Блог Михайла Назаренка

Відповідь Юрію Попченкові. Чому я вибірково користуюсь то перекладами інших українських перекладачів, то звертаюсь до мови оригіналу?

 
Я не ставлю за мету чіплятися до кожного вірша, щоб перевіряти його на відповідність українській мові. Це глупо й непродуктивно. Бо як я писав у своєму першому дописі, пророблена важлива робота.  Й у ньому я звернув увагу на те, що сильними сторонами розглядуваного перекладу є його український синтаксис, простий, не інверсований, що сприяє легкому запам’ятовуванню та плавності читання й мовлення. А також те, що задіяно чималий масив української лексики. (Шкода, що цього шановний брат не побачив.).
Як на мою думку, важливо, щоб увесь оригінальний текст було  перекладено українською мовою без залучення старослов’янізмів або їхніх форм типу –воз,  –пре тощо. Тут не йде мова про слова, що вже давно засвоєні з цими формами й увійшли в наш ужиток: вознесіння, воскресіння тощо. Але таких слів не так і багато. Та це не завжди залежить від наших бажань, але від наявности волі в перекладача шукати таких можливостей та його рівня знань самої мови, на яку він перекладає. В цьому випадку – українську.
Однак наголосив і на головних недоліках перекладу, що суперечать правилам українського правопису й мовній традиції. Можливо, я не дотримався коректної правильности при написанні допису, коли спочатку звертають увагу на сильні сторони, а потім на мінуси.

В полі мого зору й дослідження опинилися саме ті форми, вирази, слова, що відразу впали в очі та викликали сумнів щодо їхньої українськости, тобто: або відповідности українському правопису, або живому народному мовленню.  Підкреслю – не сучасному,  що спотворене кальками з московської мови й суржиковане мовною безграмотністю певної частини сучасних українців, які дотримуються принципу: «А яка разніца?»
Справді, я не вивчав класичних мов, щоб фахово орієнтуватися в грецькій мові оригіналу. Проте, не вважаю, що добрий текст мови першотвору та підрядковий переклад, хоч би і на московську мову з грецькомовним лексичним апаратом, що поданий як необхідний допоміжний матеріял для ліпшого та якісного розуміння мови першоджерела, не міг би послужити для аналізу українськомовного перекладу. Для чого тоді їх і роблять, як не для досконалішого розуміння. Адже, знаючи московську мову й орієнтуючись у ній, а також знаючи українську, ми можемо посилювати якість перекладеного тексту нашою мовою. Тим паче, що в нашій наявності не грецький текст, що треба перекладати з нуля, а український текст, що потребує не грекомовної корекції, а української, згідно з українськими правописними правилами і живим народним мовленням.
Мої посилання на грецький текст лише часткові, що стосуються вибору найкращого точного слова з усіх наявних українських, а також їхніх смислових відтінків. Якщо шановний брат зверне увагу, то кількість проаналізованого матеріялу неймовірно мала з усім обсягом тих лексем, що він ужив при перекладі. Я вказую тільки на ті, що викликають особливе заперечення та несприйняття з мовного боку, як-от: кальки, неузгоджене керування, або як штучно ковані і мало вживані слова в живому мовленні. Як Господь схоче і живі будемо, я продовжу працю над аналізом  інших книг перекладу. Як правило, коли помилка чи сумнівний вислів чи слово повторюються, а про них уже було сказано вгорі, я їх не розглядаю. Тому шукаю не виявлених.
По-друге, чому я звертаюсь до інших українських перекладів. Саме тому, що в них є уже готова база для вибору того чи іншого слова з погляду мовної стихії українського народу, а не московського чи якогось іншого. Тому я не порівнюю як це вжито в московській Біблії для обов’язкового застосування в українській. Лише вказую, що це наближення до московської мови через кальку або вираз.  Адже ж кожна мова має свої фонетичні закони, свою структуру, лексичну базу та морфологію. Має це й українська. І в жодному випадку не можна штучно запроваджувати в мову те, що вона природно не сприймає. Чи обмежую я таким чином право перекладача на вибір слів при перекладі? Зовсім ні. Я лише закликаю його відчувати дух мови, на яку він перекладає. Зважувати слово без дослівної прив’язки до зворотів мови оригіналу чи інших мов, а узгоджувати це з тим, як це заведено говорити в українців. Тим паче, що в арсеналі перекладача великий масив українських синонімів, де на першому місці у перекладі має бути саме ключове слово. І в своєму дописі я навів такі кричущі порушення. Немає людини, яка б знала свою мову досконало. Ніхто з українців не може сказати, що він знає всі понад 250 тисяч слів української мови. Людина здатна використовувати лише від 2-3 до 5-8 тисяч слів. Для доброго знання нашої мови всім нам слід добре читати нашу класику і заглядати до допогромних українських словників, а також до українського правопису.
У мене немає сумніву в тому, що Юрій Попченко, як знавець-поліглот, фахово володіє івритом, грецькою та арамейською мовами і він може вільно висловлювати цими мовами думки, як, наприклад, українською та московською. Якщо я представляю себе як знавця української та московської мови, значить це говорить про те, що я можу вільно ними оперувати, тобто: читати, розуміти говорити, писати, думати чи бодай три перші з них. Саме це і дає мені підстави заявляти про себе як знавця. Про це він і доводить у своєму другому дописі щодо мого аналізу, а також у своєму стислому життєписі.
Чи було в моєму дописі сказано про те, що праця брата непотрібна і мало придатна? Думаю, що навряд чи. Проте шановного брата обурили мої слова, що я лише порадив не припинити переклад Старого Заповіту, а призупинити. Та між цими словами є велика різниця. Так. І я від цих слів не відмовляюсь. Всі, хто трохи знайомий з процесом перекладу Біблій Куліша, Огієнка і Хоменка, знають як відбувались ці всі узгодження. І нині, навіть у переклади Біблій в інших країнах, які, здавалося б, мають вже багатодесятилітні, а то й столітні історії, роблять певні редакції і вносять правки. Для чого? Для того, щоб мова перекладу Біблії була високоякісною мінімум з двох боків: найточнішою до тексту оригіналу та зрозуміломовною для людей. А що заважає нам, тільки на третинному етапі перекладу внести правки, узгодити відхилення з українським правописом, щоб потім правою рукою не чухати ліве вухо через потилицю і не витрачати час на пізніші корекції? І тільки тоді, коли буде опрацьована ця частина, тільки тоді можна продовжувати роботу над перекладом Старого Заповіту. Так, на це піде час, але він не буде дарма згаяний. Чому? По-перше, буде закладений ґрунт і лексична база під укладення  біблійно-богословського термінологічного правописного словника, чого нині потребують богословські факультети, пастори і проповідники, перекладачі та українськомовні євангельські віруючі; по-друге, матимемо готовий матеріял для укладання майбутньої симфонії. Про це мені говорити зайве, бо всі розуміють важливість цієї книги.
По-третє, створюємо базу для укладання Словника біблійних та богословських синонімів. Таке видання дасть можливість збагачувати українську протестантську термінологію та богословську думку, щоб нам грітися вже під своїм рідним кожухом, а не з під чужого плеча. Можна продовжувати багато про це говорити, але й того, що сказано – досить.  В цій царині українські баптисти дуже відстають від українських католиків і православних  і поготів од баптистів у світі та інших протестантів.
Сподіваюсь, що мій допис не травмує мого брата у Христі.
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Назаренко

Народився: Запоріжжя 1965; 1986-91 - Запорізький держуніверситет, спеціальність: викладач української мови та літератури. Працював учителем у школі 3 роки; 15 років - диктором і ведучим програм "Слово про слово", "Гранослів" на ОДТРК "Лтава".

Схожі статті

6 Коментарів

  1. “(Шкода, що цього шановний брат не побачив.)”
    Брате, звідки Ви знаєте, чи бачив я це чи ні? Ви часто робите заяви про те, чого просто не можете знати. Це дуже нехороша манера.
    Весь позитив про новий переклад Ви вмістили в одне речення: “Сильною стороною перекладу, на мою думку – дотримання українського словоладу й певною мірою української лексики”. Оце і все. Ви за деревами лісу не бачите.
    Про форми, слова і вирази, які Ви різко розкритикували як неукраїнські (а не які “викликали сумнів щодо їхньої українськости”, як тепер м’яко пишете) я обов’язково напишу. Не все, що Вам здається неукраїнським, таким насправді є.

  2. Рецензувати переклад у відриві від оригіналу неможливо, тому що вибір того чи іншого українського слова зумовлений оригіналом. Тому для цього потрібно знати мови оригіналу.

  3. Шановний брат Юрію, Вам слід зробити просту річ, ще раз передивитись Ваш переклад, віддати його не рецензію українським лінгвістам на відповідність його українським правописним нормам. Він ще далекий від них. Я вказав тільки на деякі недоладності, але їх буде ще більше, бо попереду 26 книг. І в кожній з них обов’язково буде знайдена якесь порушення. Я розумію Ваше честолюбство, прагнення якнайкраще виконати роботу. Думаю, що Вам відома історія перекладу Івана Огієнка та Івана Хоменка. Кожен з них присвятив все своє життя перекладу, а Огієнко паралельно ще займався культурно-просвітницькою та науковою роботою. Їхні переклади пройшли доволі сильну перевірку на мову, але й нині ми знаходимо у них певні відхилення, про що Ви й самі пишете щодо неточностей до мов оригіналу. Невже Ви думаєте, що Ви краще за них знаєте мови,й у Вас не знайдуть теж відхилень. Якщо я знайшов у Вашому перекладі грубі помилки, про які написав і Ви так відреагували, то що ж тоді говорити про решту книг, коли в них будуть мовні недоліки? Невже ви будете так їх обстоювати? Вислів приймати рішення аж ніяк не годиться для Біблії. Цей вислів народився не на українському ґрунті, а був штучно нав’язаний нам. Не знаю, чи цікавились Ви історією нищення української мови, чи знаєте Ви, що чималий шар української лексики було заборонено; замість цього українську мову живосилом “злучували” з московською. Таке слово як “блакитний” було викреслено на довгі роки з українського активного мововжитку, натомість запровадили слова “голубий”, “лазуровий”. І таке проробляли впродовж всього існування більшовицької влади. Треба багато передивитись літератури, словників, попрацювати над тим, щоб віднайти саме те слово, що було б влучне. Я погоджуюсь ту з Іваном Огієнком, коли він говорив про те, що переклад Біблії має бути піднесеним, тобто не надмірно приземленим. Тому то “прийняли рішення” аж ніяк не пасує для неї. Цей вислів, образно кажучи, заяложений і протертий до дірок. Я, як журналіст, працюючи в ЗМІ, наслухався і начитався цих “прийнятих рішень”. Адже читач Біблії хоче доторкнутись до Вічної Книги, а не до адміністративно-правового акту, що містить сухі вирази нинішнього життя.
    Невже Ви і надалі будете обстоювати московські кальки “одружитися на”, “землероб” тощо? Шкода й праці Вашої, коли Ви не дослухаєтесь моїх слів.
    З повагою брат Михайло.

  4. Шановний брате Юрію,через яку мову тоді треба шукати українського слова? Адже Ви користуєтесь англомовною літературою, про що Ви писали в своєму дописі. Вказівку Вам дає не грецька мова, а англійська. Й через англійську Ви шукаєте тоді в українській. Адже як тоді Ви переконані, що саме це слово відповідає грецькому? Ви ж то не стародавньогрецько-українськими словниками користувались при перекладі, а спеціалізованими греко-англійськими, плюс трохи московських. Як взагалі Ви могли знати переклад на українську мову, якщо таких словників на той час не було й досі їх немає. Давньогрецько-український словник : для студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів / Укладачі О. В. Сучалкін, О. Ю. Ярко. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна було опубліковано тільки нещодавно, 2015 року, а Ваш переклад уже був на апробації по церквах у 2017 році, через 2 роки. Але це не спеціялізоване видання того рівня, про які Ви писали. Тобто, українського ґрунту у вигляді греко-українських словників у Вас на той час, коли Ви робили переклад, не було. Українська підвалина Вашого перекладу постала опосередковано через інші мови. Знаючи переклад на англійську, російську, Ви починали шукати українських відповідників. Даруйте мені, але не оригінал зумовлював Ваш переклад, а інші мови з оригіналу. Бо щоб бути знайомим з першоджерелом, треба вивчити бодай англійську мову, щоб читати спеціялізовану літературу й лексикони, що Ви і зробили. І тут не треба жодної прозорливости й серцезнавства. Я просто намагаюсь поставити себе на Ваше місце. Звісно, що не на всі 100%, бо і я людина обмежена, і я можу помилятись, що і виявив Вам у наступному дописі. Але бачу, що Ви налаштовані доволі рішуче обстоювати недоліки свого перекладу. Тому вважаю за доцільно припинити подальшу дискусію, і як раніше Вам радив, віддати її до рук більш компетентних людей, якщо на Вашу думку я не маю рації. Коли будуть дійсно надані фахові обгрунтування порушених помилок не мною, тоді, сподівась, Вас це переконає. Але чим довше Ви будете захищати їх, тим більше завдасте шкоди своєму ж перекладу. Він може більше послужити не стільки об’єднанню, скільки поділу серед самих українськомовних читачів і мовному свавіллю, та обгрунтованій критиці з боку спеціялістів-мовників.
    З повагою Михайло.

  5. Чим більше Ви критикуєте, тим більше показуєте своє невігластво. Як Ви думаєте, як був зроблений давньогрецько-український словник? З нуля? Звичайно ж ні. Це швидше за все переклад давньогрецько-російського словника Вейсмана або Дворецького. І давньогрецько-англійські словники в свою чергу є перекладом давньогрецько-німецьких словників. А ті в свою чергу користувалися давньоггрецько-латинськими словниками.
    Це нормальна практика. Оскільки я добре володію англійською, я використовую давньогрецько-англійські словники.
    Між іншим, московської мови не існує. Є російська мова.

  6. Мій переклад відповідає українським правописним нормам. Якби було не так, Ви б назвали хоча б один параграф правопису, який про це свідчить, а Ви досі не назвали. Це симптоматично.
    Мій переклад не відповідає Вашому перекрученому уявленню про українську мову, а саме: Ви вважаєте, що її основою мають бути галицькі говори. А Ви, як україніст, маєте знати, що основою української мови є наддніпрянські говори. Так от, ні “одружитися на”, ні “землероб” не є російськими кальками. Про “землероб” я написав коментар до Вашої іншої статті, а про “одружуватися на” наводжу цитату з СУМу:
    ОДРУЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОДРУЖИТИСЯ, одружуся, одружишся, док., з ким, на кому і без додатка. Брати шлюб. – Коли б воля, одружився б він на Мотрі, вона така добра дівчина (Мирний, IV, 1955, 179).
    Ви начиталися пуристичних сайтів і книжок на зразок “Як ми говоримо” або “Наша літературна мова” і по них судите. Почитайте краще майстрів слова.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button