Варто замислитись

Як знайти мир у душі в умовах війни?

Як знайти мир у душі в умовах війни? Як його утримати? При цьому, – відверто зізнаюся, – я не хочу слухати проповідників, які жодного разу не спускалися в бомбосховища, жодного разу не ховали своїх друзів, що загинули на війні, жодного разу не чули звуків пострілів і вибухів… які не шукали миру в душі в умовах війни…

Як зберегти віру в душі в умовах війни? Як її утримати? Чи є вірою те, що живе в душі без моральних потрясінь, коли війна та її наслідки – це щось далеке від мене, моєї церкви, моєї духовності?

Не хочу слухати одкровення тих, хто в пошуках миру в душі відійшов від реальності… і при цьому вчить інших про сутність Божого миру і спокою в душі… про сутність віри та довіри Богу, сидячи вранці за чашкою кави, читаючи божевільно Біблію, і не відчуваючи страждань та переживань за тих, хто живе в умовах війни.

Я не хочу шукати відокремленого місця, щоб там кричати: «Боже, відкрийся мені! Яви мені Свою славу!» Я хочу бачити Бога тут, в умовах війни, серед болю, страждань, смерті, втрат… Я не Христос… Я людина, смертна, зламана, обмежена, далеко і глибоко бездуховна… Я бачу Бога, але в сльозах матері, що поховала своїх дітей під руїнами, у крику дитини зі зламаною психікою: «мамо, я тебе вб’ю!», у крику і матірщині (вибачте, духовні) батька, який втратив свою сім’ю в результаті обстрілу…

Духовні книжки та проповіді вимагають духовних героїв. Але їх нема. Є зламані люди, що страждають. Є Бог, що страждає. Але є й духовні святі, які бажають почистити й чистять реальність, щоб вона відповідала святості високого розпалу, святості книжників, а не святості пророків, які сперечаються з Богом… Книжники шукають Бога в богословських системах. Пророки шукають Його в житті, у стражданні, у смерті, у сходженні в пекло…

Якщо ти шукаєш Бога у війні, ти – персона нон грата для кафедри. Тебе не бачать. Тебе не помічають. Ти – незручний. Тебе не можуть ідентифікувати у церковній чи богословській системі… Якщо твоє серце пульсує Богом – ти незручний. Бо твоє серце має пульсувати богослов’ям, комфортним для богословськи культурно-утворюючої більшості…

Моральні сутінки – один із найгучніших викликів для сучасних віруючих, особливо в Росії, що бажають добробуту Путіну, особливо в еміграції, які вимагають пробачити без прохання про прощення… Так, перш за все, в Росії. А потім, в емігрантських слов’янських колах… Моральні сутінки… Їх причина полягає в тому, що богознавство «духовні люди» намагаються знайти мовчки, або примушуючи до мовчання, щоб не приймати морального виклику у своєму житті. Це богознавство уникає духовного зубожіння – «блаженні вбогі духом» – тому що християнська спільнота на землі ніколи (!) не пробачить і не забуде духовного зубожіння, яке так само цінне для Бога.

У моральному сутінку християнської спільноти чесні стосунки та питання до Бога краще тримати при собі, тому що відносини з релігійною спільнотою мають вищу цінність, ніж чесність («чесноцид») з Богом.

Надто сильно ми сьогодні чуємо правильне вчення книжників, богослов’я яких не коригують вибухи над головою, і надто пригнічуються книжниками голоси пророків з умов війни… Тут і зараз, у війні, книжник із правильним навчанням завжди буде переможцем – і кафедри, і християнські спільноти… Але пророка оцінять виключно після його смерті… як правило, смерті насильницької… І книжники ж потім установлять пам’ятник і розповідатимуть, як правильно шанувати пам’ять пророка…

Змін вимагають наші серця (голосом Віктора Цоя). Змін вимагає наше розуміння миру з Богом, нашої віри, наше розуміння того, що таке духовні злидні заради набуття блаженства у відносинах з Ним… З Ним у руїнах, у смерті, у пеклі, у війні, у втечі, у втратах, у зламаності, у відкиданні релігійною спільнотою… у відкиданні російськими баптистами та п’ятидесятниками, що загалом допомагають «правильним біженцям» (за рідкісним винятком)…

Ціна виходу з моральних сутінків – це ціна пророча, місійна… ціна Гефсиманського саду, хреста, сходження в Пекло… І ціна Воскресіння жебрака духом до життя відкинутого, але прийнятого, що втратив, але набув, зламаного, але зціленого…

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тарас Дятлик

Пошукач кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова, голова правління ГО "Євангельська акредитаційна теологічна асоціація", член Міжнародної ради по євангельській богословській освіті (в рамках Всесвітнього євангельського альянсу), член Наглядової ради асоціації "Богослови без кордонів", регіональний директор United World Mission (Overseas Council) по Східній Європі та Центральній Азії в області розвитку богословських освітніх систем. Випускник Донецького християнського університету й Evangelische Theologische Faculteit (Лувен, Бельгія) за спеціалізацією богослов'я Нового Завіту.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!