Щовесни християни святкують найважливішу дату у своєму календарі. Великдень − це свято життя, відродження, радості та обіцянок на майбутнє. Але ці теми Великодня не є його метою, а лише прив’язані до послання.
Тисячі років тому Ісус Христос був заарештований і розіп’ятий на хресті без жодного злочину. Його сім’я і послідовники почали оплакувати його. Однак через три дні Його вже не було в гробі. Він розмовляв зі Своїми учнями, з жінками, які йшли за Ним, з двома чоловіками, що йшли дорогою, і з натовпом, перш ніж вознісся в хмари. Це було не видіння, а людина з плоті й крові Ісус, воскреслий тілесно. А з Ним воскресла надія людства.
Син Божий заплатив за гріхи світу на хресті на Голгофі, але на Великдень Він переміг смерть і могилу.
Що таке Великдень?
У кожному з Євангелій − від Матвія, Марка, Луки та Івана − кожен автор розповідає про події, пов’язані з Пасхою на тридцять третьому році життя Ісуса. Після пасхальної вечері учень Юда пішов до священицької старшини й повідомив їм, коли й де вони можуть заарештувати Ісуса.
У Гетсиманському саду Ісус молився до Отця про те, що мав пережити: «І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти…(Мт. 26:39)». Прийшов Юда з воїнами і заарештував Його.
Всю ніч Ісуса били, тягали між храмом, царем Іродом і римським намісником Понтієм Пилатом. Римляни намагалися звільнити Ісуса, але він наполягав на розп’ятті, і той змирився. Протягом дня Ісуса били батогами, змушували нести власний хрест, і він знепритомнів від напруги.
Після кількох годин на хресті небо потемніло, і земля затряслася: «А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав… І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі, і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із’явились. А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!» (Мт. 27:50-54). Згодом прийшли деякі з Його послідовників, взяли Його тіло і поховали в гробі перед суботою.
Смерть Ісуса стала досконалою жертвою, яка заплатила ціну за людські гріхи. Завіса в храмі відокремлювала Святеє Святих, куди міг увійти лише первосвященник, бо саме там мав фізично перебувати Божий Дух. Завіса розірвалася, коли Ісус віддав Свого Духа, тому що тепер Бог міг перебувати з кожним, хто прийняв Ісуса як свого Господа і Спасителя. Для тих, хто прийняв пропозицію Христа про безкоштовне спасіння, більше не було потреби в розділенні між Богом і людиною.
Чому Воскресіння таке важливе?
Те, що сталося через три дні, було ще більш значущим. Група жінок прийшла до його могили, і камінь був відвалений, похоронний одяг складений, а могила порожня. Одна жінка залишилася і заплакала, коли до неї підійшов чоловік. Ісус встав з гробу, його тіло і дух возз’єдналися.
Це чудо було настільки неймовірним, що його учень Фома сумнівався аж тиждень потому:
«За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам! Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий! А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!» (Ів. 20:26-28).
Ісус переміг смерть і став першою людиною, яка воскресла тілом і душею, щоб більше ніколи не померти. Християни святкують Воскресіння як особливий день, зосереджуючись на своєму вічному спасінні та майбутній обітниці великого воскресіння.
Автор послання до Євреїв дуже добре підсумовує силу Пасхи − розп’яття і воскресіння:
«Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас, і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров’ю чужою, бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з’явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх. І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд, так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто чекає Його на спасіння» (Євр. 9:24-28).
Коли святкується Великдень?
Дата Великодня переноситься на основі єврейського свята Песах. У книзі Вихід Бог послав десять кар на Єгипет, тому що фараон не хотів звільнити єврейський народ. Останньою карою було прокляття, яке вбило всіх первістків у народі; Бог дав людям спосіб, щоб Божий гнів оминув їхні домівки, що передвіщало жертву Ісуса Христа. Кожна сім’я взяла ягня і принесла його в жертву в ніч останньої пошесті. Вони взяли кров і обмазали нею свої одвірки, а ягня засмажили й з’їли, приправивши його лише кількома травами. Бог наказав їм з’їсти його поспіхом, бо вранці вони мали бути готовими до відходу. У книзі Виходу 12 є повна розповідь про цю подію.
Тисячоліття потому Ісус Христос прийшов як істинний, досконалий агнець і став досконалою жертвою:
«Ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу» (Івана 1:29).
Окрім символічного значення Пасхи, це було також свято, коли Ісус був заарештований і страчений римлянами. Таємна вечеря була святом Пасхи.
Дата Пасхи змінюється відповідно до єврейського календаря, який базується на місячних циклах. Єврейський Новий рік, Рош га-Шана, припадає на молодик, найближчий до осіннього рівнодення, зазвичай приблизно у вересні. Місяці в єврейському календарі: Тішрей, Гешван, Кіслев, Тевет, Шеват, Адар, Нісан, Іяр, Сіван, Таммуз, Ав і Елул. Пасха припадає на Нісан, сьомий місяць календаря, що починається 15-го і закінчується 21-го або 22-го числа в Ізраїлі. Великдень зазвичай припадає на наступну неділю. Існує також місячний календар, який обчислює Великдень, хоча православні церкви й західні церкви користуються різними календарями й святкують Великдень у різні дні.
У 2021 році Пасха припадає на 4 квітня. У світі цьогоріч Великдень святкується 9 квітня за Григоріанським календарем і 16 квітня за Юліанським.
Чи був Великдень язичницьким?
Як і у випадку з Різдвом, дехто стверджує, що Великдень − це лише кульмінація кількох язичницьких традицій, свят і символів, які рання церква привласнила, щоб переконати язичницькі культури навернутися. Хоча певні символи можуть збігатися в різних культурах, і в інших культурах можуть існувати інші історії, які, як видається, також мають троп вмираючого бога, вони мають іншу тематику і несуть інші конотації.
Наприклад, багато хто вважає писанку язичницьким символом. Хоча яйця були відносно поширеним символом відродження, використання їх як великоднього символу почалося в Месопотамії, де вони фарбували яйця в червоний колір, щоб зобразити кров Христа і порожню гробницю. У деяких язичницьких міфах про вмираючих богів, які мають повернення, бог повертається до життя лише духовно, беручи участь у реінкарнації, або взагалі не має воскресіння. Наприклад, скандинавський бог Бальдр і ацтекський бог Кецалькоатль помирають, але не повертаються тілесно. Деякі боги, як Іштар з месопотамських легенд, помирають щороку, як цикл, що встановлює пори року.
Дехто вказує на міф про Осіріса як на витоки християнської версії воскресіння. За єгипетськими переказами, Осіріс був убитий своїм братом Сетом, і його тіло було розкидане по Єгипту; його дружина Ісіда повернула його назад, зачала сина, а потім стала царем світу мертвих − Дуатом. Основна відмінність цієї історії від воскресіння Ісуса полягає в тому, що ніхто не був викуплений смертю Осіріса, і його воскресіння не було по-справжньому постійним.
Читайте також:
Чому ми святкуємо смерть Ісуса?
Великдень − це день святкування, тому що він є джерелом надії й радості в християнському житті. Своєю смертю Христос сплатив борг, який людина мала сплатити Богові за свої гріхи. Тим, хто приймає Ісуса, Бог зараховує праведність Христа: «А за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого» (Римлянам 4:24-25).
Коли Ісус пролив Свою кров, Він переміг гріх. У неділю Воскресіння віруючі радіють, бо в цей день Господь переміг смерть. Оскільки Ісус воскрес із могили, ті, хто служить Йому, воскреснуть до нового, вічного життя. Цей дар прощення гріхів і вічного життя з Богом доступний усім, хто кається у своїх гріхах − а це будь-яка дія, думка чи намір, що гнівить, безчестить або ображає Бога − і просить у Бога про це прощення.
У Великодню неділю віруючі святкують, зосереджуючись на прославленні Бога за цю остаточну перемогу над темрявою. Зберіться разом з іншими віруючими, щоб поклонитися воскреслому Спасителю. Проведіть час, читаючи розповіді про Воскресіння в Євангеліях і про те, яким буде Небо. Радійте і прославляйте Господа за цей чудовий і вічний дар.
Автор: Бетані Верретт
