Кальвін – «Арістотель Реформації»
Жан Кальвін (1509-1564) мав талант соціального мислителя, аналітика-стратега і реформатора-практика. Його яскрава особистість і дари, які реалізувались у різних сферах духовного і соціального життя дали сучасникам підставу називати Кальвіна «освіченіший за всіх європейців». Одним із доказів того слугує спадок реформатора, який налічує 59 томів.
В юності Кальвін, корячись волі батька, здобуває юридичну освіту в університеті в Орлеані. Але після смерті батька він залишив юриспруденцію і зосередив усі сили на отриманні богословської освіти. Успішній кар’єрі в структурах католицької ієрархії стали на перешкоді реформаторські ідеї. Під час навчання він зблизився зі спільнотою гуманістів, серед яких панували лютеранські настрої.
У 1533 р. пережив внутрішній розрив із католицтвом і відійшов від нього. Як наслідок, над ним відразу ж нависла загроза загибелі, і йому прийшлося втікати з Парижу. В пошуках сховища Кальвін опинився у Швейцарії, спочатку в Базелі, а з 1541 року у Женеві. Там він багато працював, і там склалася його богословська система, вийшли у світ головні праці, які відіграли важливу роль в укріпленні позицій протестантизму в Європі.
Більше про діячів Реформації:
Існує думка, що після Томи Аквінського в християнському богослов’і не було потужного теолога до тих пір, поки не з’явився Жан Кальвін. Свій головний доробок «Настанови у християнській вірі» він писав упродовж усього свого життя. Ясність реформаторської позиції, жорстка логіка, грандіозність соціально-релігійної системи, цілісність семантичних, аксіологічних і нормативних конструкцій поставили книгу Кальвіна у ряд найкращих творів протестантської думки, принесли автору визнання і неформальний титул «Арістотель Реформації».
Владислав Бачинін