Блог Себастьяна Тегзи

Про папу, Достоєвського та немиту росію

Приїхав папа нещодавно до Канади і просив вибачення у місцевих тубільців. Такий собі антиколоніальний акт сучасності. Гаразд. Це правильно і справедливо. Але як так сталося, що такому великому поборникові соціальної справедливості заступило очі й він абсолютно не бачить зла росіянського імперіалізму?

Відповідь насправді дуже проста. Тому що любов засліплює, а папа є неприхованим русофілом. Як і багато хто, зрештою, на Заході. Втім, такими русофілами є частенько люди, які знають росію тільки з книжок. Інтелектуали-розумники, якщо хочете.

Тут мимоволі пригадується відома мудрість: той, хто любить тебе, простить тобі твої найважчі гріхи, а хто не любить, не простить тобі й твоєї святості. Так і тут, замилування, так званою, «російською душею», зображеною в літературі, засліплює очі. Цього разу очі папи.

Кілька думок про це. Перша. В кожному народі є справді благородні й високодуховні люди. Однак, це нічого не говорить про весь цей народ в цілому. Відсилання до загального, щось на кшталт «я не вірю в жорстокість російського народу, бо в нього є достоєвський» − це якесь дурисвітство. Тому що достоєвський − це щось дуже конкретне, а російський народ − вкрай абстрактне. Така собі ідеалістична фікція. Хто коли-небудь бачив російський народ? Ніхто. Як ніхто не бачив ніколи український народ чи будь-який інший. Ми бачимо конкретних росіян. І вони, на жаль, є доволі жорстокі. Це не просто найманці, окремі від народу, як собі думає папа. Мовляв, народ хороший, а всі, хто конкретно чинить зло в Україні − найманці, а не представники народу. Думати так − себе дурити.

Друге. Достоєвський. Колись зачитувався ним. Хоч і був католиком. І завжди бачив його антизахідництво. Але ніколи не ставився до цього, як до чогось серйозного. Але після 24-го лютого Достоєвського продав, гроші ж переказав на ЗСУ. Тому що антизахідництво − зло. Ось слова князя Мишкіна, ідеального героя Достоєвського з цього літературного шедевра росіянського гуманізму:

«Надо, чтобы воссиял в отпор Западу наш Христос, которого мы сохранили и которого они и не знали! Не рабски попадаясь на крючок иезуитам, а нашу русскую цивилизацию им неся».

Будьмо чесними, саме цю пісеньку співає сьогодні путін.

Схожі статті

Третє. Папа ідеалізує російський народ, а окремі випадки негідної поведінки росіян відділяє від нього. Тут у ньому проявляється «католицизм», себто схильність до загального та ідеального. І це штовхає його в неприховане русофільство. І це банальний самообман. Тому що реальність кардинально протилежна. І того, чим папа є замилуваний, просто не існує в реальності. У мене, наприклад, є добрі друзі росіяни. Я їх поважаю. Вони реально існують. Вони є справді люди совісті. Але вони є винятком із загальної маси. Тому ідеалізувати весь російський народ на основі деяких письменників, як це робить папа, я не збираюсь. Про російський народ більше говорять численні випадки поведінки росіян в Україні та цілому світі − і вони, на жаль, не такі райдужні, як у сприйнятті папи Франциска.

Читайте також:

Російський народ є важко хворий. І йому потрібне зцілення, а не нести іншим, Боже збав, свою цивілізацію. І я пишу це при всій повазі до моїх окремих друзів-росіян.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. Папа Франциск – це не просто й не тільки занадто наївний москвофіл.
    Він, загалом, – як, до речі, і багато що в нинішньому західному християнстві (як католицизмі, так і протестантизмі) – є своєрідним віддзеркаленням і “продуктом” сучасної ліволіберальної західної цивілізації. З усіма її – як загальновідомими і вагомими позитивами й досягненнями, так і серйозними суперечностями, викривленнями і навіть спотвореннями. Такими, як, наприклад, огидне гендерне содомофільство і немало чого іншого. І до чого вони, християни на Заході, – принаймні, у своїй доволі значній частині – ставляться досить “політкоректно” і “толерантно”…
    Що ж стосується теперішньої російсько-української війни, то ось за цим посиланням опубліковане, як на мій погляд, вельми актуальне дослідження і різнобічний аналіз того, як і чому деякі впливові кола й політики та “інтелектуали” Заходу (як і особисто Папа Франциск) ставляться до неї, скажімо так, не зовсім адекватно та не вповні реалістично:

    https://c4u.org.ua/8-promizhnyh-vysnovkiv-rosijsko-ukrayinskoyi-vijny/?fbclid=IwAR1FVXPj2ht0pZXZJ38_FmI5RTfkYOPV_yYlV-GBknduxt6Fq1rVIODR_V4

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button