Перламутр, що покриває раковину морського вушка, не лише гарний, але ще і міцний матеріал. Вчені захотіли дізнатися, як формується раковина молюска, сподіваючись, що зможуть відкрити секрет міцності раковини.
Дослідники придумали для цього хитрий спосіб, причому використовуючи лише пару вушок, що ростуть у резервуарах із солоною водою. Вони помістили кілька скляних пластинок на зростаючі раковини морських вушок. Коли вушка росли, новий матеріал раковини наростав прямо на пластинах. Потім вчені через рівні інтервали знімали пластинки одну за одною і досліджували під електронним мікроскопом, а тим часом на пластинках, що залишилися, наростало все більше і більше перламутру.
Під мікроскопом стало видно звичайні шестигранні «плитки» карбонату кальцію, що акуратно складені як цеглинки. Замість цементу плитки скріплює білок. Вчені побачили, що протеїновий цемент не намертво зміцнює стовпчики з плиток і плитки один до одного. На відміну від звичного цементного розчину, білковий «розчин» пластичніший, він розтягується, і якщо хижак, наприклад, намагається розгризти раковину, то «стовпчики» не розсипаються, а зсуваються, один шар плиток ніби з’їжджає відносно іншого убік. Через це раковина може вистояти і не зламатися навіть від великого тиску, і в цьому секрет її міцності.
Суворо впорядковану конструкцію раковини морського вушка важко пояснити роботою сліпого випадку. Несподіване рішення не закріплювати краї стовпчиків із плиток для зміцнення всієї конструкції вказує безпосередньо на Творця.
Читайте також:
Псалом 126:1
«Якщо Господь не будує дому, даремно трудяться ті, хто будує його; якщо Господь не стереже міста, даремно пильнує сторожа».
Джерело: День з Творцем
