Блог Сергія Головіна

Звідки знаємо?

Апріорні аргументи існування Бога (від латинського a priori – «з попереднього») засновані на самому факті наявності у нас уявлення про якусь вічну нескінченну вищу Сутність. Всі ми отримували знання Апостеріорна (a posteriori на латині означає «з подальшого»), вони засновані на нашому чуттєвому досвіді – на тому, що ми бачимо, чуємо, нюхаємо, відчуваємо, відчуваємо на смак. З огляду на суб’єктивний фактор, присутній у всякому пізнанні за допомогою чуттєвого сприйняття, в цих знаннях завжди залишається місце для сумніву.

Однак, ніщо в доступному нам чуттєвому пізнанні світу не є реально нескінченним, вічним, безначальним, неминущим. Будь-які об’єкти, що осягаються нами через відчуття, обмежені й недосконалі. Проте, в нашу свідомість закладено уявлення про Абсолют. Звідки воно може походити, як не від Самого Абсолюту?

Рене Декарт, засновник раціоналістичного напряму сучасної філософії, поставив собі за мету очистити епістемологію (вчення про пізнання) від її апостеріорної складової. Він проголосив, що все те, що можна поставити під сумнів, не може бути істинним. Пізнання має ґрунтуватися виключно на безсумнівних апріорних істинах. Ставлячи під сумнів все, у чому можна засумніватися, Декарт висунув три твердження, які, як він вважає, неможливо поставити під сумнів.

Перший постулат Декарта говорить: я існую

Найбільшу популярність здобуло його розширене формулювання − cogito ergo sum («мислю, отже, існую»). Дійсно, для того, щоб поставити під сумнів це твердження, необхідно існувати. Так що заперечувати власне існування неможливо – це неминуче призводить до суперечності.

Друга безперечна істина, згідно Декарта, полягає в тому, що Бог існує

Інакше звідки у Декарта, істоти обмеженої і недосконалої, могла з’явитися ідея про досконалу Сутність? Ніщо з нашого досвіду не може бути застосовано до Бога. Як каже Писання, «Бога не бачив ніхто ніколи» (Івана 1:18). Але, не дивлячись на це, у нас є уявлення про Нього. Єдиним раціональним поясненням є те, що ця досконала Сутність Сама вклала цю ідею в нашу свідомість.

Читайте також:

Схожі статті

Третє незаперечне твердження Декарта визнає існування зовнішнього стосовно нього світу

Зовнішній світ існує, тому що Бог не може обманювати. Обман чужий Його природі. Таким чином, аргументи Декарта стосуються не до якогось абстрактного «бога філософів», а до розумної Особистості, що володіє моральним початком; до Того Самого Бога, про Якого сказано: «Він створив все прекрасним свого часу. Він також вклав усвідомлення вічності в серця людей» (Елезіяст 3:11).

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button