Господь є Богом гніву чи Богом любові?
Уявлення про Бога як Бога гніву у Старому Завіті, але Бога любові у Новому Завіті є абсолютно хибним. Божа велика любов і милість однакові у всьому Писанні. Так само і Його праведність і справедливий суд однакові в обох частинах Святого Письма. Книга Об’явлення – це найбільше свідчення узгодженості одкровення про Бога в Танаху (Старому Заповіті) та Новому Завіті.
Велика прихильність Бога до праведності залишається незмінною, а Його праведний гнів на тих, хто відкрито повстає проти Нього і зневажає Його шляхи, анітрохи не змінюється. Як і у випадку з потопом і Содомом та Гоморрою, людський рід прийде до точки остаточного суду, і переживе активне обурення Бога проти непокірного зла та розбещення. Проте Його милість до суду й любов і прощення для тих, хто звертається до Нього, є незмінними. Ось уривок з Біблії, в якому йдеться про це:
«І побачив я іншого ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові. І він говорив гучним голосом: “Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела!» (Об’явлення 14:6-7).
І попередження про Божий суд, і Блага Звістка проголошуються в одній і тій же книзі Одкровення. І багато хто відгукується. У 7-му розділі книги Об’явлення описується безліч людей, яких ніхто не міг порахувати, з будь-якого коліна, мови та народу. 14-а глава книги Об’явлення є паралельною до глави 7, і вона дає велику надію на великі жнива в ці часи потрясінь. Все це показує Божу любов та милість.
Тема повноти людського гріха, порочного ставлення до ближнього, суду та гніву досягають свого апогею в Об’явленні 14:17-20. Виноград збирається у точило Божого гніву. В Об’явленні 19:15 йдеться про те, що сам Ісус Христос буде «топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя!» (див. також Дії Святих апостолів 10:42; Матвій 23:33; Буття 15:16).
Біблія показує, що Бог є Богом дивовижної любові, співчуття, терпіння, прощення і милосердя. Бог бажає діяти в любові, співчутті, прощенні та милосерді до кожної людини і до всього Свого творіння. Однак Він також є Богом справедливості. Його справедливість, хоч і сповнена співчуття, вимагає, щоб закон сіяння та жнив приводив до протверезних результатів наших дій. Покаяння може пом’якшити наслідки:
«А коли б несправедливий відвернувся від усіх гріхів своїх, яких нароби́в, і вико́нував усі устави Мої, і робив право та справедли́вість, — буде конче він жити, не помре! Усі його гріхи́, які наробив він, не згадаються йому, — він буде жити в своїй справедливості, яку чинив! Чи Я маю вподо́бання в смерті несправедливого? — говорить Господь Бог, — чи ж не в тому, щоб він повернувся з доріг своїх та й жив?» (книга пророка Єзекіїля 18:21-23).
Крім того, у певній точці безбожності в дію вступає Божий суд, і Він діятиме, інколи у суворому гніві, але завжди у справедливій відплаті.
Повнота Божої любові видно в Ісусі Христі, Агнці Божому. У Його житті, служінні, вченні, спокутній смерті й воскресінні ми бачимо велич Божого спасіння, сповненої любов’ю. Однак Ісус знову підтверджує Божу справедливість, як у термінах закону сіяння та жнив, так і остаточного активного гніву проти безбожності, коли немає покаяння. Христос вчить про остаточне відокремлення праведних від неправедних наприкінці часів на останньому суді. Книга Об’явлення повністю підтверджує всі ці теми і виражає динамічну напругу між ними (Об’явлення 6:16; Ісая 2:21) щодо «гніву Агнця».
Автор – Ден Джастер
Джерело: ieshua.org з посиланням на ritg.org