Це один з найбільш цитованих віршів Біблії: «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою».
Повторюючи слова Ісуса про те, щоб залишити турботи на завтра, Филип’ян 4:6 вказує нам на протиотруту від тривоги: молитву.
Поточна ситуація викликає тривогу. Ми не можемо бачити шлях вперед. Ми схиляємо голови й благаємо про допомогу. Що може бути простіше?
Але наші прохання багато говорять про наше розуміння самих себе, тривоги загалом і Бога. Наші молитви в тривожні моменти можуть насправді призвести до ще більшої тривоги, якщо ми не звернемо пильної уваги на те, які прохання має на увазі Павло, коли звертається до нас зі своїм закликом.
Ми, дійсно, стурбовані тим, що нас чекає в майбутньому, ставимо собі питання, що робити, коли виникають труднощі в дружбі, фінансах, сім’ї. Ми не знаємо, що робити. Якби ми знали трохи більше про те, що буде далі, ми б, напевно, змогли відкинути наші тривоги й зайняти активну позицію. І, звичайно, ми могли б розслабитися і довіритися Богові!
Ми звертаємося до Бога зі своїми проханнями: «Господи, будь ласка, покажи мені, що робити далі. Зроби завтрашній день ясним».
Ми міркуємо, що якби ми просто мали користь від чіткого божественного керівництва, ми б абсолютно слідували йому. Але історія Мойсея біля палаючого куща застерігає нас від цього. Мойсей отримує вказівку з вуст самого Бога йти до Єгипту і визволити свій народ. Результат? Крайня тривога. Небажання слідувати. Криза ідентичності. Чіткі слова від Господа не принесли Мойсею ні впевненості, ні спокою.
Ми міркуємо, що якби Бог показав нам вірний знак, ми б мали мир. Але історія Гедеона застерігає нас від цього. Його прохання до Бога довести, що Він зробить те, що вже обіцяв, ганьбить Того, до Кого він звертається. Викладаючи руно, він піддає Господа, свого Бога, випробуванню. Чудесні знаки, здійснені на його вимогу, не викликають у Гедеона ні рішучості, ні дії.
Ми міркуємо, що якби ми знали, що принесе завтрашній день, ми б мудро використовували цю інформацію, щоб зробити правильний вибір. Але історія зречення Петра застерігає нас від цього. Ісус прямо говорить йому, як тривога змусить його згрішити в найближчому майбутньому. Він не змінює свого курсу. Знання Петра про майбутнє служить не для того, щоб виправити його, а для того, щоб засудити. Передбачення не принесло Петрові ні покаяння, ні смирення.
Одна справа − сказати Богові, що нас турбує майбутнє. Інша справа − просити Його відкрити нам це майбутнє. Перше − це сповідь, друге − прохання. І сповідь, і прохання − це грані молитви, але в той час, як наші сповіді про тривогу чи гріх завжди побожні, не всі наші тривожні прохання є побожними.
Просячи в Бога знання про майбутнє, ми повинні бути обережними. Це знання належить до таємниць Божих (Втор. 29:29). Ті, хто намагається використовувати молитву як кришталеву кулю, забувають про своє покликання ходити вірою, а не очима, і забувають про благословення Христа: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ів. 20:29).
Чи відкривав Бог у різні часи чіткі, конкретні вказівки своїм слугам? Так. Біблія зберігає для нас ці свідчення. Але вона не пропонує їх як нормативні. Також, як ми бачили, ці одкровення не обов’язково приносять мир, якого ми від них очікуємо.
Пам’ятайте, що в Посланні до Євреїв 11 не сказано, що Авель, Єнох, Авраам, Ісаак, Яків і решта великого сонму йшли вперед з досконалою ясністю і впевненістю; вони йшли вірою. Без сумніву, у них було багато тривог, і їхній зір був затуманений. Але їхній Бог був вірний. Їхній Бог вірний.
Читайте також:
Отже, з якими проханнями звернутися до Бога тривожним людям? Щоб він збільшив нашу віру (Лк. 17:5), щоб він навчив нас довіряти (Пс. 71), щоб він дав нам мудрість (Як. 1:5), щоб він допоміг нам взяти в полон наші тривожні думки (2 Кор. 10:5), щоб він підтримував нас сьогодні хлібом насущним своєї присутності (Мт. 6:11), щоб він нагадав про свою минулу вірність нам і всім поколінням (Пс. 119:90).
На ці прохання відповідає «мир Божий, що вищий від усякого розуму» (Фил. 4:7). Не нестабільний мир, коли ми не знаємо, що нас чекає в майбутньому, але досконалий мир, який спочиває в тому, хто його має.
Автор: Джен Вілкін
