Прощення – найвища мета справедливості

Що таке справедливість? Давид просить Бога простити йому гріх кровопролиття і називає це справедливістю. Даруйте, але хіба простити гріх – це справедливість?
“Звільни мене, Боже, від вини за пролиту кров; Боже мого спасіння, нехай мій язик з радістю проголошує Твою справедливість!” (Пс.51:16)
То що таке справедливість? Давид просить Бога простити йому гріх кровопролиття і називає це справедливістю. Даруйте, але хіба простити гріх – це справедливість? Хіба не покарання грішника мало б бути проявом справедливості? Зовсім ні, тому що, як виявляється, задоволенням справедливості є не покарання, а покаяння. І найвищим її проявом є не кара, а прощення. Йоан Богослов мислить так само, коли каже: “Якже ми визнаємо гріхи наші, то Він – вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди”. (1Йо.1:9)
А що робити, коли немає розкаяння, коли серце залишається кам’яне? Тоді залишається тільки люта кара, суд без милості. Але не це є вершиною справедливості. Покарання запеклого злочинця – це вимушена акція і небажана операція, коли всі інші засоби не діють. Найвищим же проявом справедливості є прощення, яке приводить до примирення та переміни грішника. Тому в Святому Письмі справедливість часто означає просто милість. І часто його так і перекладають, як, зокрема, зробив Хоменко, переклавши 16-ий вірш 51-го псалма так: “Визволь мене від кровопролиття, Боже, Боже мій, Спасе, і язик мій буде радуватись Твоїм милосердям”. (Пс.51:16)
[sc name=”futerblock” ]