Блог Сергія Головіна

Сутність та існування

Філософи не люблять слова «бог». Вони всіляко уникають його. Але в основі будь-якого філософського підходу закладено питання: що є вищою реальністю? Проте, яким шляхом роздумів ми б не йшли і які евфемізми не використали б («первинне», «вища істота», «найвища сутність» і т.п.), всі види світоглядів можна розділити на дві категорії: теїзм (від грецького «теос», бог) і гуманізм (від латинського «humanus», людина).
В рамках теїстичного підходу Бог є вища реальність і абсолютна міра всього сущого. Призначення визначається задумом Творця. Істина і мораль абсолютні, оскільки відображають Його незмінну справжню і благу природу. Життя має встановлену Творцем, а тому невід’ємну цінність. Кредо цього підходу таке: «Любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, усією силою і розумом своїм» (Від Луки 10:27).
Протистоїть йому світогляд гуманізму, в якому найвищою цінністю є людина. У цьому випадку людина служить відносною мірою чого-небудь (адже людина сама по собі не абсолютна і тому абсолютною мірою бути не може). Все в світі – породження випадковості. Призначення не існує (раз немає Творця, не може бути і призначення). Істина відносна (я поважаю твої помилки, ти поважаєш мої помилки, ми з тобою – шановані люди). Мораль ситуаційна: те, що недозволено по відношенню до мене, моєї сім’ї або мого народу, по відношенню до інших цілком прийнятно. Нарешті, людське життя не має власного сенсу цінності – в харчовому ланцюжку все відносно: часом людина їсть звіра, часом – звір людину. Гуманізм – найдавніший світогляд на землі. Його кредо проголошене ще на самому початку людської історії: ви самі будете, як боги, самі будете вирішувати, що добре, а що погано (Буття 3:5).
Але якого світогляду ми б не дотримувалися, значення слів повинні залишатися незмінними. Так чи інакше, всі погоджуються: поняття «бог» за визначенням означає найвищу сутність – те, вище чого ніщо не може бути. На цьому положенні про абсолютність божої переваги і засновані аргументи, які належать до категорії онтологічних (від грецьких слів «онтос», буття або сутність, і «логос», вчення).
Найбільш ранні форми онтологічних аргументів ми можемо знайти ще в класичній грецькій філософії. Так, Платон (427 – 347), розмірковуючи про сутність поняття «благо», міркує таким чином. Благо – це те, чого в рівній мірі бажають всі боги. Значить, воно не залежить від особистих інтересів кожного з богів. Це означає, що боги виявляються не вищі за поняття «благо» – вони підпорядковані йому. Благо ж не підпорядковане нічому. А оскільки бог є вищою сутністю, то все, що хоч якось підпорядковане, богом бути не може. Отже, благо і є Бог, інші ж так звані боги такими не є. Таким чином, на підставі одного лише значення поняття «бог» Платон приходить до висновку, що існує тільки один Бог, і що Він якимось чином пов’язаний з атрибутом «благо».
До подібної аргументації вдається і апостол Павло в афінському Ареопазі (Дії 17: 22-31). Бог є Той, хто створив все людство. А значить, ніщо створюване людьми богом бути не може.
У наведених вище прикладах онтологічна аргументація використовується для спростування ідеї багатобожжя. Але таким же чином зміст поняття «Бог» робить неспроможним і атеїзм – уявлення, що Бога не існує зовсім.
Найбільшу популярність (не в останню чергу – завдяки атеїстичній критиці) онтологічний аргумент буття Божого отримав в формулюванні, приведеним середньовічним єпископом Ансельмом Кентерберійським (1033-1109) у другому розділі його книги «Прослогіон». Ансельм стверджує, що Бог, як вища сутність, повинен володіти всією сукупністю досконалості. Існування ж – одне з досконалостей. Отже, Бог повинен володіти існуванням.
Вважається, що цей аргумент був одного разу і назавжди спростований заявою Іммануїла Канта, що, мовляв, «існування не є предикатом». Але обґрунтованою є ця заява Канта – теж велике питання. Кант має на увазі, що в логіці категоричні позитивні судження мають форму «А є Б», де «А» – суб’єкт (підмет), «Б» – предикат (присудок), а «є» – зв’язка. Таким чином, твердження типу «Бог є любов», «Бог є істина» і т.п. є судженнями. А твердження «Бог є» таким не є, оскільки не містить предиката, а «є» – всього лише зв’язка. Боюся, Аристотель, коли формулював основні положення логіки, навряд чи міг припустити, що вони будуть використовуватися не для досягнення ясності, а для ускладнення розуміння суті речей.
З тих пір, варто лише згадати в присутності ерудованого атеїста словосполучення «онтологічний аргумент», ваш опонент тут же проголошує: «Існування не є предикатом!». На питання ж, «А з якого дива?», Відповідь одна: «Кант так сказав». Але, не вникаючи в міркування Канта, ми все-таки вважаємо одні речі існуючими, а інші – не існуючими, і не бачимо ніяких логічних проблем, коли стверджуємо це. Так що, схоже, визнавати чи не визнавати формулювання з другого розділу праці Ансельма – справа швидше особистих переваг, ніж аргументації. Але якось при цьому послідовники Канта акуратно обходять мовчанням друге формулювання Ансельма, наведене в третьому розділі «Прослогіона». А до нього кантовское зауваження ніякого відношення не має.
У другомк формулюванні Ансельм думає таким чином: Бог – це сутність, вище якої нічого не можна уявити. Існування без можливої альтернативи неіснування вище, ніж існування з такою альтернативою. Отже, вища сутність, яку ніщо не може перевершити, не може не існувати.

Більше те, Ким є Бог:

Перефразуємо це сучасною мовою. Припустимо, ми можемо уявити собі двох богів. Перший з них існує в нашій свідомості, але не існує в реальності. Другий же існує і в нашій свідомості, і в реальності. Який з них вище? Звичайно ж, другий – той, що існує і в свідомості, і в реальності. Оскільки ж вище бога ніщо не може бути, перший з представлених нами богів (той, що в реальності не існує) богом не є за визначенням. Тобто твердження «Бог не існує» настільки ж безглузде, як і «коло трикутне».
[infobox title=’Купити книгу: “Чи існує Бог?”‘]чи існує БогКожна людина коли-небудь ставила собі (та іншим) питання, винесене в назву книги. І багато хто потребував системно викладеної аргументації. Автор цієї книги в доступній формі надає огляд найбільш поширених аргументів на підтримку біблійних уявлень про існування Бога. Свідчень про існування Бога – безліч. їх можна класифікувати, поділивши на добрий десяток категорій. “У твоєму світлі ми бачимо світло” – проголошує псалмоспівець Давид (Псалом 35:10). Саме віра в Бога дозволяє якнайкраще пояснити світ, у якому ми живемо. У світлі Божественного одкровення ми якнайкраще пізнаємо не тільки світ у всій його повноті, але також і наше місце в ньому – своє походження, свою сутність, своє призначення. Книга адресована широкому колу читачів. І тим, хто вже знає відповідь на питання, і тим, хто поки в пошуку аргументів. Купити книгу[/infobox]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button