212 років від дня народження Тараса Шевченка: маловідомі факти про Кобзаря
9 березня виповнюється 212 років від дня народження Тараса Шевченка — поета, художника та мислителя, якого українці називають Кобзарем і пророком нації. Його життя — це історія людини, яка, народившись у кріпацькій родині, стала символом боротьби за свободу, гідність і духовне відродження українського народу.
Народився у кріпацькій родині
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині у сім’ї кріпаків, які належали поміщику Павлу Енгельгардту. Майбутній поет фактично був власністю свого пана.
Його ім’я було обране не батьками — того дня за церковним календарем вшановували святого Тарасія, тому хлопчика назвали Тарасом.
Дитинство поета було складним. Коли йому було дев’ять років, померла мати, а згодом — і батько. У підлітковому віці Шевченко залишився сиротою.
Невисокий на зріст, але харизматичний
Зріст Тараса Шевченка становив близько 164 сантиметрів. Попри це, сучасники згадували його як людину з сильною харизмою.
Він мав виразний погляд, у зрілому віці носив пишні вуса і відзначався добрим почуттям гумору. За спогадами друзів, Шевченко легко знаходив спільну мову з людьми та часто ставав душею компанії.
Його викупили з кріпацтва
До 24 років Тарас Шевченко залишався кріпаком. Лише у 1838 році його вдалося викупити з неволі.
Для цього художник Карл Брюллов намалював портрет відомого поета Василя Жуковського. Картину розіграли у лотереї при царському дворі, а отримані кошти — 2500 рублів — використали для викупу Шевченка.
Ця сума на той час була дуже значною і відповідала приблизно 45 кілограмам срібла.
Шевченко був видатним художником
Хоча Шевченка найбільше знають як автора збірки «Кобзар», він також був професійним художником і графіком.
Поет навчався в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. За життя він створив понад 1300 художніх робіт, серед яких офорти, акварелі та графічні твори. До нашого часу збереглося приблизно 835 робіт митця.
Один із найбільш увічнених діячів культури
Тарас Шевченко є одним із найвідоміших українців у світі.
За різними підрахунками, у світі встановлено понад 1300 пам’ятників поетові. Монументи можна побачити не лише в Україні, а й у багатьох країнах Європи, Америки та Азії.
Перший пам’ятник Шевченкові було встановлено 1881 року в Казахстані, де поет перебував на засланні.
Поезію Шевченка перекладено більш ніж на сто мов
Творчість Шевченка відома далеко за межами України. Його поезії перекладені більш ніж на 100 мов світу, що зробило Кобзаря одним із найвідоміших українських авторів на міжнародній культурній сцені.
Шевченко і Біблія
Історик Михайло Грушевський називав Шевченка одним із найвизначніших прихильників євангельського руху в Україні.
У листі до А. Толстої 1857 року поет писав, що він є «бездоганним християнином».
У листуванні з княжною Варварою Рєпніною Шевченко згадував, що на засланні постійно читає Євангеліє:
«Я читаю її без вивчення, щоденно і щогодинно».
Поет разом із Рєпніною читав Біблію та проводив духовні бесіди. Саме в цей період у нього сформувалася глибока повага до Святого Письма.
Перекладав біблійні тексти
Шевченко перекладав Псалми Давида і створював твори на біблійні та євангельські теми.
Його духовні пошуки посилилися також після знайомства з Пантелеймоном Кулішем, який активно працював над перекладом Біблії українською мовою.
У своїх листах поет згадував, що регулярно молиться, відвідує богослужіння, сповідується і дотримується церковних традицій.
«Свята велика справа релігія для людини, тим більше для такої, як я, грішної», — писав Шевченко.
Чи був Шевченко віруючим?
Питання релігійності Шевченка викликає дискусії серед дослідників.
Деякі вважають, що поет мав скептичне ставлення до релігії, адже у своїх творах він інколи докоряв Богові за несправедливість світу та соціальне зло.
Водночас інші дослідники переконані, що його світогляд був значно складнішим.
Професор і релігієзнавець Анатолій Колодний зазначає, що духовний світ Шевченка мав «мозаїчний характер», однак загалом поет залишався релігійною людиною.
Шевченко і Кирило-Мефодіївське братство
Тарас Шевченко також був пов’язаний із Кирило-Мефодіївським братством, інтелектуальним гуртком, який прагнув духовного й національного відродження українського народу.
У виданні «Христове світло в Україні» автор Л. Жабко-Потапович писав:
«Сміємо гадати, що якби повне відродження за допомогою Духа Святого торкнулося цієї душі, то з неї б дійсно потекли “ріки води живої”».
У тому ж виданні зазначається, що члени братства прагнули свободи для українського народу, але їхні плани не були реалізовані через переслідування з боку влади.
Читайте також:
