У Новому Завіті багаторазово зустрічаються слова δαίμων, δαιμόνιον біс і спільнокореневе δαιμονίζομαι біснуватися, бути біснуватим, δαιμονιώδης бісівський. У передачі цих слів українською спостерігається варіювання: в Огієнка і Духонченка δαίμων і δαιμόνιον транслітеруються як «демон», а в Морачевського, Куліша, Хоменка, Філарета, Турконяка і Попченка перекладається як «біс». Який відповідник кращий?
- Солунь чи Фессалоніка? Солуняни чи фессалонікійці?
- Арамеїзми та гебраїзми в Новому Завіті та їх переклад
Дехто думає, що «біс» під впливом української літератури та фольклору уявляється як чортик із хвостом і рогами, а демон розуміється як щось серйозне. Чи дійсно це так? Якщо ми подивимося в академічний Словник української мови в 20 томах, то побачимо, що «демон» і «біс» не є абсолютно тотожними за значенням.
ДЕМОН, а, ч.1. В античній міфології і язичництві – будь-яке божество чи дух-охоронець, який сприяє або перешкоджає людині у виконанні її намірів. Демони відомі в міфології багатьох народів: у стародавніх римлян це були генії – покровителі роду й місцевості, у давньоукраїнській міфології – мавки, дідьки, домовики, лісовики, диви тощо (з наук. літ.)
Отже, це слово запозичене в українську мову з давньогрецької, і, як видно із словника, воно пов’язане з грецькою міфологією і може позначати божество, доброзичливе до людей. Наведемо декілька прикладів такого вживання:
— То дарунок демонів,— заперечив Клаотлана. — Демонів,— зітхнула юрба вслід за ним… (Бердник Олесь. Подвиг Вайвасвати)
Хто запалює вогняні факели сонця в просторі? Хто зганяє вогняний туман у кільце? Чому круг починає обертатися? Чия сила штовхає його? Сила богів, демонів? (Бердник Олесь. Подвиг Вайвасвати)
А в храмах стверджують, що боги й демони — творці неба та землі. (Бердник Олесь. Подвиг Вайвасвати)
Демони долі потурбуються за тебе!.. — Демони долі зберегли тебе. Я молився за тебе. (Бердник Олесь. Подвиг Вайвасвати)
Від яких нещасть повинен захистити його цей охоронний напис, і яких добрих демонів повинна викликати йому в поміч ця формула магічного закляття? (Віктор Петров (В. Домонтович). Біографічна новела).
У нейтральному значенні «бог» δαιμόνιον один раз вживається в Новому Завіті:
Деякі з філософів-епікурейців і стоїків зчепилися з ним, і одні казали: Що хоче сказати цей пустомеля? — а інші: Здається, він проповідник чужих богів (тому що Павло благовістив їм про Ісуса і воскресіння) (Дії 17:18).
На відміну від демона біс втілює лише зло:
БІС1, а, ч. 1. Злий дух, слуга диявола. – Як воно скоїлось – і не вгадаю. Се біс проклятий спокусив (Л. Глібов).
Оскільки в Євангеліях ці істоти завжди злі і є слугами сатани, то «біс» краще підходить на позначення їх.
Стосовно народного сприйняття біса у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і рогами можна сказати таке. Народне уявлення не може служити запереченням до вживання цього слова, тому що таке саме уявлення поширюється і на слово «сатана», і ніхто через це не перестає його вживати. Так само в народному уявленні ангел завжди постає з крилами, хоча насправді він без крил, і ніхто через це не пропонує перестати вживати слово «ангел».
Тому, як ми пояснюємо, що ангел без крил і сатана без рогів, хвоста і копит, так нам треба буде пояснювати, що й біс не має цих атрибутів.
На користь слова «біс» свідчить також те, що це саме слово вживається в багатьох інших слов’янських мовах:
російське бес,
польське bies,
чеське, верхньолужицьке, нижньолужицьке bĕs,
словацьке bes,
болгарське бяс,
сербохорватська бêс,
словенське bés.
Це слово має тисячолітню традицію вживання в перекладах Біблії:
- у старослов’янській Біблії, починаючи з рукописів Х-ХІ ст.;
- у Пересопницькому Євангелії (1556-1561 рр.) – першому перекладі Євангелія на українську літературно-писемну мову;
- у перекладі Пилипа Морачевського (1860) – першому перекладі чотирьох Євангелій на сучасну українську мову;
- у перекладах Куліша, Хоменка, Філарета.
Огієнко – перший, хто відійшов від цієї традиції.
Крім того, в українській мові є величезна кількість слів, однокореневих із «біс», і величезна кількість фразеологізмів зі словом «біс».
Слова, однокореневі зі словом «біс»:
бісик, бісеня, бісиха, бісиця, бісівський, бісовщина, бісота, біснуватий, бішений (у виразі «бішені огірки»), біс-дерево, бісити, біситися, біснуватися, біснування, біснуватість, бісовий, добіса, достобіса, забісований, збісноватіти, обісіти.
Фразеологізми зі словом «біс»:
біс (вас) бери/візьми/забери/забирай/побери
біс вселився,
біс вхопив,
біс злизав,
біс(и) зна що,
бісів сине,
біс побери,
біс його/тебе бери/візьми/забери/забирай/побери,
біс узяв,
дивитися бісом,
до біса,
до всіх бісів у зуби,
і біс не пізнає/розбере
сам біс не пізнає/розбере,
іди до біса,
іди собі до біса,
і сам біс не пізнає/розбере,
летіти к бісу,
ні бісу,
один біс,
піти к бісу,
полетіти к бісу,
сам біс ноги/ногу вломить/зламає/зломить,
у біса,
хоч до біса у пекло,
як біс поплутав.
Нарешті, для вживання «біс» є й лінгвістичні причини. Це слово дає можливість послідовно перекласти всі грецькі слова з коренем δαιμόν-: δαιμονίζομαι біснуватися, δαιμόνιον біс, δαίμων біс, δαιμονιώδης бісівський. Цієї послідовності, на жаль, немає в українських перекладах.
Огієнко
Огієнко перекладає іменники δαίμων і δαιμόνιον як «демон» і прикметник δαιμονιώδης – як «демонський». А дієслово δαιμονίζομαι в одному місці як «демон мучить» (Мт. 15:22), а в інших місцях – як «біснуватий». Така непослідовність незрозуміла особливо з огляду на те, що «біснуватися» він таки вживає у своєму перекладі, правда ним він перекладає два інші грецькі дієслова – σεληνιάζομαι (Мт. 17:15) і μαίνομαι (1 Кор. 14:23). (Мт. 17:15, 1 Кор. 14:23), причому такий переклад невірний. Якщо δαιμονίζομαι – це «біснуватий», то чому тоді однокореневі δαίμων і δαιμόνιον – це «демон», а не «біс»?
Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити (Мат. 12:22).
Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить! (Мат. 15:22)
Турконяк
Турконяк перекладає δαιμόνιον в більшості місць як «біс», але в Лк. 4:33, 35; 8:27; 1 Кор. 10:20 (двічі), 21 (двічі); Одк. 9:20 чомусь перекладає як «демон». Так само й δαίμων у всіх місцях перекладає як «біс», і лише в Одк. 16:14 – як «демон».
А як Він ступив на суходіл, зустрів їх один чоловік із міста, якого мучили демони упродовж багатьох років, і одежі не носив, жив не в домі, а в гробницях (Лук. 8:27)
Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з того чоловіка. Довгий час він хапав його, — його в’язали залізними ланцюгами й путами, стерегли, — але він розривав кайдани, будучи гнаний бісом по пустинях (Лук. 8:29)
І якраз був у їхній синагозі біснуватий чоловік; і він закричав (Мар. 1:23)
А в синагозі був чоловік, який мав духа нечистого — демона. І він закричав гучним голосом (Лук. 4:33)
В новому ж перекладі всі грецькі слова з коренем δαιμόν- послідовно перекладені українськими словами з коренем -біс-.
Попченко
Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого й німого, — і Він зцілив його, так що сліпий і німий став і говорити, і бачити (Мат. 12:22).
І ось хананейська жінка, вийшовши з тих місць, стала кричати до Нього: Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! Моя дочка тяжко біснується! (Мат. 15:22)
Коли ж Ісус вийшов на берег, назустріч Йому вийшов якийсь чоловік із міста, який був одержимий бісами з давнього часу, і не одягався в одяг, і жив не в домі, а в гробницях (Лук. 8:27).
(Бо Ісус наказав нечистому духу вийти з цього чоловіка, тому що той багато разів оволодівав ним, і його зв’язували ланцюгами й кайданами і стерегли, та він розривав пута, і біс гнав його в пустелі) (Лук. 8:29).
Таким чином, на користь варіанту «біс» можна навести такі аргументи:
- Це слово краще підходить за значенням.
- Воно вживається в багатьох інших слов’янських мовах.
- Воно має тисячолітню традицію вживання в перекладах Біблії.
- Корінь -біс- надзвичайно вживаний в українські мові.
- Це слово дозволяє послідовно перекладати усі однокореневі грецькі слова.
