Одного разу запорошеною дорогою йшов подорожній і за поворотом, на самісінькому сонці, в пилу, побачив чоловіка, який тесав величезний камінь. Чоловік тесав камінь і дуже гірко плакав…
Подорожній запитав у нього, чому він плаче, і чоловік сказав, що він найнещасніший на землі й у нього найважча робота на світі. Щодня він змушений тесати величезне каміння, заробляти жалюгідні копійки, яких ледве вистачає на те, щоб харчуватися. Подорожній дав йому монетку і пішов далі.
І за наступним поворотом дороги побачив ще одного чоловіка, який теж тесав величезний камінь, але не плакав, а був зосереджений на роботі. І в нього подорожній запитав, що він робить, і каменотес сказав, що працює. Щодня він приходить на це місце й обтісує свій камінь. Це важка робота, але він їй радий, а грошей, що йому платять, цілком вистачає на те, щоб прогодувати сім’ю. Подорожній похвалив його, дав монетку і пішов далі.
І за наступним поворотом дороги побачив ще одного каменотеса, який у спеці й пилу тесав величезний камінь і співав радісну, веселу пісню. Подорожній здивувався. «Що ти робиш?!» − запитав він. Чоловік підняв голову, і подорожній побачив його щасливе обличчя: «Хіба ти не бачиш? Я будую храм!»
Читайте також:
Люди можуть мати однакову роботу, але зовсім різне ставлення до неї. Перший каменотес дивувався, чому у нього така важка робота і що він з неї має. Другий каменотес був зосереджений на роботі й знаходив задоволення в тому, що робить. Третій каменотес мав бачення своєї роботи й розумів, яку цінність вона має. Він був щасливий, тому що знав, що він будує не просто стіни, а храм.
