Блог Михайла Назаренка

Волинське або Житомирське Євангеліє

Житомирське Євангеліє, або Волинське Євангеліє, — манускрипт перекладу староукраїнською літературною мовою канонічного тексту Четвероєвангелія.
Друга половина XVI століття була сповнена плідної праці українських перекладачів Святого Письма. В середньовічній Русі-Україні відчувалась нагальна потреба в Писанні на доступній для українців мові.
За перекладацьку або копіювальну справу бралися не тільки знатні люди із української шляхти, але й простий письменний люд. Прикладом такого запалу був “раб Божий Петро”, як іменує себе автор Волинського,  або як його ще називають Житомирського Євангелія. Непрямі дані вказують, що, ймовірно, раб Божий Петро не був великим знавцем стародавніх мов, інакше б він узявся самостійно за переклад. Проте, як свідчать досліди науковців він був досить добре обізнаний зі церковно(старо)слов’янською мовою та в багатьох випадках чимало старослов’янських слів переклав українськими.

Щодо мовних характеристик Волинського Євангелія ми можемо судити тільки з того, що стисло сказано в українській версії Вікіпедії та по інших довідниках та енциклопедіях. Можливо, така незначна інформація щодо української пам’ятки продиктована тим, що доля її нині невідома. Проте до зникнення пам’ятки з історичного обрію Волинське Євангеліє встигли дослідити протоєрей Житомирського кафедрального собору, законовчитель 2-ї Житомирської гімназії Микола Трипольський, який у 1860-х роках придбав манускрипт у перекупників і дав докладний опис пам’ятки, а також надрукував великі уривки з неї.
Волинська Євангелія опинилися в полі зору українських мовознавців Павла Житецького, Олександра Назаревського,  Івана Огієнка. Можливо, посилаючись на цих авторитетних людей, у поціновувачів Божого Слова була б уява і про цю пам’ятку. Тож з того, що мені відомо, кваплюся поділитися з тобою, шановний читачу.
Як уже було сказано вище, написав її раб Божий Петро. Саме він і був автором цієї пам’ятки. На думку більшості науковців, він жив у колишньому княжому місті Володимирі на Волині найбільш ймовірно – в одному з монастирів, на яких так було багате це місто над річкою Луг. Більше про нього нічого сказати не можна. А його рукопис тільки наприкінці XIX століття потрапляє до Житомирського єпархіального давньосховища, що дало підстави спочатку вважати, що саме тут він і був написаний. Але мовний аналіз тексту спростував такі твердження.
На думку всіх визначних його дослідники, в тому числі професора Івана Огієнка, місцем переписування вважають не Житомир, а княжий Володимир. Мова Волинського Євангелія дуже близька до тогочасної староукраїнської мови, але з більшим числом елементів церковнослов’янської, з давньослов’янською вимовою, ніж Пересопницьке Євангеліє.
Мовознавці не однодумні щодо оригінальности Волинського Євангелія. На думку одних – рукопис є копією або списком Пересопницького Євангелія. Такий погляд підпер відомий український мовознавець Павло Житецький: «”Ми вже закінчували друк Пересопницького рукопису, коли отримали з Житомира, від Миколи Трипольського дослівну виписку з Євангелія 1571 року. Виявляється, що це є копія з Пересопницького Євангелія, про яку, на жаль, ми нічого не знали раніше».
Та протоєрея Миколу Трипольського думка авторитетного науковця не спинила, і він зайнявся дослідженням Волинського (Житомирського) Євангелія. І дав докладний його опис.[1] Він і є поки що єдиним, крім праці Івана Огієнка, джерелом для ознайомлення багатьох лінгвістів. Але на відміну від Пересопницького Євангелія, автор «раб Божий Петро» використав народний синтаксис, тобто, побудову речень, морфологію, а також вніс чимало просторічних українських слів (молітесь, буду любить, стоячи, нехай оглядаю, аби стерегли, на камені, в ліпшій). [2]
Хоч Микола Трипольський і не робив мовного аналізу, а тільки пунктуаційні, скорописні, орнаментальні порівняння, це вже дало підстави стверджувати про неповторність Волинського рукопису. Схожої думки інший сучасний дослідник Віктор Мойсієнко. У своїй невеликій розвідці він проаналізував мовний бік Євангелія і дійшов такого висновку, що «Аналіз же наявних у публікації Трипольського лінгвальних особливостей лише підтверджує висновок про оригінальність Волинського Євангелія.
На жаль, ми не маємо повного тексту пам’ятки, але навіть із наявних глав можемо зробити висновок, що елементи живої розмовної мови Українського Полісся, а саме Волині, проступають ще більш виразно, ніж у Пересопницькому…
Аналіз фонетичних особливостей наявного тексту “Волинського Євангелія” дозволяє констатувати, що пам’ятка значною мірою відображає живу народну вимову, а саме характерні риси північного наріччя української мови.»
[3] Ось такі стислі відомості про цю українську рукописну памятку. У всіх енциклопедичних та словникових статтях про неї написано небагатослівно: «Подальша доля Волинського (Житомирського ) Євангелія невідома».
Чи варто нам ставити крапку в історії нашої пам’ятки? Я особисто утримаюсь. Адже ми вже знаємо, які пригоди випали на долю Пересопницького Євангелія, і воно Божим провидінням дійшло до нас. Тож, можливо, і Волинське Євангеліє чекає свого часу і якимось чином Господь явить його дослідникам…
[1]Трипольський Н. Волынское рукописное Евангеліе XVI века // Волынский историко-археологический сборник. Вып. 2. – Житомир, 1900.
    [2] Німчук В.В. Житомирське Євангеліє [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й; Iзборник. Історія України IX-XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації. Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1957. — Т. 2. — С. 680-696; Сергій Міщук Пелеографо-кодикологічний та бібілографічний опис рукописних книг та стародруків Волинського єпархіального давньосховища  (1892–1919);
[3] В.М. Мойсієнко Спостереження над фонетичними особливостями «Волинського Євангелія»
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Назаренко

Народився: Запоріжжя 1965; 1986-91 - Запорізький держуніверситет, спеціальність: викладач української мови та літератури. Працював учителем у школі 3 роки; 15 років - диктором і ведучим програм "Слово про слово", "Гранослів" на ОДТРК "Лтава".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button