Видання Science Now назвало ДНК «ідеальним жорстким диском» для зберігання інформації. «Коли мова йде про зберігання інформації, жорсткі диски не йдуть ні в яке порівняння з ДНК, – пише Джон Боханнон. – в одному міліграмі молекули можна закодувати тексти повного зібрання всіх книг Бібліотеки Конгресу, і при цьому в ній виявиться ще повно вільного місця».
Він зазначає: «Дослідникам вдалося записати цілий підручник з генетики в менш ніж пікограм (одна трильйонна частина грама) ДНК, і це досягнення може зробити революцію в наших можливостях зберігання даних».
Цю технологію поки неможливо застосовувати на практиці для користувачів персональних комп’ютерів, але почекайте: як сказав один з інженерів з Інституту Крега Вентера, «Дана сфера швидко розвивається, і дуже скоро технології стануть дешевшими й швидшими та менш габаритними».
Синтетична ДНК, для якої не потрібні клітини, була поміщена в записуючі пристрої: «Струменевий принтер записує короткі фрагменти хімічно синтезованої ДНК на поверхню крихітного скляного чіпа».
Дане дослідження, описане в виданні New Scientist, надає нам ще більше дивовижних новин про ДНК: «ДНК – один з найбільш щільних і стабільних з відомих нам носіїв для зберігання інформації».
Теоретично, ДНК може кодувати по два біти інформації на кожному нуклеотиді. А це, приблизно, 455 екзабайт (обсяг 100 мільярдів DVD) – в грамі однієї нитки ДНК, що робить її на п’ять або шість порядків більш щільною за кількістю інформації, що зберігається, в порівнянні з будь-якими існуючими на сьогодні цифровими носіями, наприклад в порівнянні з флеш-пам’яттю. Більш того, інформація, вміщена в ДНК, може бути прочитана через кілька тисяч років після записування.
«Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання» (Римлян 1:20).
Джерело: Розумний задум
