Чотири в одному – Закон Мойсеїв

Закон Мойсеїв насправді являє собою не одну, а сукупність чотирьох різних законодавчих сфер – моральних, церемоніальних, суспільних і юридичних законів.

Призначення морального закону – проповіді про праведність. Він є сукупністю абсолютних етичних принципів. Принципи ці незмінні, оскільки відображають незмінний моральний характер Божий. Все, що не відповідає Божим принципам моралі – мерзота перед Господом. До цієї категорії відносяться:

• Подружня зрада (Левіт 20:10).
• Згвалтування (Повторення Закону 22: 25-27).
• Кровозмішення (Левіт 20: 11-12, 17, 21).
• Проституція (Левіт 19:29; 21: 9).
• Гомосексуалізм (Левіт 18:22; 20:13).
• Вбивство (Буття 9: 6; Вихід 21: 12-14; Левит 24:17; Числа 35: 9-34).
• Викрадення людей (Вихід 21:15; Повторення Закону 24: 7).
• Клятвопорушення (Повторення Закону 19: 15-21).
• Скотолозтво (Вихід 22:19; Левит 20: 15-16).
• Підпал (Вихід 22: 6).
• Інфантицид (Вихід 21: 22-24, Єремія 32:35) і т.д.

На жаль, ми часто схильні диференціювати ці поняття. Серед віруючих формується такий собі негласний рейтинг, в якому одні з них неприйнятні більшою мірою, ніж інші. Так, нерідко можна зіткнутися з ревнителями моралі, які однозначно засуджують, скажімо, гомосексуалізм, і водночас більш-менш поблажливо ставляться до невиконання обіцянок. Але Писання не залишає нам такого вибору. Гидота – поняття абсолютне, що не має порівняльного ступеня. Вона не може бути більшою або меншою.

У той час як моральний закон вказує на те, що праведно, церемоніальний закон повідомляє, як досягати праведності. До цієї категорії відносяться всі встановлення богослужбового характеру. Писання говорить, що всі згрішили, і позбавлені слави Божої (Римлян 3:23). Але Бог по Своїй благодаті встановлює церемоніальні правила, що дозволяють грішній людині наближатися до Його святості. Встановлення церемоніального закону – тимчасове послаблення, дане Богом людині. Оскільки покарання за гріх – смерть (Римлян 6:23), в основу церемоніального закону покладено замісні жертви – замість людини гине жертовна тварина.

Сама людина при цьому не має права вирішувати, як саме слід служити Богу. Наприклад, про вибір місця і форми богослужіння в Торі йдеться так: «до місця, яке вибере Господь, Бог ваш, зо всіх ваших племен, щоб покласти Ім’я Його там, і ти прийдеш туди… Там ви не зробите так, як ми тепер тут робимо, кожен, що йому здається правильним… Бережися приношень ти своїх цілопалень на кожному місці, яке побачиш, бо тільки на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій в одному з племен твоїх, там принесеш свої цілопалення й роби все, що я сьогодні наказую тобі» (Второзаконня 12: 5,8,13-14).

Але якщо моральний закон, що відображає вічний і незмінний характер Божий, і сам вічний і незмінний, то церемоніальний закон не є ні вічним, ні незмінним. Людина над ним не владна. Але як Бог по Власній волі встановив його, так само Сам Бог вільний і змінювати його. До гріхопадіння потреби в церемоніальному законі не існувало. Але і дотримання його проблеми гріха не вирішує: «Закон – це лише тінь тих благ, які очікують людей в майбутньому, а не самі ці блага. Тому Закон не може зробити досконалими тих, хто приходить, щоб постійно, з року в рік, приносити ті ж самі жертви. Якби Закон був в змозі це зробити, то хіба вони не перестали б приносити свої жертви? Ті що поклоняються були б очищені раз і назавжди, і більше не відчували б провини за свої гріхи. Але ці жертви служать для того, щоб з року в рік нагадувати про гріх, тому що кров биків або козлів не може усувати гріхи» (Евреям 10: 1-4).

Чому ж сьогодні ми не приносимо Богу кривавих жертв відповідно до вказівок Тори? Ось вже два тисячоліття не існує ні Храму, ні жертовника. Чи означає це, що шлях до праведності тепер закритий для людини? Ні в якому разі! Писання вчить: вимоги церемоніального закону були раз і назавжди задоволені через жертву Ісуса Христа. «І тому, що Він виконав волю Божу, ми були раз і назавжди освячені жертвоприношенням в жертву тіла Ісуса Христа. Кожен священик день у день виконує свої обов’язки, знову і знову приносячи одні й ті ж жертви, не здатні видалити гріхи. Цей же Первосвященик приніс одну жертву за гріхи, дієву навіки, і сів праворуч від Бога … Однією жертвою Він назавжди зробив тих, хто освячується досконалими» (Євреїв 10: 10-12, 14).

З усіх чотирьох законодавчих сфер Тори, церемоніальний закон найбільшою мірою «виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою А як віра прийшла, ми вже не під виховником» (Галатів 3: 24,25). На Хресті Христовому була принесена остаточна Жертва, відповідно до пророцтв Старого Завіту, після чого церемоніальні вимоги Закону Мойсеєвого втратили своє значення. «На безгрішного Бог поклав провину за гріх людей, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом» (2 Коринтянам 5:21).

До сфери суспільного закону відноситься все, що можна позначити поняттям «соціальний договір». Вона об’єднує ті аспекти законодавства, за якими люди вільні самостійно приймати рішення, або досягаючи консенсусу (загальної згоди), або шляхом підпорядкування меншості більшості, або через уповноважені ними структури влади (наприклад, парламент). Протягом століть багато теоретиків права намагалися звести уявлення про всяке законодавство виключно до поняття суспільної угоди. Але ні питання моральності, ні аспекти примирення з Богом не вирішуються шляхом голосування. Вони – поза людською юрисдикцією, і принцип більшості на них не поширюється.

Але, наприклад, по якій стороні проїжджої частини належить їздити транспорту, – по правій чи по лівій, – не належить до питань ні моральності, ні богослужіння. Це встановлення належить сфері громадського закону. Зрозуміло, що якщо, приїхавши в країну з лівостороннім рухом (скажімо, – в Австралію або Японію), ви будете навмисне продовжувати їздити справа, створюючи небезпеку для оточуючих, ваше рішення буде мати й моральну складову. Саме ж по собі питання це етично нейтральне і жителі регіону (або уповноважені ними органи) можуть самі приймати відповідне рішення.

До сфери суспільного закону відносяться Правила дорожнього руху, Цивільний кодекс, Податковий кодекс, Трудовий кодекс, Митний кодекс, і т. п. І оскільки люди мають право встановлювати все, що належить до цієї сфери закону, вони ж можуть і змінювати або зовсім скасувати їх.

Читайте також:

• Сенс жертвоприношення

До юридичного закону належить визначення міри покарання за ті чи інші злочини. Ця сфера більш за інші піддана змінам в залежності від часу і культури. Наприклад, в османський період в Туреччині злодієві відрубували руку, а сьогодні його садять у в’язницю. В античному Ізраїлі за подружню зраду побивали камінням, в сучасному – обмежуються громадським осудом. З іншого боку, з’явилися покарання за злочини, про які сотню-другу років тому навіть не думали – порушення правил авіаційної безпеки, крадіжка інтелектуальної власності, інтернет-шахрайство, незаконні операції з банківськими картами і т. п. Але зміна ступеня відповідальності не змінює етичної сторони справи. Гидота залишається гидотою, крадіжка − крадіжкою, зрада − зрадою.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!