Актуальне

Де сенс? Чому молоде покоління випадає з життя?

В останні кілька років мені доводиться стикатися з частою проблемою в сім’ях – підростаюче покоління випадає з життя. Як допомогти дитині, яка остаточно втратила інтерес до навчання? Що робити, коли син відмовляється розвиватися, оскільки це, на його погляд, безглуздо? Як допомогти дочці-підлітку, яка два роки бореться з депресією? Син не працює, не вчиться – чи продовжувати годувати його і любити без умов? Як мама, психолог і духовний наставник, я проводжу багато розмов і намагаюся відповідати на всі ці питання з християнської точки зору.
Підлітковий вік багато в чому переломний. Зі світу дитинства і безпечності підліток виходить в усвідомлення реальності, обмежень і сенсів. Він вже мислить «як дорослий» і відчуває силу, яка приходить. Але поки жити відповідальним життям у всій повноті він не в змозі. Крім того, як прекрасно описує В. В. Зіньківський в книзі «На порозі зрілості – бесіди з юнацтвом про питання статі», підлітки відкривають в собі невідомий раніше світ внутрішніх переживань, пов’язаних з пробудженням статі, прагненням до любові і до її вираження. Однак, ще не усвідомлюючи і не опановуючи всім цим, вони закриваються в собі – їм властива мрійливість, претензійність і дратівливість. Поглиблення в себе та у новий світ, який їм відкрився викликає суперечливість в поведінці – вони самі не знають, чого хочуть.

Іноді в їхній душі відбувається хворобливе розщеплення: з одного боку, вони прагнуть до любові, що викликане глибинним духовним пошуком, з іншого – зосереджені на сексуальності, що супроводжує статеве дозрівання.
Особливо яскраво виражене у хлопчиків, воно пробуджує нездоровий інтерес до сексу і продукції, з ним пов’язаної, до поведінки дорослих. Захоплюючись статевими відчуттями, вони соромляться самих себе.
Роздвоєність еросу і сексуальності глибоко переживається підлітком і веде до вини і замкнутості. Розрив між уявленням про ідеальне і усвідомлення реальності своїх пристрастей може призвести до глибокої внутрішньої кризи.
На більш глибокому рівні підлітки шукають відповіді на сутнісні питання буття, прагнуть зрозуміти світ і самих себе. У своєму бажанні самоствердитися, відокремитися від батьківського впливу вони прагнуть розібратися з головним.
Безумовно, не всі підлітки переживають екзистенційну кризу. Вона більше характерна для тих, хто думає і емоційних людей, не задоволених прагматикою життя. Але статистичне зростання депресивних станів показує, що в сучасному урбаністичному суспільстві молоді люди все частіше відчувають стан немочі, тупика і браку ресурсів для подальшого життя. Будучи не в силах знайти відповіді на свої питання, людина відмовляється діяти, її охоплює жалість до себе, апатія, відчуття порожнечі.
У психології з проблемами реальності і сенсу працюють екзистенційні терапевти. Американський психолог Ірвін Ялом виділяє чотири граничних екзистенціальних стани занепокоєння, що викликають апатію і депресію. До них відносяться: усвідомлення кінцівки і безглуздості буття, реальність смерті, свободи і самотності.
Смерть є основним джерелом тривоги. Зіткнення зі смертю і її неминучістю викликає страх. Побоювання за своє життя (ти можеш перестати існувати) паралізує. Над питанням смерті люди починають думати з дитинства, і, пригнічуючи свій страх, підсвідомо вибудовують системи захисту, щоб відгородитися від лякаючої «смертельної реальності» відходу в небуття (тебе більше немає).

Страх смерті

Перший екзистенційний конфлікт виникає з бажання жити і неминучості смерті. Антоній Сурожский був свідком смерті людей під час роботи хірургом на полях Другої світової війни і згодом під час свого двадцятип’ятирічного священства. Він пише, що спокійно приймають смерть ті, хто істинно вірує, і ті, хто щиро не верує. Решта виявляються в проміжному стані невпевненості, чи є буття за порогом смерті. Страх небуття харчується саме неясністю і сумнівом.
Підлітки, які в силу віку сумніваються в батьківських цінностях і вірі, власних переконань поки не мають. Тому тема смерті характерна для підліткових тривог і фантазій. Очевидним психологічним захистом від неї служить численна підліткова атрибутика на тему смерті – з черепами, кістками, магічними оберегами та ін.

Свобода

Свобода – друге джерело тривоги, попри те що зазвичай вона сприймається як однозначно позитивне явище. Екзистенційно свобода осмислюється як відсутність фундаментальних основ у власному житті, хоча зовні життя інших людей виглядає осмисленим, і впорядкованим.
Протиріччя між зовні добре структурованим укладом життя і відчуттям безглуздості існування, відсутністю внутрішньої опори породжує тривожність. Усвідомлення реальності порожнечі в свободі і, отже, відповідальності за своє життя і вчинки лякає. Думаю, що ухилення або відмову молодої людини активно діяти, проявляти волю, займати певну позицію є наслідок усвідомлення ним своєї відповідальності.
Є кілька варіантів захисту від тривоги, що виникає внаслідок усвідомлення екзистенційної свободи: компульсивна поведінка, повне занурення в роботу, в розваги, в спілкування, в нескінченний біг і суєту; інший варіант захисту – коли людина перекладає відповідальність на іншого – батька або близьку людину, зображуючи із себе жертву обставин. І те й інше має місце в підлітковому віці: одні втішають себе розвагами, інші впадають в пасивність, обираючи позицію жертви.

Екзистенціальна ізоляція

Екзистенціальна ізоляція як непереборна відстань між мною та іншими людьми є третім джерелом тривоги. Ялом пише, що кожен народжується у світі один і залишає його в одинокості.
Усвідомлення абсолютної ізоляції, з одного боку, та потреба у близьких стосунках, захист, почуття приналежності до чогось великого і цілого, з іншого боку, породжує внутрішній конфлікт у молоді. Намагаючись заглушити тривогу, що виникає внаслідок ізоляції, вони прагнуть заповнити своє життя відносинами з іншими людьми, добитися їх ставлення і схвалення.
Інший варіант захисту – це злиття з іншою людиною або бізнесом. Думка про те, що вони належать до чогось значного, заглушує тривогу.
При нав’язливій сексуальній поведінці також може виникати захисний механізм. У цьому випадку проявляється патологічне ставлення людини до партнера як об’єкта – для того, щоб сходитись, часу не потрібно. Підлітки, у яких не склалися добрі, змістовні стосунки, особливо вразливі, мотиви до пошуку любові, цікавість до тіла та бажання не бути наодинці, на самоті з собою, часто призводять до розбещених сексуальних стосунків.

Безглуздість життя

Безглуздість – це четверта, остаточна, реальність існування. Вона виникає з логіки трьох попередніх. Якщо життя кінцеве, кожен з нас будує своє власне життя і в ньому принципово самотній – то в чому ж сенс?
Відповідно до своєї духовної природи людина відчуває наявність осмисленості, цілеспрямованості життя, але не знаходить їх у своєму реальному бутті. Протиріччя тут виникає у зв’язку з бажанням молодої людини знайти сенс і відчуття слабкості свого існування. “Дорослим” способом уникнути зіткнення з безглуздістю є нав’язлива діяльність для досягнення будь-якої соціально значущої мети. Підлітки більш схильні до нігілізму, спростуванню всіх існуючих джерел сенсу, нехтуванню традицією.

Схожі статті

Молоді люди випадають з життя, стикаючись з реальністю життя в суспільстві або з реальністю внутрішнього світу. Рефлексія призводить до того, що вони переглядають всі колишні установки, роблять спроби розібратися, знайти істину. Чому цей стан може тривати?
З духовної точки зору, молоді люди переживають духовну кризу, стикаючись з реальністю гріха в собі або в оточуючих. Корінь гріховності – відпадання від Божої любові, життя і благодаті.
Криза віри трапляється, якщо людина впадає в спокусу і думає, що Бог сказав неправду і приховав від людей найкраще. Тоді весь відомий негатив згущується, утворюючи безпросвітну темряву. В такому похмурому коконі можна перебувати довго, нескінченно прокручуючи низку неприємностей, якими ти оточений. Поза Божою любов’ю молодий чоловік існує в космосі без зірок і світла. Постійна уявна жуйка і жалість до себе виправдовують бездіяльність і поглинають життєві сили. Кожна екзистенційна криза – плач по тлінність існування. Він закінчується, коли вибираєш життя. Потрібна певна сміливість, щоб повірити в себе. Бачачи підлітка в стані депресії і апатії, по-новому розумієш слова Господа: «Обери життя!» Стан роз’єднаності з життям, не-любов долається зустріччю і любов’ю. Хороші думки, люди з добрим серцем, книжки, які дарують надію, – світло, яке прориває завісу мороку.
В Біблії подібна криза названа «долиною смертної тіні» (Пс 22: 4). В церкві часто говорять, що час кризи потрібно проходити з молитвою. Комусь може здатися, що це релігійна відмовка, але не варто відкладати цей варіант як банальний. Справжня молитва звернена до Господа. До Нього приходять в скрутну хвилину, Йому приносять всі проблеми і нещастя. Господь милостивий, і по молитвам відбуваються дивовижні зміни.
Однак багато людей пережили і марність молитов, їм не вдалося пережити звільнення і зцілення. Складність полягає в тому, що відчуває біль людина сфокусована на своїй образі, на почутті несправедливості або на стражданні.
Больовий спазм заганяє людину всередину проблеми, яка виростає до нерозв’язних масштабів. Тому молитви, в яких стражденний детально викладає обставини і провину кривдників, як правило, не приносять полегшення, а іноді і посилюють переживання. Можливо, саме в цьому криється причина відсутності відповіді на молитви.
Якщо ж людині вдається переключитися зі своєї проблеми на Господа і сфокусуватися на Ньому, то в переживанні Його миру, любові та благодаті проблема зникає.
У дитинстві ми відчували щось подібне, коли бігли до мами після падіння, з розбитими колінами і гіркими сльозами. Ми притискалися до неї, і її любов поглинала нашу біль і образу. В Божій присутності світ наповнює наші серця, проблема зменшується, знаходить рамки кінцевого, і ми йдемо звільнені, з ожившою душею.
Екзистенційні кризи – серйозне випробування для підлітків і батьків. Немає однозначних рецептів, як допомогти дитині, що впала в апатію і страх перед життям.
Але зацикленість на проблемах однозначно не допомагає, необхідний вихід з себе, свій біль – назустріч людям і Господу. Підтримка рідних, уважний і чесний розгляд глибоких питань, молитва допомагають прорватися до життя: «Покликуй до Мене – і Я відповім, розповім тобі про величне і незбагненне, відкрию те, чого ти не знаєш» (Єр 33: 3.
1 В. В. Зіньківський. На порозі зрілості – бесіди з юнацтвом про питання статі. Електронний ресурс: https://azbyka.ru/otechnik/Vasilij_Zenkovskij/na-poroge-zrelosti-besedy-s-yunoshestvom-o-voprosah-pola/ (дата звернення 25 березня 2020 року).
2Антоній Сурожский. Людські цінності в медицині. Електронний ресурс: http://www.mitras.ru/ethic/ethic2.htm (дата звернення 25 березня 2020 року).

Автор: Тетяна Горбачова

Джерело: Решеніє

[sc name=”futerblock” ]
Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button