Блог Ігоря Плохого

День Захисника України: історія свята та Біблійне підгрунтя

Я вітаю всіх причетних побратимів та посестер до цієї важливої місії в Очах Христових – захисту рідної, Богом даної землі. З Днем Захисника України!

«Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви»,  каже Давид у Псалмі 143:1

Хай Господь укріпить кожного на здійснення священного чину та благословить і воздасть всяким благословінням тим, хто готовий жертвувати собою заради вищих ідеалів!

А вищі ідеали походять від Бога та усвідомлюються через розуміння та чутливість до закладених Ним інтенцій у нашому сумлінні. Їх відчути може будь-яка людина, навіть та, яка тимчасово не визнає існування Творця людського буття та найсвященіших його атрибутів та чинів.

Хотілося б у цей день коротко поміркувати про історію дати святкування Дня Захисника України та взяти деякі уроки для нас-сучасників. А також, про те, чи є взагалі біблійною концепція «Захисника вітчизни»?

Спочатку розглянемо біблійні аспекти цього свята (День Захисника), а потім вже поговоримо про історичні…

Біблійні аспекти Дня захисника

В Старому Заповіті Бог багато говорить про захист Ізраїльським народом своєї землі від будь-якого загарбника, що відбувалося протягом більше тисячі років: починаючи від війни з 7-ма хананейськими народами й закінчуючи боротьбою проти грецького поневолення.

«Будь мужній, і будемо стояти твердо за народ наш і за міста Бога нашого, а Господь зробить, що Йому вгодно» (2-а Самуїлова (Царів) 10:12).

Бог чітко вказує об’єкти нашого захисту й пріоритетність. Спочатку б’ємося за наших земляків (громадян, народ), а потім за наші міста, тобто території. І те, і те важливе для Бога, але саме у вказаній вище пріоритетній послідовності!

Цитат зі Старого Заповіту на тему Захисту своєї землі навести можна чимало…

Але, враховуючи досить потужні парослі в сучасному християнстві єретичних зерен маркіонізму закинутих ще в І-ІІ століттях, перейдемо безпосередньо до Нового Заповіту.

Маркіонізм, до речі, про який ми згадали, навчає що Бог Старого Заповіту – Злий Бог, а Нового Заповіту – Милостивий та Добрий, і що це два різні «Боги»… Це єресь, Бог Старого Заповіту, який навчає про військову відсіч загарбникам – це той Самий Бог Нового Заповіту.

Менше з тим, подивімось, що говорить Новий Заповіт про захист Батьківщини? Коротко, декілька Істин:

Що говорить Новий Завіт про захист Батьківщини?

Приклади Старого Завіту є актуальні для християн

В послані до Євреїв, коли Апостол намагається ілюструвати приклади проявів Божої віри, він каже наступне: « I що ще скажу? Hе вистачить менi часу, щоб розповiсти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Iєффая, про Давида, Самуїла та (iнших) пророкiв, якi вiрою перемагали царства, творили правду, одержували обiтницi, затуляли пащi левiв, гасили силу вогню i уникали вiстря меча, змiцнювалися вiд немочi, були сильнi на вiйнi, проганяли полки чужинцiв» (Євр.11:32-34).

Проганяти полки чужинців – це захищати свою землю від Загарбників. Тобто, Бог у цьому посланні чітко вказує нам, що приклади Старого Заповіту є живими й в Новому Заповіті та гідні наслідування християнам!

Люди, які взяли зброю до рук, щоб захищати правопорядок та мир, називаються в Новому Заповіті слугами Божими!

«Хочеш не боятися влади? Чини добро, і будеш мати похвалу від неї; вона бо − слуга Божий, тобі на добро. А як ти чиниш зло, то бійся, бо недарма меч носить; вона − Божий слуга, що відомщає і карає того, хто чинить зло» (Рим.13:3-4).

Мова йде про силові структури, які мають захищати громадян від зла в середині країни (поліція), й на кордонах країни чи лінії фронту (військові).

Тобто, захисників миру та спокою зі зброєю в руках Господь називає «слугами Божими» (а не відступниками чи слугами зла).

Христос озвучує ПРИНЦИП, щодо того, як зберегти те, що належить тобі – це можна віднести й до рідної землі: «Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці» (Луки 11:21).

Захисники України – це ті, що озброївшись, стережуть наш спільний дім, або звільняють його від крадіїв та злодіїв.

Сутність вчення Нового Заповіту «Про два меча»

«…Всі, хто візьме меч, від меча і загинуть!» (Матв. 26:52).

«А якщо робиш зло, бiйся, бо вiн недаремно носить меч; вiн − Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло!» (Римл. 13:4).

Якщо уважно дослухатися до Слів Христа, то стає очевидним, що він нам сповіщає про якісь два різні мечі…

Меч «перший» (агресора), який його бере, й меч «другий» (захисту, оборони й покарання), який присікає «першого» меча. Не один лише меч повинен бути (агресора) і все, без адекватної відповіді, але й «другий». («Хто візьме меч (перший), від меча (другого) й загине!»).

Отже, християнин може підняти меч «другий», щоб дати відсіч й здійснити покарання того, хто взяв меч «перший». Тобто Християнин збройною боротьбою відповідає на збройну агресію. Якщо якийсь «християнин» візьме меч «перший» й піде проти обеззброєних мирних людей, він підпадає під прокляття «першого» меча й теж матиме відплату меча «другого»!

Отже, меч «другий» в Євангелії – це меч ЗАХИСНИКА, піднятий проти меча «першого», що здійснює напад чи агресію.

Тобто, про священну функцію Захисту свого народу та землі, говорить і Новий Заповіт.

Декілька слів про саму дату святкування

День захисника Украї́ни — державне свято, започатковане 14 жовтня 2014 року президентським указом, та відзначається водночас зі святами Покрови Пресвятої Богородиці, Днем Українського козацтва та Днем створення Української повстанської армії.

Чому саме цей день раніше обирали для різних свят пов’язаних з українським військом, починаючи від пізнього середньовіччя (козацтво) й продовжуючи у 20 ст. (УПА) та 21 ст. день сучасного Захисника України? Зрозуміло, що первинним тут є відштовхування саме від свята Покрови. Але чому саме це свято обране, як знакове для справи військової звитяги? Який сенс мають події, які лягли в основу святкування свята Покрови для війська?

Тут варто згадати про сам перебіг подій пов’язаних зі святкуванням Покрови Пресвятої Богородиці та побачити деякі, як мені здається, дуже парадоксальні речі…

За однією з легенд, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ’я Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячій молитві звернулись до Бога з проханням про порятунок. Після цього, за оповідями, явилася перед людьми Богородиця та вкрила їх своєю покровою. Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Та військо противника відступило, а місто було врятовано.

Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.

Тепер про Парадокси (виходячи саме з цієї версії):

Отже, цікаве свято обране для надихання нашого війська… свято пов’язане з подіями під час яких, приблизно в 10 ст., наші прадіди відступили. До речі, греки, яких помилував Бог, майже не згадують про цю подію в своїй країні.

А от Слов’янські народи й, в першу чергу, українці, відзначають це свято, хоч тоді, через надприродне втручання Бога, саме наші пращурі зазнали поразки…

Читайте також:

Чому ж українці обрали саме цю історію, як визначальну для творення нашого війська?

Перш за все, таким вибором підкреслено, що від часів Аскольда, коли той, побачивши силу Божу, навернувся до Христа, українське військо намагається бути Армією Христовою, тобто стояти на боці Того, Хто захищає у світі справедливість та може втручатися в справи земні, як заступник пригноблених.

Тому, визнання саме цього Свята основним для творення українського війська підкреслює нашу дотичність до Божого покрова, яке незалежно від назви нації та народу, простягається над тими, хто до Господа звертається. Саме це свято чітко може нагадувати нам, що Бог не зважає на лиця й може стати на захист будь-якого народу, що шукає прихистку Його, і, навпаки, посіяти страх в будь-якій армії, яка йде проти тих, хто на Бога складає надію! Тобто, Бог може лице Своє повернути, теоретично, й проти українців, як це було з русами при Аскольді під Царградом. Відтак, обрання саме цього свята, як центрального, для нашого війська, накладає на нас, відповідно, серйозне зобов’язання перебувати в молитві про Божий захист над нашим народом та вести війни не грабіжницькі, що може засмутити Його обличчя, а священні (по обороні й захисту нашої землі). Ось такий християнський сенс, можна побачити в обрані саме цього свята основою для Дня Захисника України!

Ще раз зі Святом усіх причетних!
Хай Бог благословить Україну!

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Ігор Плохой

Магістр філософії (Одеський Національний Університет ім. І.І. Мечникова, факультет філософії); Магістр економіки (Одеський Національний Університет ім. І.І. Мечникова, факультет міжнародних економічних відносин); Магістр публічного управління (Національна академія державного управління при Президентові України); Голова ГО "Християнський фронт"; Військовий капелан.

Схожі статті

3 Коментарів

  1. Р. S. І в той же час, як добре відомо, Господь надав КОЖНІЙ людині СВОБОДУ ВИБОРУ.
    І, скажімо, якщо якась людина, посилаючись, зокрема, на свої релігійні переконання, відмовляється брати до рук зброю, то це, безумовно, її суверенне і незаперечне ПРАВО. Себто те, що – однозначно – слід ПОВАЖАТИ. :)

  2. Як очікується, невдовзі обидві східні – основні традиційно-історичні Церкви українського патріотичного християнства (ПЦУ і УГКЦ) офіційно мають перейти на Новоюліанський календар. Й, відповідно, тоді це свято Покрови Пресвятої Богородиці з 14 жовтня переміститься на 1 жовтня.
    А тому цікаво: в яку саме жовтневу дату – у цьому разі – на державному рівні відзначатиметься День захисників і захисниць України?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button