Актуальне

Довіряти Богу − означає не хвилюватися

Чи нормально хвилюватися? Спокусі хвилюватися не важко піддатися. Потрібно сплачувати рахунки, слідкувати за здоров’ям, купувати їжу, виховувати дітей, оберігати стосунки, захищати близьких.

У кожного є причини для хвилювання. Так було з самого початку. Чому Адам і Єва з’їли плід? Можливо, вони переживали, що від них щось приховують і вони повинні самі це отримати.

Але що таке тривога?

Тривога − це занепокоєння. Це занепокоєння або страх перед теперішніми або потенційними труднощами. Воно виникає через відсутність довіри, що про тебе не подбають, якщо ти не зробиш цього. Для віруючих це невіра в те, що Бог любить вас і буде піклуватися про вас.

Я християнка з п’яти років. Я читаю Біблію з того часу, як навчилася читати. Я навіть вивчила напам’ять Матвія 6:24-35, але я все ще борюся із занепокоєнням.

Чому я хвилююся?

  • Я хвилююся, тому що не довіряю Богові.
  • Я не довіряю Богові, тому що не вірю в те, за кого Він себе видає.
  • Я не вірю Йому, тому що я розчаровувався в ситуаціях, коли я прямо вирішила довіритися Йому
  • Мені важко подолати свою недовіру, особливо коли нове випробування дуже схоже на попереднє розчарування.

Але Він дав мені достатньо підстав довіряти Йому

  • Він захищав і направляв мене.
  • Я продовжую бути одягнена, маю притулок, сита.
  • Він піклується про мою сім’ю.
  • Він розмовляє зі мною (і не тільки через Своє Слово).
  • Він відповідає на молитви.
  • Він діє ще до того, як я висловлюю свою потребу.

Так чому ж я все ще хвилююся?

Тому що Богу потрібно занадто багато часу, щоб діяти.

Під час пандемії Covid-19 я звільнилася з роботи й пішла у творчу відпустку, тому що Бог попросив мене про це. Звільнення було гірко-солодким.

Солодким? Я була постійно виснажена, пригнічена, постійно хворіла і борсалася у своїй вірі.

Схожі статті

Гірко? Я була налякана і потребувала заробітку. Мені потрібно було віддавати борги, платити за машину, поки її не продали, і піклуватися про сім’ю. Не кажучи вже про витрати на мою відпустку, яка включала в себе перетин континентів.

План моєї відпустки був простий: я збиралася відвідати своїх братів і сестер на тривалий час і відпочити, доглядаючи за своїми племінниками й племінницями. Спочатку я відвідала б сім’ю моєї сестри в Каліфорнії на три місяці. Потім я поїхала до сім’ї іншої сестри в Меріленд, щоб допомогти їм переїхати до Вірджинії. Потім був Лондон на чотири місяці з іншою сестрою. Нарешті, я поверталася до Вірджинії на п’ять місяців. Коли я поверталася додому на Ямайку, я була повністю відпочила і замінила б свою попередню зарплату своєю новою творчою кар’єрою.

Після того, як я підготувала свій бюджет подорожі, я вирішила, що можу довіряти Богу, якщо Він зробить те, що повинен зробити у відведений мною час.

Але я не Бог

Бог не є моїм особистим управителем, щоб робити або діяти згідно з моєю волею. Якщо я збиралася навчитися довіряти Йому, я повинна була б робити це Його способом, а не моїм.

Я очікувала, що позбутися звички турбуватися буде нелегко, але це не так.

Мою заяву на візу до Великобританії відхилили, тому що все, що вони бачили, це молоду, неодружену і фінансово неспроможну дівчину з Ямайки, яка втече до їхньої країни і буде зловживати державними коштами.

Мої витрати на проживання зросли, коли я поміняла британську візу на поїздку до сестри в Бразилію. Я планувала залишитися на три місяці, але через триваючу пандемію мені довелося залишитися на п’ять місяців.

Тоді мої борги зросли в геометричній прогресії. До пандемії (в січні 2020 року) я була у відділенні невідкладної допомоги в лікарні в Каліфорнії. Один з рахунків з візиту (рахунок на суму вісім тисяч доларів США) я не отримала. Лікарня зв’язалася зі мною в середині мого перебування в Бразилії, коли я була безробітна, незастрахована і не в змозі платити.

Моя машина продавалася дуже довго, і до того часу, як вона була продана, більша частина мого очікуваного надлишку від продажу зникла.

Вчимося довіряти Богові

Під час кожної невдачі й затримки я старанно нагадувала Богові про Його обітниці − спочатку з тремтячими кулаками й боязким бурмотінням, але врешті-решт з відкритими руками і терплячими проханнями.

Він чудесним чином допоміг і погасив усі мої борги. Я попросила лікарню списати борг, і вони милостиво це зробили. Член сім’ї попросив суму інших моїх боргів і погасив їх. Я повернувся додому безробітна, але відпочила і зцілилася від хронічних хвороб, які мене мучили.

Мої плани були перевернуті, але Бог, як і раніше, робив все, що було важливо. Я хотіла навчитися довіряти Йому, і Він почав мене вчити. Я хотіла, щоб моя віра зростала, і вона зростала.

Читайте також:

Хвилювання − це вибір

Вибір не хвилюватися − це спокуса, з якою ми повинні постійно боротися і долати. Чому? Тому що Бог вимагає, щоб ми довіряли Йому.

Довіра є ключовим принципом віри, яку ми сповідуємо, тому ми повинні розуміти це, якщо ми очікуємо, що будемо називатися учнями Христа.

Джерело: christiantoday.com

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button