Блог Дмитра Бінцаровського

Яке значення має євхаристія?

Значення євхаристії описують (принаймні у реформатській традиції, не буду говорити про інші) у 4 відношеннях.

  • Перше: звернення назад, до минулого. “Це робіть на спомин про Мене”. Євхаристія – це спомин про жертву, яку здійснив Христос.
  • Друге: звернення вперед, до майбутнього. Євхаристія – це звіщання смерті Христа, “аж доки він не прийде”. Це очікування, передчуття дня, коли ми будемо пити нове вино з Христом в Царстві Отця.
  • Третє: звернення вбік, до інших християн. Це вияв і зміцнення нашої спільності, єдності.
  • Четверта: звернення вгору. Христос зараз по правицю Отця. Духом ми поєднуємося з Ним.
    (дехто може ще додати “звернення всередину”, випробування себе на відповідність)
Четвертий пункт був найбільш полемічним під час Реформації (Як саме ми поєднуємося з Христом у Вечері і чи поєднуємося взагалі у будь-якій відмінний від звичного життя спосіб?)

На тлі останніх подій найбільш полемічним стане третій пункт: чи може Євхаристія (і якщо може, то як) засвідчити спільність, єдність, якщо ми не зібрані разом?
Я не знаю відповіді. Просто одне спостереження.
Але спочатку невеликий екскурс.
Колись я тільки починав знайомитись із католицьким вченням і був вражений одним моментом. Згідно з вченням КЦ, людина не може хрестити сама себе. Якщо нема священника чи диякона, хрещення може здійснити будь-яка людина, навіть нехрещена. Але не сам себе. Кодекс канонічного права не пояснює, чому, але тоді я зрозумів це так: суть хрещення у тому, що ти отримуєш благодать. Ти не можеш сам “стяжати” її. Ти отримуєш її ззовні, від когось. Благодать – це дар. А значить і хрещення – це дар. (Я не впевнений, що все це легко узгоджується із “хрещенням бажання”, але зараз не про це).
Так от, моє спостереження. Згідно з літургією церкви, до якої ми зараз належимо, хліб і вино ти отримуєш від служителя, і самі служителі отримують хліб і вино один від одного. Бо і євхаристія – це дар, в тому числі і дар спільності один з одним. Ти отримуєш його.
Так, це лише “символічні” дії. Але це не надто спрощує справу, і для протестантів особливо. Бо якщо євхаристія – це символ і при цьому вона важлива, то і “символічний” спосіб, у який вона здійснюється, теж може бути важливий.
Словом, я не впевнений, що можна передати ось цей дарчий сенс євхаристії на відстані, коли кожен сам собі готує елементи і споживає їх. Зараз всі рішення неідеальні, але є гірші з поганих.
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Дмитро Бінцаровський

PhD (Теологічний університет м. Кампен, Нідерланди). Працівник Євангельської реформатської семінарії України та Теологічного університету м. Кампен. Автор книги "Історія сучасного богослів'я".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button