Євангеліє від Марка протиставляє силу Христа страху духовного поневолення і, таким чином, співвідноситься з категорією Життя. Євсевій вказує, що місцем його написання був Рим − місто, переповнене містеріальними культами та окультними практиками.
Римляни, цільова аудиторія євангеліста, були стурбовані пошуком духовної безпеки, і Христос представлений у Марка як Син Божий. Цим титулом визначає його євангеліст спочатку (1:1), і про це ж свідчить наприкінці Євангелія римський сотник (15:39).
Марк, будучи євреєм, час від часу наводить оригінальні арамейські фрази й вирази. Але при цьому він роз’яснює своїм читачам їхнє значення:
«Говорить їй: “таліфа кумі”, що означає: дівчина, тобі кажу, встань» (5:41).
«Сказав йому: “еффафа”, тобто: відкрийся» (7:34).
«Закричав Ісус гучним голосом: “Елої! Елої! ламма савахфані?” − що означає: Боже Мій! Боже Мій! для чого Ти Мене залишив?» (15:34).
Робить Марк і пояснення щодо юдейських традицій та звичаїв:
«А повернувшись із ринку, вони не вживають продуктів, поки не омиють їх особливим, належним чином. Існує й багато інших звичаїв, яких вони дотримуються: як то миття чаш, глеків, мідного посуду й лави» (7:3-4).
«Корван, тобто дар Богу» (7:11).
«У перший день опрісноків, коли закололи пасхального агнця» (14:12).
«А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою» (15:42).
Зустрічаємо ми в нього і роз’яснення юдейських прізвиськ і назв:
«Нарікши їм імена Воанергес, тобто “сини громові”» (3:17).
«І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище» (15:22).
У Євангелії від Марка ви не знайдете ні систематизованого вчення, як у Матвія, ні детального опису подій, як у Луки. Його основний фокус − на силі Божій, що проявляється через служіння Ісуса.
Тридцять відсотків маркового оповідання складають чудеса – прозріння, очищення, вигнання бісів, зцілення. Причому під зціленням розуміється не тільки, і навіть не стільки відновлення фізичного здоров’я, скільки відновлення цілісності, звільнення від влади сатани, від гріха, від духовної немочі.
Читайте також:
Ключове слово цього Євангелія – «негайно». У цьому найкоротшому з життєписів Ісуса його вжито 32 рази! Робиться це, щоб у читача не залишалося сумнівів, з Ким він має справу: чи можуть будь-які духовні сили хоча б частково протистояти владі Того, Чиї веління завжди виконуються негайно?
«Буде боятися Господа ціла земля, всі мешканці всесвіту будуть лякатись Його, бо сказав Він і сталось, наказав і з’явилось» (Псалми 32:8,9).
