Блог Михайла Назаренка

Ведмежа послуга, або про московську ложку дьогтю до української діжки меду (продовження)

Пропонуємо увазі наших читачів подальший розгляд двомовного перекладу Біблії Валерія Громова.

Матвія 2

2:6 «повстане Володар»  Проти кого повстане Володар?

Куліш – «прийде гетьман»

Огієнко – «з’явиться Вождь»

Хоменко – «вийде вождь»

Турконяк – «вийде Вождь»

Філарет – «вийде Вождь»

Дубовик –  «вийде Вождь»

Гижа – «вийде Вождь»

Попченко – «вийде Вождь»

Синадальна – «произойдет Вождь»

Короля Якова (москов.) – «выйдет Правитель»

«Дехто не розрiзняє схожих слiв повстати й постати, через те каже: „Отодi передо мною повстала проблема—як менi жити в такому становищi далi?“ Слова повставати, повстати означають „пiднiматися (пiднятися), вставати (встати) вiдразу кiльком людям“: „Повставали з-за столу, подякували хазяїновi“ (Панас Мирний), „пробуджуватися (пробудитися) до активних дiй“, „учиняти (учинити) заколот, повстання“, „дiяти (подiяти) вороже до когось“: „I соромно менi вам зiзнаватися, що повстав я проти шлюбу“ (Ю. Яновський). Слова постати, поставати означають „виникнути (виникати), утворитися (утворюватися)“: „Силами ентузiастiв-запорiжбудiвцiв постала з руїн „Теплоелектроцентраль“ (Остап Вишня); „Нi, я покорити її не здолаю, ту пiсню безумну, що з туги постала“ (Леся Українка). (Борис Антоненко-Давидович Як ми говоримо). З цього видно, що в цій помилковiй фразi треба було сказати: « постане Володар»

Матвія  4:18 «були рибаками»

Куліш – «були бо рибалки».

Огієнко – «бо рибалки були».

Хоменко – «бо були рибалки».

Турконяк – «були рибалками».

Філарет – «були рибалками».

Дубовик –«бо були рибалками».

Гижа – «вони були рибалками».

Попченко – «бо вони були рибалками».

Синодальна – «они были рыболовами»

Короля Якова (москов.) – «они были рыболовы»

Здавалося, яка різниця, рибалка чи рибак? Виявляється, певна відмінність є, хоч слово рибак є в нашій мові. «Слово рибалка означає “людина, що рибалить (або ловить рибу”: “Рибалка Панас Круть” (І. Нечуй–Левицький); “І риби попідводний рух рибалці забиває дух” (М. Рильський). Є порода чайки, що зветься рибалка:”Пливуть собі та співають; рибалка літає” (Т. Шевченко). Робота рибалки зветься рибальство (“Влітку він із батьком жив два, тижні в наметі біля річки. Займалися полюванням та рибальством”. – О. Копиленко) або рибацтво (“А ми були охочі до рибацтва”. – І. Франко). Місце, де ловлять рибу, зветься рибальня (“Що в лямі на рибальнях загарують, то все проп’ють та прогайнують”. – О. Стороженко). Тобто, не просто так інші перекладачі передали грецьке слово αλιεῖς – рибалками. Тож, можна виснувати, що здебільшого поширене слово рибалка. Навіть московські переклади для позначення людини, що ловить рибу, вибрали нейтральне слово рыболов, а не просторічне рыбак. Все ж таки Валерій Громов, як перекладач, віддав перевагу слову рибак, щоб усе було суголосно з московським перекладом. Бо український іменник рибалка буде заважати московськомовному читачеві правильно розуміти українську термінологію і плутати з московською рыбалкою, як різновидом захоплення, відпочинку чи видом спорту, що в нашій мові йому відповідає риболовля.

Матвія  3:3  – волаючого в пустелі

Куліш Голос покликуючого в пустині

Огієнко –Голос того, хто кличе: в пустині…»

Хоменко – Голос вопіющого в пустині

Турконяк – Голос волаючого в пустелі

Філарет – глас вопіющого в пустелі:

Дубовик –  голос волаючого в пустині

Гижа – Голос волаючого в пустелі

Попченко – Голос того, хто волає в пустелі

Синодальна – глас вопиющего в пустыне

Короля Якова (москов.) – Голос вопиющего в дикой месности

Кинувши оком на цей сталий вираз, одразу помічаєш, що кожен перекладач як йому лягло на серце, так його і переклав. Але тільки двоє з цього списку, за винятком московських перекладів, уникнули активної старослов’янської дієприкметникової форми. Замість цього вони використали описову конструкцію – це Іван Огієнко і Юрій Попченко. Тут слід сказати, що українська мова неймовірна бідна на ці речі. Та це не її ґандж, а унікальна особливість. Семантичні поняття такого типу вона утворює за допомогою інших форм. Тут немає сенсу говорити про це. Шкода, що більшість перекладачів не забрало собі це в голову, а пішло второваною дорогою, думаючи, що вони переклали цей вислів українською мовою. Але з цього таки списку я зроблю виняток лише Пантелеймонові Кулішу, який неймовірно як був закоханий у ці форми, і невиправдано часто вживав їх, на жаль, не на користь мові. Та не будемо забувати, що за часів Куліша наша мова не мала такого вільного життя, як московська, а наукова діяльність з українського мовознавства – це жертовна й небезпечна праця українських патріотів в умовах утисків, а не повсякденний і спокійний труд європейського науковця.

Проте є й інші способи, щоб уникнути активних дієприкметників. Одних з них пропонує Святослав Караванський у своїй розвідці «Пошук українського слова, або боротьба за національне «Я»: «волаючий – що волає, звиклий /ставши/ волати, змушений заволати, крикун, крикливий.  Голос волаючого в пустелі – крик крикуна в пустелі.» [Пошук українського слова, або боротьба за національне “Я”. – К.: Видавничий центр “Академія” стор.180]

Матвія  5:25 – темниця

Куліш – темниця

Огієнко – в’язниця

Хоменко – темниця

Турконяк –  в’язниця

Філарет – в’язниця

Дубовик – в’язниця

Гижа – в’язниця

Попченко – в’язниця

Синодальна – темница

Короля Якова (москов.) – темница

Слово темниця СУМ подає як  застаріле, поетичне. Тобто, в офіційному мовленні не вживане. З восьми перекладачів тільки троє разом з Валерієм Громовим передають слово темниця. Наскільки це доцільно з погляду релігійно-богословського стилю при перекладі Біблії – питання зайве. Явно, що слово темниця не з цієї опери.

Матвія 5:27, 32«не перелюбствуй; дає привід перелюбствувати, перелюбствує»  Чи не викликає у перекладача бодай якесь відчуття штучности і книжности цих слів. А як же інші перекладачі передали ці слова?

Куліш – «не чини перелюбу; доводить до перелюбу,  чинить перелюб»

Огієнко – «не чини перелюбу; доводить до перелюбу, чинить перелюб»

Хоменко –  «не чини перелюбу; робить перелюбку, чинить перелюб»

Турконяк – «не чини перелюбу; штовхає на перелюб, чинить перелюб»

Філарет – «не чини перелюбу, любодійство, призводить до перелюбу, перелюбствує»

Дубовик – «не чини перелюбу; доводить до перелюбу, чинить перелюб»

Гижа – «не чини перелюбу; спричиняє перелюб, чинить перелюб»

Попченко –  «не перелюбствуй; змушує перелюбствувати, той перелюбствує»

Синодальна –  «не прелюбодействуй; подает повод прелюбодействовать, тот прелюбодействует»

Короля Якова (москов.) – «не прелюбодействуй; побуждает прелюбодействовать,, прелюбодействует»

Як бачимо, шестеро перекладачі віддали перевагу давно усталеній традиції називати цей гріх чиненням перелюбу. Цю традицію підтверджують і українські словники. Приклади дивіться нижче. Філарет наполовину підтримав, щоб і тим і тим догодити. Але проблеми виникли у трьох, бо не годиться відступати від московського канону.  Частково у деяких словниках ми подибуємо варіянт перелюбствувати, але стоїть він на найостанніших місцях. Але я погрішив би проти правди, коли б абсолютно заперечив, що перекладу Валерія Громова чужа українська форма чинити перелюб. Як не дивно, коли раптом, аж гульк – вона визирає в Матвія 19:9. Але це було тільки як тимчасове поодиноке з’явлення долубіжної зірки.

(Словник московсько-український Віктора Дубровського  Видавництво «Рідна мова», Київ, 1918, стор.359)

Прелюбодей,-ка – перелюбник,

Прелюбодейный – перелюбний.

Прелюбодействовать – чужоложити.

Прелюбодеяние – чужоложство, перелюб, перелюбки.

(УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК ЗБІРНИК ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ № 41 Російсько-український словник правничої мови Праця Правниче-Термінологічної Комісії при Соціяльно-Економічному Відділі Академії Наук. Головний редактор: акад. А. Ю. КРИМСЬКИЙ, Київ — 1926, стор. 210)

Прелюбодей – перелюбник, перелюбець, чужоложник (ЛР, 44), чужолюбник.

Прелюбодействовать – перелюб чинити, перелюбствувати, чужоложити.

Прелюбодеяние – перелюб, перелюбство, чужолозтво (ЛИМ, IX; ЛР, 44; СФА, VІ, 26), чужолюбство.

ЕЛЕКТРОННА ВЕРСІЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО СЛОВНИКА (А – П) Редактори: В.М. Ганцов, Г.К. Голоскевияч, М.М. Грінченкова. Головний редактор акад. А.Е. Кримський, Стор. 2309

Прелюбоде́йный, –де́йственный – перелю́бний, чужолю́бний, блу́дний. [Перелю́бна любо́в (Куліш)].

Прелюбоде́йство, см. Прелюбодея́ние.

Прелюбоде́йствовать – пере́люб (пере́любки) чини́ти, пре[пере]лю́бкувати, чужоло́жити, блу́дствувати з ким, (описат.) скака́ти у гре́чку, скака́ти через пліт. [Не прелю́бкуватимеш (Єван.)].

Прелюбодея́ние – пере́люб (-бу), перелю́бство, пере́любки (-бок), прелюбоді́йство, чужолю́бство, чужоло́зтво, блуд (-ду).

Впасть в -дея́ние – зблуди́ти. Творить -я́ние с кем – зчиня́ти пере́любки з ким, перелю́бкувати з ким.

(ПРАВОПИСНИЙ СЛОВНИК української мови За редакцією Ярослава РУДНИЦЬКОГО і Костя ЦЕРКЕВИЧА.  НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ  НЬЮ-ЙОРК – МОНТРЕАЛЬ1979, стор.466)

перелюб, -бу (чужолюбство) перелюбець, -бця перелюбка, -ки перелюбний, -а, -е перелюбник, -ка перелюбниця, -ці перелюбство, -ва

перелю́бець, -бця; -лю́бці, -бців і перелю́бник, -ка; -ники, -ків

Правописний словник (за нормами УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ Всеукраїнської Академії Наук), Григорій Голоскевич, Харків, 1929, стор,386

Прелюбодей – чужоло́жник, чужолю́бник, -ка; -йка – чужоло́жниця, чужолю́бниця, -ці. Прелюбодействовать – чужоло́жити, -жу, -жиш. Прелюбодеяние – чужоло́жство, чужолю́ бство, -ва.

Прелюбодей – чужоло́жник, чужолю́бник, -ка; -йка – чужоло́жниця, чужолю́бниця, -ці.

Прелюбодействовать – чужоло́жити, -жу, -жиш.

Прелюбодеяние – чужоло́жство, чужолю́бство, -ва.

Овсій Ізюмов Російсько-український словник ВИДАННЯ ЧЕТВЕРТЕ ДОПОВНЕНЕ Й ВИПРАВЛЕНЕ ЗА НОВИМ ПРАВОПИСОМ ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНИ Харків — 1930 — Київ, стор. 410

Прелюбодей, ка – перелюбець, ка (С.Жел). перелюбник, -ця (С.Жел.), чужлолюбник, -ця (С.Жел.), чужоложник, -ця – Перелюбець смерком свого чигає. Ніхто мене піл вечір не пізнає. К.П. – Вольно будеть мужу оного чужоложника з жоною своєю поймавши вести до вряду нашого. Ст.Л.

Прелюбодейничать – бахурувати, чинити перелюб (С.Жел.), про жінку – скакати у гречку. – Але з другими бахурують, свої ж жінки нехай горюють. Кот. – Не чужолож. Б.Н. – І до півночі там гуляли і в гречку де-коли скакали. Кот.

Прелюбодейство, прелюбодеяние – перелюбство (С.Жел.), перелюб (К.Св. П.), чужолюбство (С. Жел.), чужоложство (С.Жел.). – Перелюб з ким чинити. К.Б. – О каранию чужоложства. Ст. Л. (Словарь росийсько-український. М.Уманець, А.Спілка. Том III. П–С , (1896) стор. 155)

Чужоло́жити, -жу, -жиш, гл. Прелюбодействовать. Угор.

Чужоло́жство, -ва, с. Прелюбодеяние. Чужоложству даймо спокій, корчми попустімо! Гол. ІІ. 463. (Словарь української мови Бориса Грінченка 1-4 томи)

Але за наявности цього витвору книжности в українських словника не дають жодних підстав для його активного запровадження. Тим паче, що не так то й часто його використовують у живому мовленні. І чи використовують його взагалі? З іншого боку присутність в ньому нашарувань приголосних одне на одному перелю-бств-о, перелю-бств-увати робить його важкомовним. Навіть у цьому слові приголосних більше на одну, аніж у московському слові. Інша річ слово перелюб, яке і легкомовне й узгоджується з законом української евфонії, чи чужолозтво.

Схожа історія зі словом любодіяння, яке Валерій Громов подає у своєму «Біблійному словнику до українсько-російського паралельного перекладу  Біблії» «Любодіяння — незаконне, безшлюбне статеве співжиття; блуд. (Ін.8:41)». Але навіть  московські філологи трактують його як «устар.книжн. то же, что прелюбодеяние ; нарушение супружеской верности мужем или женой; внебрачная любовная связь ◆ Отсутствует пример употребления». Натомість вони подають «Синонимы блудпрелюбодействопрелюбодеяние», що в українській мові відповідають слова перелюб, блуд, чужолозтво, бахурувати та навіть фразелогізм: скакати в гречку. Але в сучасній українські мові його годі й почути. Тож, коли жоден український словник не подає цього слова, бо його в українській мові немає, а є тільки в мові московській, та й то, із ремаркою устаревшее, книжное –  постає питання: для чого цим словом засмічувати українську мову і тулити його до перекладу?

Римлянам 13:12  Одягнемось у доспіхи

Отак прочитає  невтаємничений у тонкощі мови читач цей вислів і подумає: «Направду, звучить, напевно, українською». А в дійсності тут тільки одне українське слово – одягнемось дієслово доконаного виду майбутнього часу. І все. «А доспіхи?» – хтось скаже. Розгляньмо і його. За порадою поета й академіка зазирнемо до словників:

Доспех – зброя. – Умер козак й тиха його мова, зостали ся кінь вороний та ясная зброя. (Словарь росийсько-український. М.Уманець, А.Спілка. Том I. А–К (1893) стор.193)

Доспехи-риштунок (Предмети озброєння, обмундирування та побутового вжитку бійця, а також пристрої для їх перенесення). (Віктор Григорович Дубровський  Словник московсько-український Видавництво «Рідна мова», Київ, 1918 рік. Стор.90

Доспе́х, доспе́хи – збро́я. [Коза́к при всій збро́ї]. Українська академія наук –  комісія для складання словника української живої мови. РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК, ТОМ 1, А-Ж. Редактори : В.М. Ганцов, Г.М. Голоскевич, М.М. Грінченкова Головний редактор: акад. В.Е. Кримський. Видавництво «Червоний шлях», 1924 рік. Стор. 326

Доспехи – збро́я (род. збро́ї). О. ІЗЮМОВ Російсько-український словник

ВИДАННЯ ЧЕТВЕРТЕ ДОПОВНЕНЕ Й ВИПРАВЛЕНЕ ЗА НОВИМ ПРАВОПИСОМ ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНИ, Харків — 1930 — Київ, стор. 124

Навіть змосковщені перекладні словники радянської доби перекладали це слово на українську правильно.

Доспехиист. зброя, збруя, обладунок (РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК. ТОМ ПЕРШИЙ – ГОЛОВАЩУК С. Tом 1. Київ. «Наукова думка», 1969 рік, стор. 316)

Напевно , Валерій Громов хотів, щоб отаким новаторським словозавром збагатилася українська біблійна термінологія, і само собою «допомогти людям в усіх регіонах України вивчати (хто цього потребує) та розуміти біблійну термінологію українською мовою, щоб вільно володіти нею у своєму житті та служінні.»

Але я погрішив би проти правди, коли б сказав, що в українській мові немає такого слова як доспіх.  Виявляється, воно є. І фіксує його Словарь української мови Бориса Грінченка

Доспіх, -ху, м. Успѣхъ, успѣшность. А в ділі все нема доспіху, куди ні глянеш, все не те. Алв. 9. Том 2, стор. 96.

Тобто, якщо перекласти пропонований уривок на українську, то Валерій Громов пропонує одягнутися в успіх, а не в обладунки, бо саме останнє якнайточніше пасують у даному контексті.

Спинімо нашу увагу і на слові одягнемося, яким переклав Валерій Громов грецьке ἐνδυσώμεθα. Але не погано подивитись, як упоралися із цим словом інші українські перекладачі.

Читайте також:

Куліш одягнімось у зброю

Огієнко – зодягнімось у зброю

Хоменко – одягнімось у зброю

Турконяк – зодягнімося в броню

Філарет – зодягнімось у зброю

Дубовик – зодягнімося в зброю

Гижа – зодягнімося у зброю

Попченко – одягнімось у зброю

Виявляється, всі вони, як ніби змовились, використали наказовий спосіб дієслова як стилістично ліпший варіянт. Це набагато краще відповідає Павловому заклику одягнутись не в майбутньому часі, а нині, зараз.

 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Назаренко

Народився: Запоріжжя 1965; 1986-91 - Запорізький держуніверситет, спеціальність: викладач української мови та літератури. Працював учителем у школі 3 роки; 15 років - диктором і ведучим програм "Слово про слово", "Гранослів" на ОДТРК "Лтава".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button