Кожен день, назбиравши терпіння
Кожен день, назбиравши терпіння
І затиснувши мрії в кулак,
Ми готові платить за спасіння,
Хочем гідними бути ми благ.
Та коли ми коліна схиляєм,
Десь в забутих альтанках душі
Біль поразок своїх відчуваєм –
Повелись на гріха бариші.
По-дурному, банально доволі,
Дім із сіна за мить відпалав.
І молитву вуста не промовлять,
Як не мають «валюти» зі справ.
І вже відчай хурделицю будить,
І в душі наступає зима.
І погрожує карами Юда,
І не вірить у милість Фома.
І тоді нашу гордість руйнує
Розуміння, що ми – біднота.
І безсилля душа як відчує,
То згадає тоді про хреста.
Може Дух в небо вільно злетіти,
Кров в дарунок прийнявши з небес,
І в покорі молитву творити
Без вже звичних завчених словес.
Хай не звідані межі любові,
Мир Його у душі не віднять.
Є ще прощення в Синовій Крові,
Є іще у хреста благодать.
Переклад: Олег Блощук