Мороз на вікнах щось мережить,
Покрита снігом вся земля.
А Мати Божа, як належить,
Трима сповите немовля.
Ісус лежить. Іще – ні слова.
Одна тривога – щоб не змерз…
А потім вже – вінок терновий,
Зрубають дерево на хрест.
Ще час Його не сплив з водою –
Іуда сам у сповитку.
Лиш пастухи прийшли юрбою
І зупинились у кутку.
Прийшли вклонитись, як Месії,
Що згодом стане для життя…
А поки що Він для Марії –
Іще малесеньке дитя.
Більше поезії Сергія Рачинця:
Сергій Рачинець
