: «Без Бога ширша …

Старий, сивоволосий дідусь Омелян був за сторожа в невеличкому панському млині, що стояв над річкою, далеко за селом. З одного боку млина розлився невеличкий став, затриманий позеленілими від старости заставками, а з другого боку, поміж обмоклими берегами, – вузенька річка. Метушилася блискуча вода, то облизувала біле коріння верби та лоз, …

Чоловік із дружиною їхали на попутнім автомобілі у село, в якому народилися, виросли і де вже не були довгий час. Автомобіль повільно просувався шосейною дорогою. Швидше їхати він не міг. І не тому, що був вже старенький, а тому, що так звана дорога була із суцільних вибоїн. Машину раз у …

Мені ніколи не забути Степана з Комишувахи, звідки він щодня приїздив до Запоріжжя на завод. Ми працювали в суміжних бригадах. Я на збірці тягових двигунів, а він на збірці допоміжних машин. Запам’ятався він мені, насамперед тим, що кожного дня, в обідню перерву грав у доміно. При цьому дужче за всіх …

Ану, відійдіть від мене, дворняжки! Фу! Фу! І яке ваше собаче діло, куди я йду? Ну добре, тримайте, свято все ж таки. Та і в мене радість – відхопив на ринку ковбаски практично задарма! І борошна на 20 гривень вийшло стільки, що вистачить на всіх, і ще й залишиться! Курочку …

У цей недільний ранок, як здалося Вірі, навіть птахи співали якось по-іншому. Повітря було свіжим і чистим, а сонячне проміння м’яко заливало маленьку вузьку вуличку. Шестирічна Віра стояла на тротуарі і чекала, коли з’явиться якийсь прохожий. Побачивши його здалеку, дівчинка поспішала назустріч і радісно вигукувала: «Христос Воскрес!» Можете собі уявити, …

Хто ти? Я ніколи раніше тебе не бачив… – Мене послали за тобою. – Хто послав тебе за мною? І куди ти хочеш мене взяти? – Ходімо, довідаєшся. – Ти ж бачиш, я не можу ходити. Я не тільки не можу ходити, я навіть не можу повернути до тебе голови. …

Віктор помирав. Помирав повільно і в муках. Діагноз не залишав йому жодного шансу. Рак!!! Як удар блискавки. Як ляпас, вліплений долею. Дуже важко помирати, особливо коли ти і не жив ще. Віктору було всього 25 років. Він дуже хотів жити… Стільки надій, стільки планів. І раптом все, кінець! «Чому це …

Все це відбулося за одну мить, дуже вражаючу мить. У швидкоплинній течії часу ця мить, здавалося, нічим не відрізнялася від решти. Якби ми змогли вирвати її з ходу історії і розглянути, вона виглядала б точно так, як ті хвилини, які пройшли, поки ви читали ці слова. Вона прийшла і пішла. …

а вокзалах завжди буває немало підозрілої публіки, яка користується втомою і розсіяністю пасажирів чи просто намагається чимось підзаробити. Це або звиклі до спиртного, або безробітні, або люди, які з якоїсь причини опинились у біді. Проводив свої дні біля вокзалу і один обідраний хлопчик: де вкраде що-небудь, де допоможе піднести валізу, …