Блог Ярослава Лукасика

Реформація та історія України, якби не було Реформації

1. Якби не було Реформації, тоді не було б ні Острозької, ні Києво-Могилянської Академій. Їх створення було реакцією українських православних еліт на успіхи як протестантів так і пізніше – єзуїтів (ці зі свого боку також реагували на виклик протестантської Реформації) в завоюванні молодого покоління української шляхти через освітні проекти.
2. Якби не було Реформації, скоріше за все, не появилось би в 1561 році Пересопницьке Євангеліє – перший твір сучасною українською мовою.
3. Якби не було Реформації, не було би Берестейської унії 1596 року, яка стала реакцією частини православної ієрархії і католиків на успіхи «лютерської єресі» серед українців та білорусів. Саме греко-католицизм став згодом найбільш проукраїнським віровизнанням, серцем української національної ідеї.
4. Якби не було Реформації, не було би козацького підйому часів Петра Сагайдачного і Богдана Хмельницького, адже це була (перед усім) реакція на Берестейську унію та окатоличення українських земель.
І взагалі, щоб зрозуміти сучасні події, необхідно використовувати причинно-наслідковий зв’язок, адже в історії (як і в нашому особистому житті) не буває випадковості, лише закономірності. Саме з Реформації, розпочатої Мартіном Лютером 31 жовтня 1517 року, бере свій початок новий час, в якому і зараз ми живемо. Німецький мислитель Гегель назвав Реформацію сенсом історії Нового часу.
Відомий український історик, громадський та політичний діяч Михайло Грушевський високо оцінив значення Європейської Реформації для України: «Український корабель плив повними вітрилами під вітром Реформації і спустив вітрила, коли цей вітер опав». На його думку, саме вона (а точніше – відносини наших предків до неї) визначили долю України, рівно як і кожного іншого народу Європи.
Отже, Реформація вплинула на всі сфери суспільного життя, і наслідки Реформації ми можемо відчути сьогодні. Можна сміливо стверджувати, що цивілізації, в такому вигляді як зараз, могло б і не бути, якби реформаційний рух в Європі не розпочався або зазнав поразки. Сподіваємося, що історія успіху Реформації надихатиме молодих громадян України кинути виклик забобонам та несправедливості, привести свою країну до миру та процвітання.
Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Ярослав Лукасик

Ярослав Лукасик, директор Східноєвропейського Лідерського Форуму, голова фонду "Східноєвропейська Реформація". Головний редактор медійного ресурсу "Християни для України". Разом з дружиною Наталією виховують чотирох прекрасних дітей.

Схожі статті

3 Коментарів

  1. Дуже дивно, що шановний автор, як я зрозумів, трактує Хмельниччину, мовляв, як – суто й однозначно – “позитивне” явище в українській історії. Дозволю собі з ним – в цьому – не зовсім погодитися.
    По-перше, вона, Хмельниччина, – як типова релігійна і соціально-станова війна – супроводжувалася запеклими і досить жорстокими й кривавими зіткненнями і погромницькими розправами: в т. ч. на міжконфесійному та міжетнічному, класово-майновому і суспільно-політичному ґрунті, – з великим числом невинних жертв. Передусім, якраз мирних мешканців.
    А, по-друге і головне: одним з її головних і явно НЕГАТИВНИХ наслідків була сумнозвісна Переяславська (з)рада. Та подія, яка трапилася у січні 1654 р., тобто саме на 666-му (!) році по Володимировому хрещенні Київської Русі 988 р., і яка, по суті, “легітимізувала” експансійно-загарбницькі зазіхання і устремління Московського царства щодо оволодіння і анексії ним українських земель, а також “прихватизації” вітчизняного (києво-руського) християнства.
    Іншими словами, саме Хмельниччина сприяла і (де-факто) розпочала той крутий, кардинальний розворот нашої вітчизняної історії, внаслідок якого український народ, зрештою, опинився в дуже довготривалій і тяжкій неволі імперсько-шовіністського “ІІІ Риму”. З усіма тими – добре відомими і жахливими вислідами, бідами і великомасштабними трагедіями, що за тим логічно послідували і настали…

  2. Р. S. Разом з тим милостивий Господь, вочевидь, ніяк геть не залишив і не забув про Україну та її народ і (особливо) українське християнство.
    І тією знаковою історичною – й, по суті, ПРОРОЧОЮ подією і великим знаменням, що об’явили суверенну волю і план-задум Божого Провидіння стосовно їхньої ПОДАЛЬШОЇ долі та ролі і місії в цьому світі стало з’явлення над українським Поліссям – в ніч на 26 квітня 1986 р. – апокаліптичної “великої зірки”, “що палала подібно до світильника”, а “ім’я цієї зірки – “полин”” (Одкр.8:10,11).
    Причому, все це сталося (за старим календарним стилем) саме в ЛАЗАРЕВУ СУБОТУ – напередодні свята Входу Господнього в Єрусалим (що тогоріч збіглася з початком – ПЕРШИМ днем старозавітньої Пасхи) і якраз на 333-му році по тій горезвісній Переяславській (з)раді (1654 р.) та рівно через 300 років після початку московсько-імперської “прихватизації” (1686 р.) українського християнства.
    А от детальніше з деякими актуальними роздумами і спостереженнями щодо цієї (і дотичної до неї) тематики, “прив’язаними” до опису (саме цього) свята Входу Господнього в Єрусалим (Вербної неділі), можна ознайомитися отут:
    https://kyrios.org.ua/spirituality/svyato/8603-28-kvitnja-vhid-gospodnij-v-erusalim-svjatih-apostoliv-aristarha-puda-i-trofima.html

  3. Р. Р. S. Між іншим, і той факт, що в результаті цьогорічних президентських і парламентських виборів премудрий і всезнаючий Господь допустив до влади в нашій незалежній державі (саме цю) “зелену” – СЕКУЛЯРНО-ЛІВОЛІБЕРАЛЬНУ політкоманду “слуг народу” – в т. ч. з її суперечливо-контраверсійним світоглядом і, зокрема, в ЕТИЧНО-МЕНТАЛЬНІЙ царині, – це, як виглядає, (поміж різного іншого) також певний ЗНАК і НАГАДУВАННЯ Божого Промислу якраз нам, різноликим (різноконфесійним) українським християнам-патріотам.
    Інакше кажучи, все це – Його гучний і ясний та чіткий ЗАКЛИК і ПОВЕЛІННЯ: вже досить вам, Мій любий народе в Україні, спати й спочивати! Давно вже наспіла пора ПРОКИДАТИСЯ й ПРОБУДЖУВАТИСЯ та ГУРТУВАТИСЯ, і в ЄДНОСТІ, всім РАЗОМ починати, нарешті, реально, конкретно і рішуче – практично ДІЯТИ!
    Тобто – і саме з цього приводу – сьогодні і зараз Христос наказує і велить нам, зокрема, ось таке: “Ось даю вам [Свою могутню – ДУХОВНУ силу і] владу НАСТУПАТИ на змій і скорпіонів, і на всяку [ДУХОВНУ владу і] силу вражу; і ніщо не зашкодить вам” (Лк.10:19).
    Так що маємо усвідомити і розгортати цей стратегічний ДУХОВНИЙ контрнаступ на всі ворожі укріплення, твердині і бастіони!!! :)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button