Для нашого слуху спів цикад – не більше ніж безладний пронизливий шум, проте дослідники не так давно з’ясували, що ці дивні створіння володіють складною системою комунікації. Перед тим, як на пару коротких тижнів вибратися на поверхню, де вони будуть співати й спаровуватися, цикади проводять під землею від 13 до 17 років.
Личинки цикади живляться соками з коренів дерев. Під землею площею один акр може перебувати до 400 фунтів личинок.
Вибравшись на поверхню, цикади линяють, переходячи в фінальну дорослу форму, і через пару днів готові до спаровування. На це у них залишається всього чотири-шість тижнів життя.
Самці починають співати, в надії закликати відповідну самку. Скрипучий поклик самця змазується, закінчуючись переходом в більш низький тон. Потім самець прислухається. Якщо самка проявляє інтерес, вона клацає крилами. Самець відповідає співом, і після нетривалого успішного обміну сигналами, самець змінює свій поклик. Якщо самка відповідає новими клацанням, це означає, що вона згодна з ним злучитися. Цикади розташовують кладки яєць в гілках. Коли личинки вилупляться, вони падають на землю і починають закопуватися, щоб життєвий цикл почався заново.
Для нас тріск цикад звучить безладним шумом, але насправді це спілкування по складній системі, яке слідує певним законам. Складні системи спілкування можуть бути тільки творінням рук мудрого Творця, Бога-Творця, про якого нам розповідає Біблія.
Читайте також:
Псалом 18: 2а, 5а
«Небеса проповідують славу Божу… Та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю Всесвіту їхні слова».
Джерело: День з Творцем
