Ведмежа послуга, або про московську ложку дьогтю до української діжки меду (продовження)
Пропонуємо увазі наших читачів подальший розгляд двомовного перекладу Біблії Валерія Громова.
Матвія 2
2:6 «повстане Володар» Проти кого повстане Володар?
Куліш – «прийде гетьман»
Огієнко – «з’явиться Вождь»
Хоменко – «вийде вождь»
Турконяк – «вийде Вождь»
Філарет – «вийде Вождь»
Дубовик – «вийде Вождь»
Гижа – «вийде Вождь»
Попченко – «вийде Вождь»
Синадальна – «произойдет Вождь»
Короля Якова (москов.) – «выйдет Правитель»
«Дехто не розрiзняє схожих слiв повстати й постати, через те каже: „Отодi передо мною повстала проблема—як менi жити в такому становищi далi?“ Слова повставати, повстати означають „пiднiматися (пiднятися), вставати (встати) вiдразу кiльком людям“: „Повставали з-за столу, подякували хазяїновi“ (Панас Мирний), „пробуджуватися (пробудитися) до активних дiй“, „учиняти (учинити) заколот, повстання“, „дiяти (подiяти) вороже до когось“: „I соромно менi вам зiзнаватися, що повстав я проти шлюбу“ (Ю. Яновський). Слова постати, поставати означають „виникнути (виникати), утворитися (утворюватися)“: „Силами ентузiастiв-запорiжбудiвцiв постала з руїн „Теплоелектроцентраль“ (Остап Вишня); „Нi, я покорити її не здолаю, ту пiсню безумну, що з туги постала“ (Леся Українка). (Борис Антоненко-Давидович Як ми говоримо). З цього видно, що в цій помилковiй фразi треба було сказати: « постане Володар»
Матвія 4:18 «були рибаками»
Куліш – «були бо рибалки».
Огієнко – «бо рибалки були».
Хоменко – «бо були рибалки».
Турконяк – «були рибалками».
Філарет – «були рибалками».
Дубовик –«бо були рибалками».
Гижа – «вони були рибалками».
Попченко – «бо вони були рибалками».
Синодальна – «они были рыболовами»
Короля Якова (москов.) – «они были рыболовы»
Здавалося, яка різниця, рибалка чи рибак? Виявляється, певна відмінність є, хоч слово рибак є в нашій мові. «Слово рибалка означає “людина, що рибалить (або ловить рибу”: “Рибалка Панас Круть” (І. Нечуй–Левицький); “І риби попідводний рух рибалці забиває дух” (М. Рильський). Є порода чайки, що зветься рибалка:”Пливуть собі та співають; рибалка літає” (Т. Шевченко). Робота рибалки зветься рибальство (“Влітку він із батьком жив два, тижні в наметі біля річки. Займалися полюванням та рибальством”. – О. Копиленко) або рибацтво (“А ми були охочі до рибацтва”. – І. Франко). Місце, де ловлять рибу, зветься рибальня (“Що в лямі на рибальнях загарують, то все проп’ють та прогайнують”. – О. Стороженко). Тобто, не просто так інші перекладачі передали грецьке слово αλιεῖς – рибалками. Тож, можна виснувати, що здебільшого поширене слово рибалка. Навіть московські переклади для позначення людини, що ловить рибу, вибрали нейтральне слово рыболов, а не просторічне рыбак. Все ж таки Валерій Громов, як перекладач, віддав перевагу слову рибак, щоб усе було суголосно з московським перекладом. Бо український іменник рибалка буде заважати московськомовному читачеві правильно розуміти українську термінологію і плутати з московською рыбалкою, як різновидом захоплення, відпочинку чи видом спорту, що в нашій мові йому відповідає риболовля.
Матвія 3:3 – волаючого в пустелі
Куліш – Голос покликуючого в пустині
Огієнко –Голос того, хто кличе: в пустині…»
Хоменко – Голос вопіющого в пустині
Турконяк – Голос волаючого в пустелі
Філарет – глас вопіющого в пустелі:
Дубовик – голос волаючого в пустині
Гижа – Голос волаючого в пустелі
Попченко – Голос того, хто волає в пустелі
Синодальна – глас вопиющего в пустыне
Короля Якова (москов.) – Голос вопиющего в дикой месности
Кинувши оком на цей сталий вираз, одразу помічаєш, що кожен перекладач як йому лягло на серце, так його і переклав. Але тільки двоє з цього списку, за винятком московських перекладів, уникнули активної старослов’янської дієприкметникової форми. Замість цього вони використали описову конструкцію – це Іван Огієнко і Юрій Попченко. Тут слід сказати, що українська мова неймовірна бідна на ці речі. Та це не її ґандж, а унікальна особливість. Семантичні поняття такого типу вона утворює за допомогою інших форм. Тут немає сенсу говорити про це. Шкода, що більшість перекладачів не забрало собі це в голову, а пішло второваною дорогою, думаючи, що вони переклали цей вислів українською мовою. Але з цього таки списку я зроблю виняток лише Пантелеймонові Кулішу, який неймовірно як був закоханий у ці форми, і невиправдано часто вживав їх, на жаль, не на користь мові. Та не будемо забувати, що за часів Куліша наша мова не мала такого вільного життя, як московська, а наукова діяльність з українського мовознавства – це жертовна й небезпечна праця українських патріотів в умовах утисків, а не повсякденний і спокійний труд європейського науковця.
Проте є й інші способи, щоб уникнути активних дієприкметників. Одних з них пропонує Святослав Караванський у своїй розвідці «Пошук українського слова, або боротьба за національне «Я»: «волаючий – що волає, звиклий /ставши/ волати, змушений заволати, крикун, крикливий. Голос волаючого в пустелі – крик крикуна в пустелі.» [Пошук українського слова, або боротьба за національне “Я”. – К.: Видавничий центр “Академія” стор.180]
Матвія 5:25 – темниця
Куліш – темниця
Огієнко – в’язниця
Хоменко – темниця
Турконяк – в’язниця
Філарет – в’язниця
Дубовик – в’язниця
Гижа – в’язниця
Попченко – в’язниця
Синодальна – темница
Короля Якова (москов.) – темница
Слово темниця СУМ подає як застаріле, поетичне. Тобто, в офіційному мовленні не вживане. З восьми перекладачів тільки троє разом з Валерієм Громовим передають слово темниця. Наскільки це доцільно з погляду релігійно-богословського стилю при перекладі Біблії – питання зайве. Явно, що слово темниця не з цієї опери.
Матвія 5:27, 32– «не перелюбствуй; дає привід перелюбствувати, перелюбствує» Чи не викликає у перекладача бодай якесь відчуття штучности і книжности цих слів. А як же інші перекладачі передали ці слова?
Куліш – «не чини перелюбу; доводить до перелюбу, чинить перелюб»
Огієнко – «не чини перелюбу; доводить до перелюбу, чинить перелюб»
Хоменко – «не чини перелюбу; робить перелюбку, чинить перелюб»
Турконяк – «не чини перелюбу; штовхає на перелюб, чинить перелюб»
Філарет – «не чини перелюбу, любодійство, призводить до перелюбу, перелюбствує»
Дубовик – «не чини перелюбу; доводить до перелюбу, чинить перелюб»
Гижа – «не чини перелюбу; спричиняє перелюб, чинить перелюб»
Попченко – «не перелюбствуй; змушує перелюбствувати, той перелюбствує»
Синодальна – «не прелюбодействуй; подает повод прелюбодействовать, тот прелюбодействует»
Короля Якова (москов.) – «не прелюбодействуй; побуждает прелюбодействовать,, прелюбодействует»
Як бачимо, шестеро перекладачі віддали перевагу давно усталеній традиції називати цей гріх чиненням перелюбу. Цю традицію підтверджують і українські словники. Приклади дивіться нижче. Філарет наполовину підтримав, щоб і тим і тим догодити. Але проблеми виникли у трьох, бо не годиться відступати від московського канону. Частково у деяких словниках ми подибуємо варіянт перелюбствувати, але стоїть він на найостанніших місцях. Але я погрішив би проти правди, коли б абсолютно заперечив, що перекладу Валерія Громова чужа українська форма чинити перелюб. Як не дивно, коли раптом, аж гульк – вона визирає в Матвія 19:9. Але це було тільки як тимчасове поодиноке з’явлення долубіжної зірки.
(Словник московсько-український Віктора Дубровського Видавництво «Рідна мова», Київ, 1918, стор.359)
Прелюбодей,-ка – перелюбник,
Прелюбодейный – перелюбний.
Прелюбодействовать – чужоложити.
Прелюбодеяние – чужоложство, перелюб, перелюбки.
(УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК ЗБІРНИК ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ № 41 Російсько-український словник правничої мови Праця Правниче-Термінологічної Комісії при Соціяльно-Економічному Відділі Академії Наук. Головний редактор: акад. А. Ю. КРИМСЬКИЙ, Київ — 1926, стор. 210)
Прелюбодей – перелюбник, перелюбець, чужоложник (ЛР, 44), чужолюбник.
Прелюбодействовать – перелюб чинити, перелюбствувати, чужоложити.
Прелюбодеяние – перелюб, перелюбство, чужолозтво (ЛИМ, IX; ЛР, 44; СФА, VІ, 26), чужолюбство.
ЕЛЕКТРОННА ВЕРСІЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО СЛОВНИКА (А – П) Редактори: В.М. Ганцов, Г.К. Голоскевияч, М.М. Грінченкова. Головний редактор акад. А.Е. Кримський, Стор. 2309
Прелюбоде́йный, –де́йственный – перелю́бний, чужолю́бний, блу́дний. [Перелю́бна любо́в (Куліш)].
Прелюбоде́йство, см. Прелюбодея́ние.
Прелюбоде́йствовать – пере́люб (пере́любки) чини́ти, пре[пере]лю́бкувати, чужоло́жити, блу́дствувати з ким, (описат.) скака́ти у гре́чку, скака́ти через пліт. [Не прелю́бкуватимеш (Єван.)].
Прелюбодея́ние – пере́люб (-бу), перелю́бство, пере́любки (-бок), прелюбоді́йство, чужолю́бство, чужоло́зтво, блуд (-ду).
Впасть в -дея́ние – зблуди́ти. Творить -я́ние с кем – зчиня́ти пере́любки з ким, перелю́бкувати з ким.
(ПРАВОПИСНИЙ СЛОВНИК української мови За редакцією Ярослава РУДНИЦЬКОГО і Костя ЦЕРКЕВИЧА. НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ НЬЮ-ЙОРК – МОНТРЕАЛЬ1979, стор.466)
перелюб, -бу (чужолюбство) перелюбець, -бця перелюбка, -ки перелюбний, -а, -е перелюбник, -ка перелюбниця, -ці перелюбство, -ва
перелю́бець, -бця; -лю́бці, -бців і перелю́бник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник (за нормами УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ Всеукраїнської Академії Наук), Григорій Голоскевич, Харків, 1929, стор,386
Прелюбодей – чужоло́жник, чужолю́бник, -ка; -йка – чужоло́жниця, чужолю́бниця, -ці. Прелюбодействовать – чужоло́жити, -жу, -жиш. Прелюбодеяние – чужоло́жство, чужолю́ бство, -ва.
Прелюбодей – чужоло́жник, чужолю́бник, -ка; -йка – чужоло́жниця, чужолю́бниця, -ці.
Прелюбодействовать – чужоло́жити, -жу, -жиш.
Прелюбодеяние – чужоло́жство, чужолю́бство, -ва.
Овсій Ізюмов Російсько-український словник ВИДАННЯ ЧЕТВЕРТЕ ДОПОВНЕНЕ Й ВИПРАВЛЕНЕ ЗА НОВИМ ПРАВОПИСОМ ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНИ Харків — 1930 — Київ, стор. 410
Прелюбодей, ка – перелюбець, ка (С.Жел). перелюбник, -ця (С.Жел.), чужлолюбник, -ця (С.Жел.), чужоложник, -ця – Перелюбець смерком свого чигає. Ніхто мене піл вечір не пізнає. К.П. – Вольно будеть мужу оного чужоложника з жоною своєю поймавши вести до вряду нашого. Ст.Л.
Прелюбодейничать – бахурувати, чинити перелюб (С.Жел.), про жінку – скакати у гречку. – Але з другими бахурують, свої ж жінки нехай горюють. Кот. – Не чужолож. Б.Н. – І до півночі там гуляли і в гречку де-коли скакали. Кот.
Прелюбодейство, прелюбодеяние – перелюбство (С.Жел.), перелюб (К.Св. П.), чужолюбство (С. Жел.), чужоложство (С.Жел.). – Перелюб з ким чинити. К.Б. – О каранию чужоложства. Ст. Л. (Словарь росийсько-український. М.Уманець, А.Спілка. Том III. П–С , (1896) стор. 155)
Чужоло́жити, -жу, -жиш, гл. Прелюбодействовать. Угор.
Чужоло́жство, -ва, с. Прелюбодеяние. Чужоложству даймо спокій, корчми попустімо! Гол. ІІ. 463. (Словарь української мови Бориса Грінченка 1-4 томи)
Але за наявности цього витвору книжности в українських словника не дають жодних підстав для його активного запровадження. Тим паче, що не так то й часто його використовують у живому мовленні. І чи використовують його взагалі? З іншого боку присутність в ньому нашарувань приголосних одне на одному перелю-бств-о, перелю-бств-увати робить його важкомовним. Навіть у цьому слові приголосних більше на одну, аніж у московському слові. Інша річ слово перелюб, яке і легкомовне й узгоджується з законом української евфонії, чи чужолозтво.
Схожа історія зі словом любодіяння, яке Валерій Громов подає у своєму «Біблійному словнику до українсько-російського паралельного перекладу Біблії» «Любодіяння — незаконне, безшлюбне статеве співжиття; блуд. (Ін.8:41)». Але навіть московські філологи трактують його як «устар., книжн. то же, что прелюбодеяние ; нарушение супружеской верности мужем или женой; внебрачная любовная связь ◆ Отсутствует пример употребления». Натомість вони подають «Синонимы блуд, прелюбодейство, прелюбодеяние», що в українській мові відповідають слова перелюб, блуд, чужолозтво, бахурувати та навіть фразелогізм: скакати в гречку. Але в сучасній українські мові його годі й почути. Тож, коли жоден український словник не подає цього слова, бо його в українській мові немає, а є тільки в мові московській, та й то, із ремаркою устаревшее, книжное – постає питання: для чого цим словом засмічувати українську мову і тулити його до перекладу?
Римлянам 13:12 Одягнемось у доспіхи
Отак прочитає невтаємничений у тонкощі мови читач цей вислів і подумає: «Направду, звучить, напевно, українською». А в дійсності тут тільки одне українське слово – одягнемось дієслово доконаного виду майбутнього часу. І все. «А доспіхи?» – хтось скаже. Розгляньмо і його. За порадою поета й академіка зазирнемо до словників:
Доспех – зброя. – Умер козак й тиха його мова, зостали ся кінь вороний та ясная зброя. (Словарь росийсько-український. М.Уманець, А.Спілка. Том I. А–К (1893) стор.193)
Доспехи-риштунок (Предмети озброєння, обмундирування та побутового вжитку бійця, а також пристрої для їх перенесення). (Віктор Григорович Дубровський Словник московсько-український Видавництво «Рідна мова», Київ, 1918 рік. Стор.90
Доспе́х, доспе́хи – збро́я. [Коза́к при всій збро́ї]. Українська академія наук – комісія для складання словника української живої мови. РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК, ТОМ 1, А-Ж. Редактори : В.М. Ганцов, Г.М. Голоскевич, М.М. Грінченкова Головний редактор: акад. В.Е. Кримський. Видавництво «Червоний шлях», 1924 рік. Стор. 326
Доспехи – збро́я (род. збро́ї). О. ІЗЮМОВ Російсько-український словник
ВИДАННЯ ЧЕТВЕРТЕ ДОПОВНЕНЕ Й ВИПРАВЛЕНЕ ЗА НОВИМ ПРАВОПИСОМ ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНИ, Харків — 1930 — Київ, стор. 124
Навіть змосковщені перекладні словники радянської доби перекладали це слово на українську правильно.
Доспехи – ист. зброя, збруя, обладунок (РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК. ТОМ ПЕРШИЙ – ГОЛОВАЩУК С. Tом 1. Київ. «Наукова думка», 1969 рік, стор. 316)
Напевно , Валерій Громов хотів, щоб отаким новаторським словозавром збагатилася українська біблійна термінологія, і само собою «допомогти людям в усіх регіонах України вивчати (хто цього потребує) та розуміти біблійну термінологію українською мовою, щоб вільно володіти нею у своєму житті та служінні.»
Але я погрішив би проти правди, коли б сказав, що в українській мові немає такого слова як доспіх. Виявляється, воно є. І фіксує його Словарь української мови Бориса Грінченка
Доспіх, -ху, м. Успѣхъ, успѣшность. А в ділі все нема доспіху, куди ні глянеш, все не те. Алв. 9. Том 2, стор. 96.
Тобто, якщо перекласти пропонований уривок на українську, то Валерій Громов пропонує одягнутися в успіх, а не в обладунки, бо саме останнє якнайточніше пасують у даному контексті.
Спинімо нашу увагу і на слові одягнемося, яким переклав Валерій Громов грецьке ἐνδυσώμεθα. Але не погано подивитись, як упоралися із цим словом інші українські перекладачі.
Читайте також:
Куліш – одягнімось у зброю
Огієнко – зодягнімось у зброю
Хоменко – одягнімось у зброю
Турконяк – зодягнімося в броню
Філарет – зодягнімось у зброю
Дубовик – зодягнімося в зброю
Гижа – зодягнімося у зброю
Попченко – одягнімось у зброю
Виявляється, всі вони, як ніби змовились, використали наказовий спосіб дієслова як стилістично ліпший варіянт. Це набагато краще відповідає Павловому заклику одягнутись не в майбутньому часі, а нині, зараз.
