Поезія

Марія біля гробу – Юрій Вавринюк

Холодний камінь тиснув важко груди
І бовваніла скеля, як мара.
За що ж ви так, за що ж ви, черстві люди,
На смерть судили вашого Царя?
Куди піти? До мертвого в печеру?
Не чує Він з-за сірої стіни.
А Він дав мир, Він дав життя і віру,
Він спас мене від влади сатани.
Ішла Марія. Ранок витер сльози.
Ось вже могила. Спогади болять.
Стиснули серце вранішні морози.
…В могилі – пустка.
…Ангели стоять.
Схилилось небо, слухало новину.
Слова котились росами в траву.
«Христа немає!» – линуло в долину…
…Вставав Великдень, гонячи пітьму.
«Христа немає?» – билося у грудях.
«Він є… Живий! Я серцем чую це.
Нехай мене, зневірену, осудить
Його святе скривавлене лице».
Побігла жінка. Камінь ранив ноги.
Святковим дзвоном серце калата.
«Воскрес Учитель!» – зойкнула з порога
Змертвілим учням вмерлого Христа.
«Ісус живий!» – все місто гомоніло.
«Життя воскресло», – плакали сліпці.
І не шукала вже Його Марія,
І не втирала сліз на всміхненім лиці…

Більше поезії Юрія Вавринюка:

 

Юрій Вавринюк

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!