Навряд чи когось із великих вчених згадують настільки часто, як Галілео Галілея. І навряд чи когось вважають настільки ж завзятим борцем проти релігії та віри в Бога. Знаменита фраза «І все-таки вона [Земля] крутиться!» (яку, швидше за все, Галілей ніколи не вимовляв) стала мало не символом боротьби за ідеали науки всупереч християнським вченням про світобудову. Саме Галілею судилося закласти основи класичної механіки, а також зробити ряд важливих астрономічних відкриттів за допомогою винайденого ним же телескопа.
1564 подарував історії людства дві великі особистості. Одним з них був Вільям Шекспір — великий англійський поет і драматург. Другим же — хлопчик, що з’явився на світ 15 лютого в сім’ї Вінченцо Галілея і Джулії Амманаті з Пізи (Італія), якого назвали Галілео. Він був старшим з семи дітей і успадкував від батька любов до музики та математики. До слова, Вінченцо — батько майбутнього фізика й астронома — був вихідцем зі знатного, але збіднілого флорентійського роду. Він віртуозно грав на лютні й займався теорією музики. Йому вдалося відкрити математичний закон, що не узгоджувався з основами традиційної музичної теорії тих часів. І, що важливо, він зміг поширити свої погляди про це відкриття завдяки написаній ним книзі «Діалог про стару і нову музику». Пристрасть до полеміки й експериментальний підхід Вінченцо сповна передав молодому Галілео. Від нього ж майбутньому вченому передалися вміння грати на лютні й органі, любов до поезії та живопису, а також пристрасть майструвати різні механічні пристрої.
Після того, як 1574 року сімейство Галілея перебирається у Флоренцію, 10-річний Галілео йде вчитися в школу при бенедиктинському монастирі Валламброза. Вивчаючи протягом 7 років, окрім механіки, малювання і музики, богословські предмети, він вирішує стати священиком, але батько відмовляє його і відправляє до університету в Пізі. Слідуючи бажанням батька бачити сина лікарем (ймовірно в пам’ять про прапрадіда юнака — знаменитого лікаря, який також мав ім’я Галілео й обраному в 1445 році главою Флорентійської республіки), майбутній учений 1581 року починає вивчати медицину. Але в життя Галілео вривається інша пристрасть — математика і механіка. Пізніше він скаже: «Математика є мовою, якою Бог написав Всесвіт». Він відвідує лекції з геометрії, із захватом читає праці Евкліда й Архімеда, пише роботи з удосконалення гідростатичних ваг і визначенню центру ваги. За три неповних роки, проведених в університеті, він вивчив безліч праць античних філософів і математиків, а також отримав славу невтомного сперечальника, готового відстоювати свою думку з наукових питань, не рахуючись з традиційними авторитетами.
Через те, що фінансове становище батька погіршилося, коштів на навчання не вистачало. Прохання Галілео звільнити його від плати (такий виняток зрідка робилося для найздібніших студентів) була відхилена університетом, і в 1585 році Галілео повертається до Флоренції, так і не отримавши наукового ступеня. Проте, завдяки своїм винаходам, Галілей привертає до себе увагу забезпечених і високопоставлених покровителів, які сприяють його поверненню в Пізанський університет як професора математики. Кар’єра викладача приносила дуже скромний дохід: платня становила 600 скудо в рік (тоді як професор медицини отримував річну платню в розмірі 2000 скудо). Втім, це не збентежило Галілея, який протягом трьох років старанно вивчає причини руху, оскаржуючи вчення Арістотеля про те, що швидкість падіння тіла пропорційна вазі цього тіла та обернено пропорційна щільності середовища, в якій відбувається падіння. «Розум людини є творінням Бога, і до того ж одним з найбільш чудових», – стверджує Галілей і докладає всіх зусиль, щоб не дати цьому витвору не діяти. Саме з цим періодом його життя пов’язана знаменита історія про велике і мале ядро, які Галілей нібито кидав з Пізанської вежі. Свої висновки Галілей формулює в трактаті «De motu» («Про рух»). Разом з тим, оскільки наш професор не відрізнявся комунікабельністю і поступливістю, він нажив собі безліч ворогів. В помсту колеги Галілея стали ходити на всі його лекції й освистувати ті твердження вченого, з якими були не згодні. І хоч Галілей говорить: «Немає більшої ненависті у світі, ніж ненависть невігласів до знання», він розуміє, що продовжувати роботу в Пізі безперспективно, і домагається місця професора математики в багатому Падуанському університеті (Венеціанська республіка). Тут з 1592 року він викладає механіку, математику та астрономію. Протягом наступних 18 років Галілей винаходить термоскоп — попередник термометра, без шкали, створює «геометричний або військовий компас», а також, у 1609 році, дізнавшись про винахід в Голландії зорової труби, розробляє власну модель телескопа. До слова, термін «телескоп» закріпився в науці саме завдяки Галілею. Направивши своє дітище, що дає збільшення в 32 рази, на небо, він відкриває гори на Місяці, плями на Сонці, супутники (місяця) Юпітера і доводить, що Чумацький шлях — це скупчення зірок. Натхненний світом зірок і планет, Галілей заявляє: «У діях природи Господь Бог являється нам не менш гідним захоплення чином, ніж в божественних віршах Писання». З того часу, між іншим, споглядання зоряного неба перетворюється на хобі високопоставленої знаті й духівництва. А крім того, за винахід зорової труби, що дозволяв побачити корабель, що наближається на 2 години раніше, ніж неозброєним поглядом, сенат Венеції надав Галілею довічне звання професора Падуанського університету і збільшив платню у 2 рази (до 1000 флоринів на місяць)!
У 1610 році учений відмовляється від довічного поста професора і відповідної йому платні, залишає межі Венеціанської республіки та повертається в рідну Флоренцію, ставши придворним філософом і математиком великого герцога — свого колишнього учня. Саме тут він пише свою знамениту книгу — «Діалог про дві найважливіші системи світу — Птолемея і Коперника». Публікація її в 1632 році виробляє ефект, подібний до вибуху: написана італійською мовою (а не офіційною латиною), вона зрозуміла практично будь-якій освіченій людині. А полемічний стиль, обраний автором, робив книгу живою і цікавою. Суть книги представлена у вигляді бесіди трьох патриціїв — Сальвиати (висловлює думки самого Галілея, прихильника геліоцентричної або Коперникової системи світобудови), Симплічио (в перекладі – «простак», прихильника геоцентричної або Птолемеєвої системи світобудови) і Сагредо (нейтрального співрозмовника, об’єктивного судді двох сперечальників, що стає під вагою аргументів прихильником нового, геліоцентричного вчення). Популярність книги була настільки велика, що перший її тираж був розкуплений відразу по виходу з друку. Однак вороги Галілея переконали тата Урбана VIII, що в книзі міститься насмішка над ним, оскільки саме він був обраний Галілеєм як прототип для простака Симплічио. Крім того, вони заявили, що пропаганда геліоцентричної системи світу суперечить Святому Письму на тій підставі, що буквальне прочитання Псалма 103: 5, книги Екклезіаста 1: 5 і книги Ісуса Навина 10:12 стверджує принцип непорушності Землі й руху Сонця. В результаті вже в серпні 1632 році папа забороняє продаж чергового тиражу книги, а Галілео викликають в Рим, де 12 квітня 1633 року він постає перед судом інквізиції. Суд над 69-річним вченим триває три місяці та закінчується обвинувальним вироком 22 червня 1633 року говорячи у свій захист, постарілий Галілей заявляє «Святе Письмо ніколи не може брехати або помилятися. Його висловлювання абсолютно правильні й неушкоджені. Воно не може помилятися, от тільки його тлумачі можуть в різній мірі помилятися … Святе Письмо і природа, обидва виходять з Божественного Слова, перше — як слово Святого Духа, інша як виконавець Божих заповідей». Іншими словами, він каже, що тексти Біблії про рух сонця не слід розуміти як цитати з наукового трактату, але як фрази, написані мовою обивателя, що знаходиться на землі й пов’язаного з нею як зі звичною для нього нерухомою системою відліку. Далі, цитуючи одного з кліриків, Галілей додає, що Біблія «розповідає, як знайти шлях на Небеса, але не говорить про те, якими шляхами небеса рухаються». Проте, суд залишається непохитним і у своєму вердикті перераховує «помилки», допущені Галілеєм при написанні «Діалогу», а самого вченого оголошує «сильно запідозреним в єресі» (такий варіант вироку вважався важким, але рятував від багаття). Йому пропонують відректися від своїх поглядів і покаятися. Галілей погоджується, після чого його поміщають під домашній арешт в невеликому родовому маєтку в Арчетрі, де він проводить решту 8 років життя, займаючись дослідженнями й продовжуючи писати наукові праці. Тут він завершує свою останню працю «Бесіди та математичні докази, які стосуються двох нових галузей науки». У ньому вчений узагальнив свої відкриття в галузі динаміки й опору матеріалів. Примітно, що «Бесіди» є продовженням «Діалогу», в них розмовляють між собою ті ж учасники. У 1638 році Галілей отримує новий екземпляр свого «Діалогу», виданий в протестантському Лейдені, але прочитати його не зміг: до цього часу він остаточно втратив зір. Помер учений 3 січня 1642 в віці 78 років у своєму ліжку.
З 1979 по 1981 роки з ініціативи Римського Папи Івана Павла II працювала комісія з реабілітації Галілея, і 31 жовтня 1992 року Папа Іван Павло II офіційно визнав, що інквізиція 1633 року зробила помилку, силою змусивши вченого відректися від теорії Коперника.
Більше про відомих вчених християн:
Спадщина Галілея дала потужний поштовх розвитку фізики, астрономії та комбінаторики (його праця “Роздуми про гру в кості» опублікована після його смерті в 1718 році). Крім гідростатичних ваг і телескопа, він також створює власні моделі циркуля і мікроскопа, займається проблемами фортифікації. Недарма його звуть батьком сучасної науки. Проте, як і будь-який інший учений, Галілей часом помилявся. Бувши палким прихильником геліоцентризму, він вперто відстоював вчення про те, що орбіти планет мають круглу (як вважав Коперник), а не еліптичну форму (як встановив Кеплер). Його теорія припливів також не відповідала більш пізнім науковим поясненням. Життя Галілея — це історія допитливого розуму, що шукає відповіді на складні питання про будову всесвіту, історія успіхів і помилок і, разом з тим, історія душі, яка відкрила для себе велич Творця, зображену в Його творінні.
Читайте головні новини “Слово про Слово” в соціальних мережах Facebook і Twitter
Читайте нас в Телеграм
[infobox title=’Купити книгу “Співробітники Творця”‘]“Співробітники Творця” – це біографічний збірник життєписів знаменитих людей: вчених, композиторів, художників, педагогів, лікарів, державних діячів. Кожен з них – захоплююче свідоцтво того, як віра в Бога-Творця впливає на спосіб життя людини, допомагає її власникові усвідомити своє покликання, розвинути дані Богом здібності, принести багатьом людям користь, допомогу, радість і натхнення. Книга доступна дорослим і дітям, адресована студентам, викладачам, батькам, священнослужителям, а також всім, хто шукає приклад для себе або відповіді на хвилюючі питання віри, життя, творчості. Купити книгу[/infobox]
