Варто замислитись

Під час війни ціна життя знижується, а ціна виживання зростає

Під час війни ціна життя знижується, а ціна виживання зростає. Це один з уроків, які встиг засвоїти за ці дні. Як і те, що в мирному часі жити можна і поодинці, а під час затяжної війни − лише разом. І в цьому сенсі українці мають перевагу і досвід. Здатність до гуртування і взаємодопомоги викликає захоплення. І все ж, ворог не спить, намагаючись посіяти розбрат.

Один з таких прикладів − величезна кількість біженців, що залишають країну. Мова не про тих, що тікали з-під уламків будинків. А про тих, хто поїхали з більш-менш безпечних локацій, особливо чоловіки. Але це має свій позитив. У Біблії є історія про Гедеона, який зібрав велику армію на боротьбу з окупантами. Але він звернувся до мобілізованих і дав команду, щоб усі, хто дуже бояться, розвернулися і йшли додому. Бо на війні вони лише заважатимуть, пригнічуючи бойовий дух. Таких краще відправити якомога далі. І це спрацювало дуже добре.

Пам’ятаєте також які черги були на заправках, магазинах у перший день війни? Якби всі люди залишилися на місцях, ми б мали ще більше жертв і проблему з пальним, продовольством тощо. Ті, хто виїхали, допомагають зараз виживати тим, хто залишився. І тому не варто робити розкол на цьому ґрунті.

Також часто лунають заклики боротися воєнними методами проти підвищених цін в магазинах тощо. Так, у всі часи є люди, готові наживатися на чужому горі. Але є й об’єктивні чинники підвищення цін. Зараз важче виготовляти та доставляти продукцію в магазини тощо. Тут головне, щоб ця продукція була. А вже з ціноутворенням розберуться компетентні органи. Не потрібно зараз чинити розбрат на цьому ґрунті також. Кому немає за що купити їжу, давайте знати. Зараз дуже багато людей, які допоможуть і нагодують вас навіть без грошей.

У савані в Африці я бачив колись стада буйволів. В отарі могло бути кілька сотень особин. Навколо ходили леви й не чіпали нікого, доки отара кучкувалася. І навпаки, висмикувати й полювали тих, які відбивалися хоч трошки від гурту. У мирний час ми могли бути 73 % і 25 %, східняками й бандерами, вакцинованими й ні, діловими й не дуже. Але як прийшла небезпека, різниця зникла. Ми всі стали українцями й збилися в купу. Так от, не давайте левам знову розділяти нас. Тільки разом ми зможемо вижити. І нехай нам допоможе Бог!

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Павло Сільковський

Працює дитячим лікарем-анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії в Рівненській обласній дитячій лікарні. Керує інформаційним відділом Рівненської обласної дитячої лікарні. Виконує медичну волонтерську місію на Гаїті. На запрошення в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, наприкінці 2016 року проходив стажування в Міністерстві охорони здоров’я. Член наглядової ради Фундації Рональда Макдональда в Україні. Співавтор наказу Міністерства охорони здоров’я про відкриті реанімації. Працює над розробкою клінічних протоколів (затверджених схем лікування) з невідкладної медичної допомоги. У червні 2018 отримав почесну відзнаку за професіоналізм та милосердя “Ордену святого Пантелеймона”. Переміг в регіональному відборі в номінації “Взірець у служінні суспільству”

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button