Домашня » Актуальне » Мінімум релігії. Що українці думають про церкву і її роль у державі

Мінімум релігії. Що українці думають про церкву і її роль у державі

2
Поширень
Pinterest WhatsApp

Центр Разумкова провів чергове дослідження на тему “Держава і Церква”. Було опитано 2015 респондентів віком старше 18 років по всій території України, за винятком АР Крим і тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської областей. Дослідження проведено з 4 по 9 жовтня 2019 року.

Подібні опитування соціологи проводять майже щороку, що дозволяє на великій кількості матеріалу відстежувати динаміку і спостерігати за тенденціями.

Результати опитування були представлені 14 листопада. Скільки віруючих у православних церков, кому з духовних лідерів українці довіряють більше, як ставляться до ідеї державної церкви та чи підтримують оподаткування для церков — в спеціальному матеріалі LB.ua.

Втома

Перше, що кидається в очі при аналізі даних, так це загальний спад за різними показниками релігійної ідентичності. Простими словами — люди стали менше асоціювати себе з релігією і церквою. Соціологи зафіксували найнижчий рівень віруючих людей з 2010 року. Це підтверджується й іншими цифрами. На питання, чи важлива релігія для вас особисто і чи важлива якість релігійності, люди стали рідше відповідати позитивно. Обидва показники є мінімальними.

Серед релігійних груп просіла група православних, водночас зросла група греко-католиків і просто християн. Правда ці зміни в рамках теоретичної похибки, так що серйозних висновків з цього робити не варто.

Також не суттєво у порівнянні з минулим роком знизилося число тих, для кого церква є моральним авторитетом. В динаміці — це цілком очевидний тренд. За 9 років сумарно кількість людей, для яких церква є моральним авторитетом впало, на 13 відсотків. Водночас, тих, хто не вважає церкву моральним авторитетом, стало більше на 12 відсотків.

Помірятися прихожанами

Традиційно опитування Центру Разумкова на тему релігії українські церкви використовували для того, щоб помірятися кількістю прихожан. Особливістю нового опитування стало потрапляння в анкети ПЦУ. Так ось, нову церкву підтримують 20.3% православних, Московський патріархат – 16.3%. В цьому році соціологи вирішили залишити графу “Київський патріархат”, і так себе ідентифікували ще 11.9%. Знаходження в одній анкеті і ПЦУ, і Київського патріархату, розпорошені голоси. В результаті не вийшло “як раніше” – коли представників української церкви було понад 40%. Обвал рейтингу УПЦ-КП помітний – з 42.6 до 11.9 відсотка. Всього за рік. І навіть якщо чисто арифметично скласти цифри ПЦУ та УПЦ-КП, ми не отримаємо колишніх показників. Це при тому, що у Московського патріархату цифри теж зменшилися. До речі про останній, у них не тільки зменшення в порівнянні з минулим роком, але це ще і довгостроковий тренд. Кількість віруючих зменшується з 2010 р. і динаміка цілком відчутна: з 34.5% до 16.3%.

Питання, куди ж поділися віруючі? Істотно зросла група “просто православний”. Їхня кількість збільшилася на 12%. Я припускаю, що пояснення лежить в кейсі Філарета. Віруючі втомилися від цих розборок між колишнім і нинішнім предстоятелями і просто стали уникати чіткої конфесійної прив’язки, використовуючи широке формулювання “просто православний”.

Підтримують дії Філарета тільки 15% опитаних, іншим або все одно, або вони вважають, що він бореться за владу.

Також слід зробити поправку на те, що частина віруючих, які роками були в КП, могли просто в силу звички ідентифікувати себе з УПЦ КП. Адже навіть серед тих, хто позначив себе віруючим Київського патріархату, понад 20% не згодні з Філаретом.

Крім інституційного рейтингу, Філарет розгубив і персональний. Його амбіції з’їли 20% довіри. У лідерах по довірі папа Римський Франциск (+ 26.3%) і митрополит Єпіфаній (+ 19.9%). Далі йдуть Вселенський патріарх Варфоломій (+ 15.4%), верховний архієпископ Святослав (+ 12.1%) і митрополит Онуфрій (+ 10.3%). У патріарха Кирила тотальний рівень недовіри (-28.9%).

Політика

Опитування показує, що українці не поділяють ідею створення державної церкви (9.3%), не хочуть обов’язкового викладання релігії в школах (13%), але зате підтримують інститут капеланства в армії (61.7%). Всього 15.5% хочуть обкласти церкву податками, а 46% вважають, що церкви повинні функціонувати як звичайні громадські організації. Тобто без знижок на газ і податкових пільг.

Дві третини населення вважає, що в країні існує повна свобода совісті і рівність віросповідань перед законом. Більш того, близько 80% віруючих УПЦ (МП) підтримують дану точку зору. Це говорить про те, що дискурс про “страшні гоніння в Україні”, який розповсюджується Московським патріархатом – не працює. У нього не вірить навіть їхня власна паства, яка нібито і страждає від цих гонінь. Віруючі таки усвідомлюють, що немає нічого дискримінаційного в тому, що їх просять вказати в назві Московський патріархат. Адже вони і так на кожної літургії поминають московського патріарха як “Великого Пана й Отця”. До того ж, якщо відкинути емоційний фон піарників УПЦ (МП), процес переходів – це ж не захоплення храмів, а самовизначення громад — з ким їм жити далі. Любити, терпіти, страждати або розлучатися і вступати в нові відносини? Кожна громада вирішує це питання по своєму. І цифра в 80% від усіх прихожан УПЦ (МП) як раз підтверджує те, що люди розуміють, що це абсолютно нормальні речі, а ось пропагандисти Московського патріархату працюють слабо.

У дослідженні є ще один важливий показник. У респондентів запитали, як вони ставляться до того, що політики публічно демонструють релігійну поведінку. Позитивно до цього ставляться 13%, негативно 38.6%, і ще 41% це байдуже. Ці цифри демонструють, що релігійний фактор не конвертується в електоральний. Це відповідь на питання, чому, всупереч масової підтримки ідеї автокефалії і отримання Томосу, Петро Олексійович програв вибори Зеленському, для якого це був термос. Тому що Томос окремо, а вибори окремо. Це дуже важливий кейс для політиків. Соціологи фіксують, що загравання з церквою не дає приросту виборців.

Нинішнє дослідження фіксує загальну втому людей від релігійної теми. Вони не стали менше ходити до церкви, але їх напружує боротьба за владу. Нам вистачає політичних змін, а тут ще й у церкві таке. Тому багато показників просіли. Також чимало “потрудився” почесний патріарх Філарет. Він не тільки угробив власний рейтинг і ставлення до української церкви, а й опосередковано “приклався” до того, що кількість православних досягло історичного мінімуму. В цілому ж українці залишаються віддані поділу церкви й держави й не люблять політизації релігії.

Джерело: LB.ua

Приєднатися до нас у Facebook  Twiter   Instagram

Підтримайте розвиток сайту "Слово про Слово"

Slovoproslovo.info – Газета “Слово про Слово є неприбутковим проєктом і працює коштом пожертв.

 Ми прагнемо забезпечити якісну незалежну християнську журналістику, якій ви можете довіряти. Але на те, що ми робимо, потрібно багато важкої праці, часу та грошей.

 Просимо вас фінансово підтримати розвиток та діяльність цього інформаційного християнського ресурсу.

Попередня Стаття

Чому проект закону щодо протидії дискримінації загрожує правам людини

Наступна Стаття

Замість Богдана Яременка хочуть призначити лобістку гендерних питань Марину Бардіну

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *