Хто створив Бога?
Напевно вам доводилося чути запитання: якщо Бог створив світ, хто ж тоді створив Бога? За поверхневою наївністю цього питання прихований досить глибокий філософський принцип: з нічого не вийде щось.
Абсолютне ніщо не може бути причиною чого б то не було. Ніщо не може породити щось. Точно так само, як що-небудь не може бути причиною власного існування, тому що в цьому випадку воно повинно було б існувати до існування самого себе.
Так що якщо колись не було нічого, то і сьогодні нічого не повинно бути. Раз щось існує зараз, значить, щось існувало завжди. А те, що існує завжди, не має початку і причини не потребує.
Таким чином, наявність тимчасового, залежного, обмеженого і кінцевого буття доводить існування чогось вічного і самодостатнього. Якщо існує хоча б щось, чого могло б і не бути, – будь то травинка, галактика, комашка, уряд, немовля, ми з вами, – значить, існує і щось, чого не бути не може.
Ми ж стоїмо перед очевидним фактом: всесвіт, будучи сукупністю простору, часу і матерії, – існує. І це може мати тільки два варіанти пояснення. Або сам всесвіт вічний, і тому не потребує будь-якої причини для свого існування, або він мав початок.
Якщо ж всесвіт мав початок, тоді причина його існування повинна перебувати поза самим всесвітом – поза матерією (тобто надприродної), поза простором (нескінченної) і поза часом (вічної). Більш того, якщо матеріальний світ мав початок, то найпершої миті його існування ніякий інший його стан передувати не міг. А єдиним типом причинності, який залежать від попереднього стану системи, є чиєсь волевиявлення.
Здатна ж на таке тільки особистість.
Ось і виходить, що все, що спостерігається нами в цьому світі, вже самим своїм буттям доводить, що існує вічна, нескінченна і надприродна Особистість, яка з власної волі створила все з нічого. Її, цю Особу, і називають словом «Бог».
Читайте також:
В тому й полягає загадковість логіки атеїстів. Поки розмова має абстрактний характер, вони погоджуються з очевидним твердженням: тимчасове (те, що мало початок) потребує причини / творця, а вічне (яке не мало початку) – немає. Але як тільки розмова переходить в предметну площину, вони готові вірити, що всесвіт, який мав початок виник сама по собі й не потребує Творця для свого існування, а безначальному Богу такий, чомусь, повинен бути потрібен.