Політика

Сьогодні роковини найбільшого обману 20 століття – підписання Будапештського меморандуму

5 грудня 1994 року – підписання Будапештського меморандуму, який закріпив відмову України від ядерної зброї (зліва направо: Єльцин, Клінтон, Кучма та Мейджор)

Джерело: hromadske.ua

У чому суть Будапештського меморандуму?

5 грудня 1994 року його підписали Україна та Росія, Велика Британія і США. Три останні країни зобов’язалися поважати незалежність, суверенітет та кордони України. Також документ має такі положення для підписантів:

  • утримуватися від загрози силою, використання її проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України. Не використовувати свою зброю проти України;
  • не чинити на Україну економічний тиск задля здійснення Україною дій, притаманних її суверенітету;
  • домагатися негайних дій із боку Ради Безпеки ООН, якщо Україна стане жертвою агресії чи об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї;
  • не застосовувати ядерну зброю проти України;
  • ініціювати консультації, якщо виникнуть питання щодо будь-яких положень меморандуму.

Україна передала росії ядерні боєголовки та крилаті ракети, порізала на металобрухт 43 стратегічні бомбардувальники та підірвала пускові шахти. Третій у світі ядерний потенціал був обнулений. Як компенсацію Україна отримала близько $500 млн. Також росія взяла на себе зобов’язання постачання ядерного палива для українських АЕС.

І тоді й зараз це рішення викликало в Україні суперечки. У підписаному за підсумками ядерного роззброєння Будапештському меморандумі гарантії безпеки були згадані без конкретних міждержавних договорів і чітко прописаного в них механізму.

У 2014 році Україна зазнала військової агресії з боку одного з гарантів безпеки за Будапештським меморандумом. І всім стало зрозуміло, що меморандум − фікція і папірець без жодних зобов’язань і гарантій. Все закінчилося консультаціями з боку підписантів меморандуму і заперечення гарантій з боку російської влади.

Читайте також:

Нам українцям слід робити висновки й дбати про свою безпеку самим. Останнє десятиліття продемонструвало, що гарантії нічого не варті, а захищати країну потрібно великою ціною − життям. Ми платимо величезну ціну за своє недбальство і наївність.

Ми сьогодні також чуємо про якісь гарантії безпеки, потрібно бути дуже прискіпливим і вимогливим до складання такого роду документів. І працювати над механізмами реалізації гарантій, а не лише їх декларації.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. І в цьому контексті – в царині надійного забезпечення національної безпеки й оборони – нам, вочевидь, варто уважніше придивитися й переймати відповідний досвід, наприклад, того ж Ізраїлю.
    І водночас твердо пам’ятати, що “коня готують на день битви, але перемога – від Господа” (Пр.21:31). Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button