Актуальне

Я їх ненавиджу…

У формуванні люті та злості в мозку людини активно бере участь мигдалеподібне тіло, яке реагує на сигнали загрози, що надходять із зовнішнього середовища. Тож, спираючись на задум створення людини, злість – це емоція-зброя!

На відміну від страху, вона мотивує нас захищатися нападаючи, а не впадати в стан вічного ступору.
Конструктивна ідея не нападати на кривдника з кулаками, а продовжувати поводити себе духовно й морально «правильно» перетворилася на токсичну думку, що навіть відчувати злість і ненависть – погано.

Цю ідею можна зустріти в релігійних спільнотах, серед людей, які захоплюються східною філософією та в інтелігентному суспільстві: «Це ж аморально відчувати лють і ненависть до іншої людини!»

Чому ці ідеї токсичні?

Припинити відчувати злість на фізіологічному та біохімічному рівнях неможливо. І не потрібно. Емоції не можуть бути «поганими» чи «хорошими». Наша емоційна система в деякому сенсі є складним органом сприйняття, як слух, зір або дотик. Захотіти припинити відчувати певне почуття – все одно, що захотіти силою волі втратити слух або зір.

Людина, котра прикидається, що не відчуває гніву, створює фальшиву особистість, яка сильно відрізняється від неї самої.

Якщо моє найближче оточення (сім’я, церква, колеги по роботі) засуджують ті чи інші почуття, я перестаю бути чесним, відкритим і свідомим насамперед з собою, натомість демонструю не справжню особистість, а ту, яку від мене чекають інші люди. Це своєрідна захисна реакція та форма «хорошої», проте несправжньої (фальшивої) людини, яка пережила неприйняття, осуд і відкидання від інших важливих їй людей. Вона відчуває: якщо буде умовно «правильною», стриманою, тоді її не тільки перестануть ганьбити, але навіть ставитимуть у приклад іншим людям.

Оскільки гнів усе одно «просочується», коли хтось порушує особисті кордони або ще якось погрожує безпеці людини, злість може приймати спотворені форми: перетворюватися на жалість або надмірну гордість – усе пояснювати та раціоналізовувати…

Схожі статті

Коли ти не можеш просто визнати, що «це мене бісить», «я це ненавиджу» («це ж так аморально, ще й бісів призиває») – це дезорієнтує нас, і погрожує нашій емоційній та фізичній безпеці, нашій ідентичності тощо.

Втративши такий важливий «червоний прапорець», ми залишаємося набагато більш незахищеними!
Люди, які не відчувають своєї злості, гірше розуміють себе, власні потреби, бажання та обмеження. Щоб усвідомити, що ми дійсно любимо, необхідно вміти відрізняти те, що ми щиро ненавидимо.

Перший крок на шляху до екологічного й цивілізованого прояву гніву – дозволити собі злитися. Це не означає, що ви повинні дозволити собі неконтрольовані спалахи агресії, – йдеться про те, щоб дозволити собі відчувати гнів саме на рівні емоцій всередині.

Дозволити собі випробовувати будь-які почуття – величезний крок для нашого народу в усвідомленні справжнього й чесного себе!

Наступний крок – навчитися персоналізувати свої почуття, і ми точно впораємося з цим завдяки pyzzкому миру, котрий не залишив нам жодного шансу й далі носити «рожеві окуляри»…

Джерело: uets.ukraine

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Вікторія Ульянова

Керівник програми «Основи душепіклування і психологічного консультування», викладач психології. Магістр з психології, 2020 р., Рівненський інститут Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”», Рівне, Україна. Служитель-душеопікувач в церкві «Скинія Бога з людьми»

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button