Блог Себастьяна Тегзи

Про Реформації

Так, саме про реформації. У множині. Я не помилився. Чому? Тому що сьогодні в історичній науці існує загалом консенсус, що не було однієї реформації. На основі аналізу історичних документів доводиться говорити як мінімум про три реформації: протестантську магістральну, протестантську радикальну і католицьку реформацію. Саме так, як мінімум три значні напрямки.

Теорія ж «протестантської реформації та католицької контрреформації» цілком справедливо вважається ідеологічним міфом, який не відповідає дійсності. Що ж до протестантської реформації, то дослідження життя і настроїв у містах Європи за кілька десятиліть до 1517-го року показує, що все було значно різнобарвніше, аніж похмурий досвід Мартіна Лютера. (що звісно ж ніяк не нівелює цей досвід, але говорить про те, що він не відображує всієї реальності того часу). Через це багато істориків висловлюють переконання, що зміни в житті церкви та суспільства були неминучими. Себто, реформи все одно почалися б навіть і без виступу німецького реформатора. Кажуть навіть, що той трохи поспішив і саме через це реформи стали дуже драматичною історією.

Відомий факт, що слово «реформа» в часі перед Реформацією було одним з таких часто вживаних слів, як для прикладу «перебудова» в часи Горбачова. І це до 1517-го року. Тому правильніше все-таки говорити про реформації, а не про реформацію. Хоча правдою є також і те, що кожна з цих трьох великих спроб здійснення реформ творилась у полемічному запалі з двома іншими. Протистояння між ними було часом дуже запеклим. Радикалізм зашкалював. І саме у вирі цього протистояння витворювались чорно-білі наративи, в яких протилежна сторона була зазвичай з ратицями й рогами, а наша з крилами та ореолом.

Втім, історія не терпить умовного способу. Як було, так було. Тому в нас є дата 31 жовтня 1517-го року. Нікуди від цього не подінешся. І особисто я, безумовно, повністю за те, щоб відзначати цей день. Але… в жодному разу не ідеологічно. Без дурнуватого пафосу та тріумфалізму. Без революційної романтики. А за те, щоб відзначати конструктивно, критично, в дусі діалогу. Я за реформи руками й ногами. Але за перманентні реформи. А не музейні, які відбулись у минулому і з якими ми носимось як із Нахуштаном.

Читайте також:

31 жовтня – у світі святкують День Реформації
День Реформації — свято, що відзначається протестантськими церквами 31 жовтня — в пам’ять про 31 жовтня 1517, коли Мартін Лютер розіслав свої знамениті 95 тез місцевим єпископам, щоб вони виступили…

 

Жодна із цих трьох реформацій не може претендувати на повноту, самодостатність та бездоганність. Жодна. Але водночас реформи потрібні всім, а не тільки нашим опонентам. Реформи Словом Божим, яке всіх нас судить, спасає й очищає. Реформи сердець, але також і структур. Реформи духовні, але також і доктринальні. Тому що біблійна наука не стоїть на місці, а розвивається. Реформи командної, колегіальної, соборної, коли ми робимо це спільно, купно, разом. Не на основі якогось одного авторитету давнини, блаженного Августина чи Томи Аквіната, чи навіть апостола Павла, чи кого-небудь іншого, але «разом з усіма святими», приймаючи «всю волю Божу». Чим більше ми повертаємось до джерел Писання, долаючи свої забобони і стереотипи, тим більше ми є справді реформованими. Дай Боже усім нам бути такими!
ІЗ ДНЕМ РЕФОРМАЦІЙ!

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button