Про відомих

Що ніч темніша, то яскравіші зірки

Напевно, більшість читачів чули про Мартіна Лютера (1483-1546), хоча б зі шкільного підручника. Натхненник епохи Реформації, ревний чернець, богослов, автор багатьох книжок, блискучий оратор і перекладач Біблії розмовною німецькою.

Уперше прославився тим, що прибив до дверей храму у Віттенберзі 95 тез проти продажу індульгенцій, проти папської влади та багатьох інших церковних традицій, які не відповідають Біблії. Цей вчинок, можна сказати, підірвав увесь тогочасний світ. Лютера піддали анафемі, змушували зректися своїх поглядів. Тоді він вимовив свої знамениті слова: «На тому стою, інакше не можу, хай допоможе мені Бог!»

Бувши ченцем, ревно віддавався всіляким поневірянням, поки не прочитав усім своїм серцем, усім єством: «Праведний вірою живий буде» (Авв. 2:4; Рим.1:17; Гал.3:11; Євр. 10:38) − слова, які сьогодні всі ми звично повторюємо, але тоді, в епоху середньовічної інквізиції, вони перевернули все життя Лютера.

Про секрети сімейного щастя написано багато добрих книжок, проводиться безліч повчальних бесід і конференцій. Усе це добре, але насправді ніхто так і не знає, що ж таке «сімейне щастя», щастя в шлюбі. Одна справа − добрі побажання під час вінчання в церкві, інша справа − побут, щоденне життя з усіма його «пригодами», метушнею і турботами, що вбивають всю романтику.

Подружнє життя Мартіна і Катаріни Лютер, здавалося б, спростовує багато наших уявлень про щасливе життя. Час був важкий, жорстокий. Палають багаття з єретиками, чума, війни. Але й наш час усіляких свобод і демократій − аж ніяк не веселенький. З часів Адама і Єви життя − це боротьба. «У світі будете мати скорботу» − сказав наш Спаситель (Ін. 16:33). Але з Господом усе можна подолати!

Катаріну в ранньому віці, років у 9-10, відправили в монастир. Мачуха не злюбила дівчинку, гостру на язик. Так і росла вона в монастирі − нелюба, самотня, задавлена суворою абатисою. Невідомо, як крізь недоступні стіни монастиря до дівчат потрапили заборонені трактати Лютера (мабуть, «самвидав» працював і в ті суворі роки!), усі зачитувалися живим словом, Катаріна − більше за всіх. Спійману за читанням, її посадили на хліб і воду. Страх горіти в озері вогняному за читання єресі й жага живого Божого Слова боролися в юній душі.

Дев’ять дівчат вирішили втекти з монастиря, під страхом відлучення написали листа Лютеру про допомогу. Той запропонував хитромудрий план: сховатися в порожніх бочках з-під оселедця. Втеча вдалася, молоді черниці побачили Лютера, той, взявши на себе відповідальність за кожну з них, став прилаштовувати дівчат − кого заміж, кого − батькам. Так вийшло, що залишилася одна Катаріна, яка пережила на той час нещасливе кохання: обранець її серця, пообіцявши одружитися, поїхав, два роки не давав про себе знати, а потім одружився з багатою. І тоді через спільного друга Катаріна рішуче запропонувала «руку і серце» ні більше ні менше − самому Лютеру!

«Коли я вперше почув про це, − зізнавався їй потім Мартін, − я сміявся, доки в мене не заболіли боки. Я сміявся, тому що я монах, а ти черниця. Тобі 26, а мені 42. Я майже годжуся тобі в отці! Коли я переказав твої слова моєму батькові, він вирішив, що це непогана ідея. Він сказав: “Мартіне, а чому б тобі з нею не одружитися, мені потрібні онуки, щоб ім’я Лютерів продовжувалося”».

Таке ось зовсім не романтичне «освідчення в коханні». Утім, «кохання», як ми його зараз розуміємо, тоді й не було. Скромне весілля відбулося 1525 року. Багато друзів Лютера вважали цю подію скандалом, розірвали з ним стосунки. Колишній чернець одружується з черницею-втікачкою! Але один із трактатів Лютера якраз був присвячений саме тому, що Господь Ісус Христос зовсім не був прихильником безшлюбності, про що свідчить чудо в Кані Галілейській і багато іншого. Лютер власним прикладом «підтвердив» свою тезу.

Можливо, Лютер відчував якийсь обов’язок, відповідальність перед дівчиною. Як він сам свідчив, кохання, причому взаємне, прийшло набагато пізніше. Спочатку ж довелося багато до чого заново звикати, змінювати свої холостяцькі звички. Наприклад, він звик спати на ліжку доти, доки не зотліє солома − він так втомлювався за день, що зовсім не звертав уваги на білизну та інші дурниці. Катаріна, з малих років привчена до чистоти й порядку, завзято взялася за нові обов’язки. Як любив потім повторювати Лютер: «У домашніх справах я поступаюся Каті. У всьому іншому мене веде Святий Дух».

Катаріна з пристрастю займалася садівництвом, куховарила, була ідеальною доглядальницею, скотаркою, бухгалтером і пивоваром. Дбала про шістьох дітей за постійного безгрошів’я і трепетного очікування того, що коханого чоловіка спалять на багатті як єретика. Але було в їхньому сімейному житті щось важливіше, що допомагало їй впоратися з усіма труднощами, а йому − радіти за будь-яких обставин. Лютер привчив її постійно читати, вдумуватися у Святе Письмо. Катаріна не тільки полюбила читання, а й весь час робила закладки, вивчала вподобані тексти, а то й на рівних вступала в суперечки з чоловіком.

Нумо, дорогі мої, переймемося тією епохою: жінка поглинає Слово Боже, як щоденну їжу! Які це роки? Ще навіть не настала епоха Івана Грозного на Русі! Можете собі уявити в ту пору княжу доньку або просту селянку з Євангелієм у руках?

Ось нам і головний секрет сімейного щастя − як у ті роки, так і зараз: читання, молитва, щоденна допомога від Господа при проходженні цього важкого, але такого корисного іспиту. Сімейне життя змінює характер, вчить розуміння і взаєморозуміння.

Лютер часто міркував на цю тему: «Одружитися легко. Але ось ставитися до дружини з любов’ю набагато важче, оскільки єднання плоті тут недостатньо. У шлюбі необхідна єдність смаків і характерів. І ця єдність не досягається за одну ніч. Багато шлюбів укладаються через хіть. Але хіть відчувають навіть воші та блохи. Любов починається тоді, коли ми починаємо служити іншому. Звичайно ж, християнин повинен любити свою дружину. Він повинен любити і ближнього, але ж ближче дружини нікого немає, і він повинен любити її понад усе. Але дружина має бути і найближчим другом».

Не люблю «гучних слів», намагаюся їх уникати. Але що, як не любов до чоловіка, розкрила в Катаріні багато талантів? Інакше не можу сказати, але це саме талант − зберігати свою індивідуальність і жити повністю інтересами чоловіка. Як палко вона молилася, щоб він зміг закінчити коментар до того чи іншого розділу Біблії! Лютер був типовим трудоголіком − він міг цілодобово сидіти за письмовим столом, забувши про їжу і сон.

Катаріна любила порядок у всьому. Але вона дуже поважала свого чоловіка, не намагалася перевиховати його, як це часто робимо ми, дружини. Їй, наприклад, як господині, дуже не подобалося, що Лютер вічно приводив у будинок постояльців − студентів і просто незнайомих, кому ніде переночувати. Але замість того щоб «пиляти» чоловіка за постійне безгрошів’я, вона почала всіляко розширювати свої ферми, до того ж часто залучала до роботи і своїх постояльців. Лютер любив жартувати, що Бог створив на руці п’ять пальців, щоб ми не затримували в долоні гроші, а скоріше їх випускали, роздавали. Катаріна не сперечалася, і з ще більшою ретельністю обробляла сад і город.

Лютер, як і інші великі мужі віри, наприклад Давид, часто впадав у депресію. Його пригнічувало багато чого − неможливість закінчити всі задумані богословські праці, суперечки з противниками Реформації, випади відвертих ворогів. Лякали його і ті завзяті послідовники, які бачили в Лютері якогось народного вождя − багато хто жадав воєн, революцій та інших потрясінь. У Лютера ж було зовсім інше бажання − звільнити Біблію, Євангеліє від «накипу»: живе Боже Слово було повністю поховане під переказами, забобонами, уявленнями про те, що з Богом можна «домовитися» − грошима, аскетизмом, добрими справами. Ця проблема залишається і сьогодні. Убили головоріза, купили за великі гроші особливу літургію за упокій, побудували храм на накрадені гроші − ось і тепле містечко в раю гарантовано!

Катаріна як могла − турботою, молитвами − допомагала чоловікові справлятися з нападами відчаю. Іноді вдавалася і до крайніх заходів.

Одного разу їй довелося дослідити весь свій гардероб, потім вона вбралася в суворий траур.

− Що з тобою сталося? − запитав Лютер з-за купи книг і паперів, з подивом втупившись на неї.

− Хіба ти не бачиш, у мене траур, − відповіла Каті, видавлюючи ридання.

− А хто помер?

− Дуже важлива персона, − Каті витерла очі.

− Скажи мені, хто?!

− Бог!

− Ти маєш на увазі Небесного Отця?

− Так. Бог помер. Помер! − Лютер насупився:

− Хто тобі сказав про це?

− Ти!

− Коли?!

− Я ж бачу твій відчай. Твою депресію. До того ж я виявила помилки у твоєму перекладі Біблії.

− Назви хоч одну!

− Твій улюблений уривок: «праведний вірою живий буде» потрібно тепер перекласти: «праведний вірою живий буде, якщо буде трудитися і нести покарання».

Лютер оторопів:

− А що ще?

− Твій улюблений вірш: «все сприяє на благо» треба перекласти інакше: «Мало що сприяє на благо».

− На який авторитет ти посилаєшся, дружино моя?

− На авторитет чудової людини, яку звуть Мартін Лютер!

Очі Лютера виблискували:

− Каті, що за проповідь ти сказала!..

Лютер обожнював своїх дітей, шум і біганина його ніколи не дратували, він умів «відключатися» за робочим столом. Або починав повзати і возитися з малюками. Із шістьох діток двоє померли. Особливо важко переживав Лютер смерть своєї улюблениці 14-річної Магдалени. Він то кричав, переконуючи самого себе, що буде воскресіння з мертвих, що вони зустрінуть її на небесах, то забороняв закрити кришку труни.

Одного разу, спостерігаючи за тим, як Каті пестить малюка, він сказав: «Як би я хотів, щоб Бог говорив зі мною ще ніжніше, ніж Каті з Мартіном…»

Найбільше Лютер любив збирати всю свою сім’ю і співати гімни на славу Господа, які він сам складав і грав на лютні, у нього був гарний голос. Як милувалася чоловіком Катаріна, як підіймався її дух під час прославлення імені Божого… Дорогі мої, чи часто ви співаєте вдома християнські гімни?

Читайте також:

Помер Лютер далеко від коханої дружини, в поїздці країною. Про останні хвилини життя великого реформатора Катаріні розповів друг, присутній під час смерті (цілком ймовірно, це був серцевий напад): Лютер доручив свою душу Отцю Небесному. Йому було 62 роки.

Катаріна пережила чоловіка всього лише на кілька років. Померла від нещасного випадку − кінь став на диби, налякана Каті зістрибнула з воза, сильно вдарилася і впала в річку. Її одразу витягли з води. Оточена дітьми та друзями, вона тихо згасала. Останніми її словами були: «Я припаду до Христа, немов голка, яку встромляють у пальто» (ін. переклад − як шип тримається за одяг). Їй було 43 роки.

Шлюб Мартіна і Катаріни зруйнував тодішні, за часів похмурого Середньовіччя, погляди на подружжя. Лютер любив повторювати: «Нехай дружина зробить так, щоб чоловік радів, приходячи додому. А чоловік зробить так, щоб вона сумувала, бачачи, як він іде».

Автор: Ольга Колесова 

Джерело: xristianin.org

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. “Ще навіть не настала епоха Івана Грозного на Русі!”
    Ця “епоха Івана Грозного” настала ніяк не “на Русі”, а саме в МОСКОВІЇ! І яку в Європі тоді інколи називали і Татарією.
    А от Русь – це якраз історична назва сучасної України. І яку грабіжники й брехуни-московити свого часу цинічно вкрали і незаконно привласнили. Як і багато чого з великої і яскравої історичної, культурної і духовної спадщини Русі-України.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button