Домашня » Для життя » Надія, яку пропонує нам Пасха у світі Хаосу

Надія, яку пропонує нам Пасха у світі Хаосу

0
Поширень
Pinterest WhatsApp

У той час, коли ми у скорботі від війни, насильства і терору, воскресіння нагадує нам, що у нас є Бог, який сумує з нами і перемагає зло.

Останнім часом світ злетів із усіх можливих котушок. Щодня – повідомлення про вибух, наїзд, розстріл, сумні новини зі Сходу, нескінченна війна на Близькому Сході, це тисне на нас і забирає надію. Інколи світ здається страшним місцем настільки, що хочеться забарикадуватися вдома і ніколи звідти не виходити.

Уряди зобов’язуються вдвічі посилити роботу по боротьбі з тероризмом. Але це все не дає результатів, хочеться чогось більшого. Хочеться, щоби Бог, Який контролює простір, час і вічність, зупинив нарешті це безумство. Хочеться, щоб Бог, Який переміг Сатану на Голгофі, переміг його ще раз і назавжди, щоб людське життя більше не обривалося від вибуху бомб.

Пасха – це щорічне нагадування про те, що зло ніколи не буде мати останнього слова в нашому світі, і в цьому році це нагадування мені потрібне більше, ніж будь-коли.

Коли життя іде за планом, воскресіння розглядається як щось добре, але не обов’язкове. Але коли земля йде з-під ніг, ідея воскресіння стає рятувальним кругом, за який ми ревно чіпляємося, бо це нагадує нам про те, що страждання і сердечні болі не будуть мати останнього слова у нашому житті.
Ось декілька думок напередодні Пасхи.

Воскресіння нагадує нам, що Бог ототожнюється з нашими стражданнями

Філіп Янсі писав: «Одна деталь у євангельській розповіді про Пасху завжди цікавила мене. Чому Ісус зберіг сліди розп’яття на Своєму тілі?.. З небесної перспективи ці шрами представляють найжахливішу подію зі всіх, що відбулися за всю історію всесвіту. Але навіть ця подія стала спогадом». Пасха є мученицьким нагадуванням про те, що навіть найтемніші ночі і найболючіші ситуації не зможуть бути більшими за Божу викупну силу.

В Страсний тиждень наш світ залишається розбитим, як і раніше. І я сподіваюся, що напередодні Пасхи ми не станемо згладжувати цю розбитість райдужними сентиментами про те, як Ісус визволяє, роблячи життя кращим. Ми знаємо, що в один прекрасний день Бог виправить всі криві, але зараз у світі присутня велика кількість зла і несправедливості. Ми не повинні перетворювати в банальність біль і горе цього світу. Трагедії заслуговують того, щоби сумувати. Але надіюся, що вони будуть підштовхувати нас до Бога, Який ототожнює Себе з нашими стражданнями, а не відштовхувати від Нього.

Воскресіння нагадує нам, що у нас є Бог, Який розуміє наш біль, і Він буде з нами у нашому горі. Воскресіння не гарантує, що Бог буде все виправляти по той бік неба, зате воно гарантує, що Він буде з нами посеред наших страждань.

Воскресіння нагадує нам, що це ще не кінець історії

Макс Лукадо називає інтервал між смертю Ісуса і Його воскресінням «суботнім мовчанням». Євангеліє детально описує нам жах розп’яття Ісуса в п’ятницю і чудо Його воскресіння недільного ранку. Але Біблія нічого не говорить про суботу. У книзі «Він все ще рухає каміння» Лукадо закликає читачів не упускати з виду місце в Ів. 20:1: «Рано вранці, коли ще було темно». Темно було ще з п’ятниці. Учні не знали, що наступний день повністю змінить світ і укріпить їхню віру. Їм здавалося, що історія закінчилася. Похорон означає кінець. Майбутнє учнів здавалося таким же темним, як і ніч.

Навіть, коли нас затягнуло хвилею трагедій і в наших серцях сум, можемо знайти утіху в усвідомленні того, що Ісус творить усе нове.

Ми читали кінець цієї події і знаємо, чим все закінчилося. Ми знаємо, що настала неділя, яка дозволяє нам називати цю п’ятницю «великою п’ятницею». Ми тепер знаємо, що Ісус воскрес, але учні цього тоді ще не знали.

Коли учні прийшли до гробу у неділю, вони не чекали знайти воскреслого Господа. Вони сприймали смерть так само, як і ми: як непереможного ворога. Протягом усієї людської історії смерть означала кінець. З нею єдиною не можна укласти оборудку – навіть найсильнішим і найбагатшим людям світу цього. Смерть – завжди була вирішальним вироком. Ніхто не був застрахований від її влади, і ніхто до Ісуса Христа не був достатньо сильним, щоби здолати її своєю владою.

Ісус, Боголюдина, народжений від скромного теслі і молодої дівчини, зробив те, що ніхто в історії людства ніколи зробити не міг: Він воскрес із мертвих! Наймогутніша сила у світі зустріла свого суперника в особі Ісуса. Розп’ятий Рабин став єдиною людиною в історії людства, достатньо сильною, щоб заперечити владу смерті. Воскресіння довело раз і назавжди, що кінець історії – насправді зовсім не кінець, якщо в ній бере участь Ісус.

Воскресіння дає нам надію

У нашому житті ми будемо зустрічатися з несамовитим горем і руйнівними втратами. І все ж, воскресіння нагадує нам, що ми маємо надію, навіть тоді, коли втрачаємо все решту. Це не наївна надія, яка ігнорує реальність чи зводить до мінімуму страждання. Це дорогоцінна і глибока надія, яка шукає Ісуса повними сліз очима і тягнеться до Нього серед обставин, які ніколи не матимуть змісту в цьому житті. Це віра, яка дивиться в майбутнє із впевненістю, що Бог одного разу зітре кожну сльозу з наших очей, залишивши тільки усвідомлення Його благодаті. Воскресіння нагадує нам про те, що в один прекрасний день Бог створить усе нове.

Більше про надію воскресіння:

Незалежно від того, в радості ми, чи посеред втрат, воскресіння нагадує нам про те, що Бог через усе це все ж приходить до нас. Біблія та істини, які записані в ній, актуальні як ніколи саме у наш час.

Ребекка Белл

 

Попередня Стаття

Кальвін – «Арістотель Реформації»

Наступна Стаття

Він знову відвалить камінь від гробу

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *