Топ

Ісус воскрес! Практика вічного життя

Людина, вигнана з Едемського Саду після гріхопадіння, відправилася на пошуки шляху «назад», – до втраченого вічного життя. Завзято ігноруючи запропонований Богом шлях покаяння, люди всіх часів і народів шукають самостійну можливість продовжити своє життя і подолати кордон смерті, повернутися «в Сад».

Цього року, напередодні Великодня, я задумався над словами Павла: «А якщо Христос не воскрес, то марна віра ваша» (1 Кор. 15:17).

Вже багато років я не розумів цих слів до кінця. Загалом, думка зрозуміла, але пояснити комусь саму суть, швидше за все, не зміг би. Чи зможете ви пояснити, чому все християнство, подібне до перевернутої піраміди, своїм вістрям основується на одну подію – воскресіння Христа?

Чому Павло стверджує, що якщо воскресіння дорівнює нулю, то все наше християнство, помножене на цей нуль, дорівнюватиме нулю. Думаю, кожному потрібно нарешті розібратися: чому саме воскресіння має таке значення для нас?

Трохи додамо пристрастей. Хіба хрест є символом християнства? Чи не на хресті Христовому була звершена перемога? Писання говорить, що саме на хресті (Кол. 2:14, 15) Ісус переміг сили темряви. Слово про хрест – для нас сила Божа (1 Кор. 1:18). Хрест Господа – те, чим ми хвалимося, це те місце, де ми розп’яті для світу (Гал. 6:14). Хрест – ось що важливо! Але чому ж Павло говорить, що саме віра в воскреслого Христа робить нашу віру осмисленою, «не марною»? Ми дійдемо відповіді, але перш давайте трохи заглибимося в історію.

У пошуках вічного життя

Людина, вигнана з Едемського Саду після гріхопадіння, відправилася на пошуки шляху «назад», – до втраченого вічного життя. Завзято ігноруючи запропонований Богом шлях покаяння, люди всіх часів і народів шукають самостійну можливість продовжити своє життя і подолати кордон смерті, повернутися «в Сад». Незалежно від географії та культури, будь то індіанці, або стародавні єгиптяни, жерці Вуду або шамани крайньої Півночі – думки про вічне життя турбують свідомість людства вже тисячі років. Навіть в дитячих казках вічність раз у раз проблискує у вигляді «пляшечки з зеленим еліксиром безсмертя».

У давньогрецькій міфології є легенди про Емпедокла, як про чудотворця надзвичайної сили, який зміг воскресити жінку, яка перебувала до цього цілий місяць без дихання. Там же зустрічаємо історію Адоніса, убитого в юності на полюванні вепром, якого потім Афродіта повернула з підземного царства. По суті всі ці міфи відображають внутрішнє бажання греків, їх тягу до вічного життя.

Наведу ще одну цитату: «Стародавні єгиптяни вірили в те, що з відродженням бога-фараона, на землі автоматично повинне настати Золоте століття. Фактично будівництвом пірамід і оживленням фараона вони намагалися утвердити… рай на землі».

Микола Федорович Федоров, якого Толстой і Достоєвський називали геніальним російським мислителем, мріяв воскресити людей. Він не бажав примиритися із загибеллю хоча б однієї людини. За допомогою наукових центрів він мав намір збирати розпорошені молекули й атоми, щоб «скласти їх в тіла батьків». Є ще один міф про загадкового Графа Каліостро, який, за словами очевидців, володів секретом вічної молодості. Та що там говорити – навіть в атеїстичному комунізмі ми бачимо спроби людини зробити крок за межі земного життя – приклад того мавзолей Леніна, який «живіший за всіх живих».

«До чого весь цей довгий список вище? Сергію, не томи», – скажете ви. Чому я навів всі ці факти? Для того, щоб показати, що люди в усі часи шукали вічне життя. Шукали вони і за часів Христа. Суперечки навколо вічного життя займали уми садукеїв і фарисеїв. Суперечки навколо вічного життя не давали спокою ні євреям, ні римлянам. Кожна людина хоче повернутися «назад», в Сад Едемський.

Ісус: Експерт вічного життя

І ось, на тлі цього загального пошуку вічного життя, на вулицях Палестини з’являється дивовижна Людина – Ісус із Назарету. За Його заявами і вченню всі визнають в Ньому Експерта вічного життя. Того самого вічного життя, яке вже безрезультатно шукають покоління людей протягом тисячоліть.

На сторінках Євангелії ми читаємо, про багатого юнака, який вважає Ісуса авторитетом в питаннях вічного життя (Мф. 19:16). Ісус добре знає те, чим буде наповнене вічне життя (Мф. 19:29), також Він знає шлях, по якому в нього можна потрапити (Ів. 3:16). До того ж Він говорить, що не тільки багато знає про вічне життя, але також і Сам може його і забезпечити (Ів. 6:40), або позбавити людину участі в ньому (Мф. 25:41). Апогеєм Його висловлювань про вічність по праву можна назвати Його заяву: «Істинно, істинно кажу вам: Хто вірує в Мене, має життя вічне» (Ін. 6:47).

У питаннях вічності Ісус дуже сильно відрізнявся від усіх Своїх попередників. Він говорив про вічне життя не здогадками, але немов Він Сам розпоряджався вічним життям. Але ж так і є! Саме Його пророк Ісая назвав «Отець вічності» (Іс. 9: 6). Ці слова пророка буквально означають те, що Ісус Христос – «батько, праотець, родоначальник» вічності. Ось з Ким ми маємо справу! Але далі Євангеліє розповідає нам про те, що Ісус з Назарету був убитий через розп’яття на хресті. «Отець вічності» помер.

Все насправді здавалася безнадійним, якби Христос так і залишився мертвим. Історія розп’ятого в Назареті просто б поповнила список безуспішних пошуків вічності… Без воскресіння Христа, Його хрест став би просто фіналом чергового «вчителя-теоретика». В 1 Кор. 15:17 Павло розмірковує про це так: «А якщо Христос не воскрес» – тобто якщо припустити, що Він лише тільки помер як всі, – то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших» – таке припущення буде означати, що спокутування людини від гріхів не відбулося.

Але сталося те, що ніхто у Всесвіті не очікував. Ніхто… крім Бога! Він у Своїй нескінченній мудрості, здійснив Свій початковий план, оскільки воскресіння Христа було навмисним. Воно було спочатку і ретельно сплановане, адже сказано: «…що Христос помер за гріхи наші, за Писанням… і що третього дня Він воскрес за Писанням» (1 Кор. 15: 3, 4). Саме з цієї причини вчення Ісуса не було просто черговою «теорією вічного життя». Перші християни пережили Його воскресіння на власному досвіді, вони своїми очима побачили – «Все спрацювало!», Ісус – і є Той Шлях назад, в Едемський Сад! «Я дорога, і правда, і життя ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ів. 14: 6).

Ісус воскрес: перший, Хто повернувся

Уявіть тепер себе за часів ранньої церкви. Як би ви поставилися до групки людей, які називають себе «християнами», які сміливо заявляють, що знають секрет вічного життя? Ви б їм повірили? За їхніми словами, для того, щоб увійти в «життя вічне» вам потрібно просто повірити в Ісуса з Назарету.

Ніякого «еліксиру безсмертя» і ніяких заклинань і ритуалів. Не потрібно будувати піраміди. Потрібно просто «увірувати», як кажуть вони. Швидше за все я б не поспішав, але поставив би їм пряме, відкрите запитання: «Як ви можете стверджувати, що знайшли таємний секрет вічності? Чим ви доведете, що це так? Доведіть. Мені потрібні факти». Так, можливо, поводився римський скептик або грек, зіткнувшись з учнями Христа.

І знаєте, що відповідали йому християни? «Ось наш доказ: Той, Хто вчив нас про «вічне життя» Сам підтвердив Своє вчення тим, що Воскрес. Він реально помер, і потім також реально повернувся «з того світу» – ми цього свідки!». І вони дійсно бачили це. Він був живим (1 Кор. 15:6). Вони торкалися Його ран (Ів. 20:27). Він їв з ними печену рибу і стільниковий мед після Своєї смерті (Лк. 24:43). Все це говорило про Його реальність. Він прийшов «звідти» і цим довів, що незвідане людьми воскресіння – реальне.

Читайте також:

Тепер ви розумієте, чому вся наша християнська віра будується саме на воскресіння Ісуса? Саме Він перервав ланцюжок людських «спроб» воскресіння. Його буквальне воскресіння надихнуло кожного члена ранньої церкви, стало непохитною підставою надії на власне вічне життя. Кожен з перших християн міг сказати: «Той, Хто вчив нас про вічне життя підтвердив Своє вчення тим, що Сам воскрес». Запитайте тепер того римлянина-скептика, який сам нещодавно увірував в Христа, ось що він відповість: «Не знаю як ви, а я хочу бути з Христом. Він знав, що говорив, і підтвердив Своє вчення на ділі. Я готовий йти за Ним до самої смерті».

«Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім Христові, під час Його» (1 Кор. 15: 22, 23)

Ось чому Павло сказав: «А якщо Христос не воскрес, то марна віра ваша» (1 Кор. 15:17).

Джерело: http://www.bogoiskatel.com

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button