Притчі

Ланка ланцюга – притча

Жив-був звичайний сталевий ланцюг. І, як у кожному ланцюзі, у ньому були ланки. А оскільки міцність ланцюга визначалася міцністю найслабшої ланки, то, щиро кажучи, у ньому була «слабинка» у вигляді навіть кількох таких ланок. І, як на гріх, ці ланки розміщувалися якраз по обидва боки найсильнішої, найміцнішої та найнадійнішої.

Сильна ланка була дуже невдоволена таким сусідством. Вона не хотіла залежати від чиєїсь слабкості, та й взагалі не хотіла бути в «такому ланцюзі».

«От є інші ланцюги, – казала при нагоді сильна ланка. – Ланки як ланки! А тут… ні з ким і піднапружитися». Одним словом, страждала-страждала вона і вирішила цей ланцюг покинути. «Нема чого, – висловилася вона, – тут кристалічну решітку марнувати!» Я не «слабка ланка»! Я – сильна ланка! Я майже ланцюг, тільки… не дуже великий!» Одним словом, залишила ця ланка той нещасливий ланцюг. Звільнилася, можна сказати, від зв’язку з деякими «слабкими елементами».

I стала колишня ланка ланцюга… «ланкою без ланцюга»! Але стала вона вільною, незалежною і красивою сама в собі. Тільки от біда, без ланцюга ця колишня ланка була дуже схожою на красивий сталевий «нуль». І її міцність стала зовсім не потрібною, оскільки не виконувала свого основного призначення – з усієї сили тримати свою частину ланцюга. З часом вона поржавіла, втратила вигляд. А недавно хтось, здається, бачив її на машині з металобрухтом. А й справді, кому потрібна одна ланка? Нікому не потрібна. Ланцюг – це інша справа! Ланцюга можна ще десь використати! А одну ланку?.. От і пішла ця ланка на переплавку, так ніколи більше й не відчувши щастя бути найсильнішою в ланцюзі.

Ну, а що ж ті слабкі ланки? Щось скриплять помаленьку. Тягнуть, як можуть. Яку силу Бог дав, такою і служать. До речі, й дотепер у роботі. Блищать у змазці…

Більше про силу співробітництва:

«Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати. Бо й Христос не Собі догоджав…» (Рим. 15:1,3).

Схожі статті

«Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові, щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного» (1 Кор. 12: 24-25).

Михайло Юнаковський

 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також
Close
Back to top button