Ведмежа послуга, або про московську ложку дьогтю до української діжки меду. (продовження аналізу мови українського тексту перекладу Біблії  Валерія Громова)

5 жовтня 1720 році  московський цар Петро I видав  указа про підпорядкування всіх вільних друкарень цензурі Духовної колегії та заборону друкувати в Україні будь-які книжки, крім церковних, слов’янською мовою. Тексти мали бути ідентичними друкованим на Московщині, «дабы никакой розни и особого наречия не было». Коли читаєш переклад Валерія Громова, то не покидає відчуття, що саме ось цей переклад і є не чим іншим, як чітким виконанням указу  московського царя в ХХІ столітті. Нижче я подаю  порівняльні таблиці уривків з перекладу Біблії Валерія Громова обома мовами, а також уривки з інших перекладів.

• Куліш – «Любіть ворогів ваших»
• Огієнко – «Любіть ворогів своїх»
• Хоменко – «Любіть ворогів ваших»
• Деркач-Духонченко – «Любіть ворогів ваших,»
• Турконяк – «Любіть ваших ворогів»
• Філарет – «Любіть ворогів ваших,»
• Дубовик –  «Любіть ворогів ваших;»
• Гижа – «Любіть ворогів ваших»
• Попченко – «любіть своїх ворогів»
• Цолін (Бібліка) – «любіть ворогів ваших,»
• Синодальна – «любите врагов ваших»
• Короля Якова (москов.) – «любите врагов ваших»

Ознайомившись із такою кількістю перекладів я просто був здивований, що навіть московські переклади, й ті уникли старослов’янського приростку воз– і передали це слово простою формою. Для московської мови приросток воз– це необхідний атрибут, бо саме на цім ґрунті і зростала ця мова, але і московські переклади не використали його.

«Значение слова воз…

воз… (а также вос…), приставка. Употребляется при образовании глаголов и обозначает: 1) направленность движения или действия вверх, например: возвести, вознести, возвысить; 2) совершение действия вновь, заново, например: возобновить, возродить; 3) совершение действия в ответ на что-л., в соответствии с чем-л., например: воздать, возместить, вознаградить; 4) интенсивное или резкое, внезапное возникновение, начало действия или состояния, например: возгордиться, возликовать, возмечтать, вознегодовать, возроптать; 5) доведение действия до конечного результата, исчерпанности, например: возрастить, возместить. Глаголы с этой приставкой — в большинстве своем книжные с оттенком торжественности.

Значение слова воз… в толковом онлайн-словаре Евгеньевой А. П.»

Для української мови цей атрибут, у даному випадку, – зайвий. І це підтверджують наведені приклади з інших українських перекладів. Через це всі українські перекладачі просто проігнорували його. На їхню думку достатньо просто любити.

Чи доцільно вживати старослов’янські елементи, якщо навіть книжна українська практика уникає їх?  Погляньмо на це трохи з іншого боку. Зробімо порівняльний частотний аналіз з використання слів возлюбити і любити. Електронний мовний ресурс «Горох» надає нам таку інформацію:

Слово                                    Абсолютна частотність

возлюбити                                        15

возлюби                                            74

возлюбив                                          31

Загальна кількість слів зі старослов’янським префіксом воз- налічує 141 випадок частотного вживання в літературі.

Водночас лише одна форма інфінітиву любити подає 4333 випадків її використання. А ось повний перелік частотности вживання цього слова в його словозміні:

Словозміна                          Абсолютна частотність 

люблю                                                     13074

любив                                                      12784

любить                                                     12399

любила                                                     5514

люблять                                                    4876

любили                                                     3595

любиш                                                      2675

любите                                                      1314

люби                                                          942

любимо                                                     888

любим                                                       429

любіть                                                        415

любитиму                                                  204

любитимете                                               158

любило                                                       103

любитимуть                                                65

любитимеш                                                38

любім                                                          30

любімо                                                        22

любитимемо                                               15

любитимете                                                 12

любитимем                                                  5

люблено                                                       1

Загальна сума частотного використання в літературному мовленні подає нам 63791 приклад

Серед усіх сучасних перекладачів пальму першості через уподобання старослов’янізмів чи староцерковнослов’янських елементів у словах можна віддати разом із Пантелеймоном Кулішем і Валерію Громову. Але у випадку з Кулішем є виправдання: він закладав підвалини української біблійної термінології, бо на той час вона ще не була так розвинута й вироблена, тоді це був пошук. Але нині ситуація інша. Чи добре це для української мови перекладу? Авже ж . Адже якщо ми перекладаємо на українську, то слід вже брати слова саме з нашої мови, якщо вони відповідають і змістовно і морфологічно грецькому слову. І тільки тоді, коли його немає, доцільно використати старослов’янізми. Чи виступаю я зовсім проти старослов’янізмів та їх елементів в текстах перекладів Біблії на українську мову? Зовсім ні. Але їхня присутність має бути настільки обмежена, щоб дати можливість саме українській мові за рахунок своїх потенцій висловлювати значення і відтінки слів. Чи спроможна на це наша мова? Без сумніву, що так. Тому немає надмірної потреби без максимального використання можливостей української мови віддавати перевагу іномовним елементам або словам, навіть якщо вони зукраїнізовані. Про це свідчать самі переклади Біблій. Але тут слід сказати, що перекладачі, знову ж таки, в силу суб’єктивізму й особистих мовних смаків ув одному тексті можуть або використати, або ні українське чи іномовне слово, чи елемент. Через це й виникають своєрідні перекладацькі мовні інтерпретації тексту. І кожен матиме свій погляд і своє обґрунтування, захищаючи їх авторським правом, своєю компетенцією,

Коли кажуть, що мова перекладу Куліша, Огієнка і Хоменка застаріла, бо нею вже не говорять, то я говорю, що це не мова застаріла, а сучасні українці її просто не знають. Легше звинувати в цьому так звану «старість мови», ніж визнати своє невігластво й елементарне лінивство заглядати до словників, щоб збагатити і свій лексичний запас і використовувати набуті знання, й інших залучати і збагачувати. Те, до чого нас закликали всі найвідоміші знавці українського слова.

Ефесян 1:9 – по благоволінню                 по  благоволению                                               

Подивімося, як інші перекладачі передали цю фразу

• Куліш –по благоволенню
• Огієнко –за Своїм уподобанням,
• Хоменко –  доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі)
• Турконяк –  за Своїм уподобанням
• Філарет –  за Своїм благоволінням
• Деркач-Духонченко – за Своїм благоволінням,
• Дубовик –  за Своїм благоволінням
• Гижа –  зі Своєї ж таки доброї волі,
• Попченко –за Своїм благоволінням
• Цолін (Бібліка) – відповідно до Свого волевиявлення»
• Синодальна – по Своему благоволению,
• Короля Якова (москов.) –  согласно своему доброму располажению

Як бачимо майже всі українські перекладачі, крім Куліша, віддали перевагу прийменнику за, а не по. Хоменко зовсім уникнув прийменникової конструкції, а Дмитро Цолін («Бібліка») використав іншу прийменникову українську конструкцію. Вона майже збігається з московським перекладом Короля Якова. Проте річ у тім, що українській мові протиприродне вживання прийменника по в даних зворотах і в невластивих випадках.

Мені важко сказати, чому в авторитетній і фаховій  команді перекладача не звернули на це уваги.

Ефесянам 2:7–  благості                                            благости

Чи справді є таке слово в нашій мові? Що кажуть нам незмосковщені словники?

Благость—добрість. (Віктор Дубровський Московсько-український словник Видавництво „Рідна Мова.1918 року стор.14)

Благость – до́брість, -рости. (Овсій Ізюмов Російсько-український словник (видання четверте) 1930)

Бла́гость – до́брість (р. -рости). (Російсько-український академічний словник (1924-33) А. Кримського стор. 42).

Цілковитий нуль. Не підтримує гіпотезу Громова про наявність в українській мові слова «благость» і вже сучасний, якомога повніший Російсько-український словника під редакцією Віталія Жайворонка:

благос||ть книжн., уст. доброта, добрість,-рості, милосердя; —тыня , благодіяння, милість, -лості, ласка; — тный (-тен) милостивий, ласкавий; —тность  умиротворення, умиротворіння, милостивість, -вості, ласкавість; —тно  нареч. спокійно, заспокійливо. (Анніна І.О., Горюшина Г.Н., Гнатюк І.С. та ін. Російсько-український словник / І.О. Анніна,  Г.Н. Горюшина, І.С. Гнатюк та ін. — К.: Абрис, 2003, стор. 52)

Постає питання: навіщо прищеплювати українському мовленню невластиву для нього старослов’янську лексему? А що це справді так, то як подає її на українську мову старослов’янсько-український словник? Як це не дивно, але й у ньому я не знайшов цього слова. Замість такої лексеми словник подає слово.

благо                                            добро

благота (див. благостыни )

благостыни                                  доброта

благостыни створити                  робити, зробити, чинити, учинити добро

(Белей, Любомир; Белей, Олег  Старослов’янсько-український словник. — Львів: Свічадо, 2001, стор.20) Проте, я не заперечую, що воно є, але не в українській мові.

До цього ще можна додати також і те, що навіть Етимологічний словник української мови в 7 томах не наводить цього слова. З цього можна виснувати, що слово благость властива саме мові московській, а не нашій.

Але як упоралися із цим завданням інші перекладачі?

• Куліш – благостю
• Огієнко – в добрості
• Хоменко –  у доброті
• Турконяк – у добрості
• Філарет –  у благості
• Деркач-Духонченко – в доброті
• Дубовик – в доброті
• Гижа – на добро
• Попченко – в доброті
• Цолін (Бібліка) – в доброті

З наявних українських перекладів, крім  Куліша та Філарета (перекладав не з мови оригіналів, а з Синодальної московської Біблії), передали це слово трьома українськими словами – добро, доброта і добрість. Як бачимо, синонімічний ряд в українській мові доволі багатий, щоб з нього взяти своє, рідне.

Як на мене, Валерій Громов вважає, що коли того чи іншого слова, що було б схоже на московське в українській мові немає, то його слід або винайти, щоб воно якось було схоже на московське, або вжити таке, щоб воно фонетично відбивало московське чи підтягнути його до московського. Продовжимо наші спостереження.

Тепер надійшов час розглянути ще один перл перекладу.

Ефесянам 2:19 Пришельці                                   Пришельцы

Пришелець – пришенець, приходько, зайда, заходько, заволока, забіга. (Віктор Дубровський Словник московсько-український Видавництво «Рідна Мова» Стор.374)

Прише́лец – при́ходень (-дня), прихо́[і́]дець (-дця), прихо́[і́]дько, прибу́лець (-льця), захожа́нин, захо́дець (-дця), захо́жий, чужи́нець; (презр.) за́йда, приблу́да, припле́нтач, заволо́ка, забі́га.

Прише́лица – захожа́нка, прийдя́чка, чужи́нка; (презр.) за́йда, приблу́да, припле́нтачка, заволо́ка, забі́га.

Прише́льник, -ница, см. Прише́лец, -лица.

Прише́льнический, прише́льничий – захожа́нський.

(Російсько-український академічний словник (1924-33) А. Кримського стор.2420)

Пришелец – захо́жий, -жого, за́йда, -ди, захо́дець, -дця; (пренебрежит.) приблу́да, -ди, заволо́ка, -ки. (Овсій Ізюмов Російсько-український словник (видання четверте) 1930)

пришелец, уст. пришлец захожий, -ого (сущ.), захожа людина, пришёлець, -льця, реже приходень, -дня, поэт.  прибулець, -льця, разг. приходько и прихідець, -дця и прен. зайда; (чужак)  чужинець, -нця, заброда, разг.  заблуда; —ица уст. захожа, -ої (сущ.), захожа людина; приблуда; зайда; чужинка, заброда, заблуда. (Анніна І.О., Горюшина Г.Н., Гнатюк І.С. та ін. Російсько-український словник / І.О. Анніна,  Г.Н. Горюшина, І.С. Гнатюк та ін. — К.: Абрис, 2003, стор.936)

А як упоралися з цим словом інші перекладчі?

• Куліш – не захожі
• Огієнко – не приходьки
• Хоменко – не приходні
• Турконяк – не приходьки
• Філарет – не пришельці (переклад з московської Синодальної Біблії)
• Деркач-Духонченко – не пришельці (орієнтація і залежність від Синодальної)
• Дубовик – не пришельці (орієнтація і залежність від Синодальної)
• Гижа – не зайшлі
• Попченко –  не приходьки
• Цолін (Бібліка) – не чужинці

Як бачимо, далеко не всі змогли правильно перекласти українською це слово. Читача не повинно вводити в оману наявність в деяких перекладах московського слова-заброди пришелець. Тут, як на мене. є просте пояснення – не до кінця опрацьована українська лексика перекладачами і підбір українського відповідника. Як ми бачили вище з допогромних словників, такого слова в них не знаходимо. Його просто немає і край. Але воно є в московській мові та в особистому словнику Валерія Громова да деяких його співбратів по цеху. Проте, що ж це слово означає в московській мові. На допомогу приходить Вікіпедія (московська версія), і ось що вона пише: «Инопланетя́нин, прише́лец (с других планет, из космоса), чужо́й (англ. alien, «чужой») — гипотетическое разумное существо внеземного происхождения^[1][2], персонаж массовой культуры^[3], в том числе художественных произведений, уфологии^[3][4], конспирологии^[5] (в частности, о вторжении инопланетян^[6]) и некоторых новых религиозных движений^[5].»  Тож виходить, що апостол Павло каже ефесянам, що вони не інопланетяни, якщо інтерпретувати це слово в даному контексті. Але якщо вже Валерій Громов та інші перекладачі вирішили саме з таким змістом перекласти його на українську, то варто було б послуговуватися не пришельцями, а прибульцями. Бо саме воно і є українським відповідником московському. Тут лише зазначу, що на  пришельців ми можемо натрапити і в тексті Старого Заповіту.

Куліш – Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими

Морачевський – Він велить сонцю Своєму сходити над злими і добрими

Огієнко – наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими,

Хоменко – який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих

Деркач-Духонченко – Він велить сонцю Своєму сходити над лихими і над  

                                      добрими,

Турконяк – Який Своєму сонцю велить сходити над злими і над добрими

Філарет –  Він сонцем Своїм осяває злих і добрих                                                                                

Дубовик – Він велить Своєму сонцю сходити над лихими і над добрими,

Гижа – Він наказує Своєму сонцю сходити над лихими і добрими,

Попченко – Він наказує Своєму сонцю сходити над злими й добрими

Синодальна – Он повелевает солнцу Своему восходить и над злыми и над 

                          добрыми

Короля Якова (москов.) – Он повелевает солнцу своему восходить над злыми        

                          и над  добрыми

З усіх значень слова зводити «Словник української мови» в 11 томах з 15 значеннєвих позицій подає одну: «5. Переміщати що-небудь знизу догори; піднімати Піонери юні Зводять гасла догори (Іван Нехода, Хочу буть.. 1949, 19); Браму не одмикаю. Топірець над головою звів — ану котре над браму визирне — так по голові й матиме! (Юрій Яновський, I, 1954, 37);
//  на що. Поміщати що-небудь на вище місце; класти, ставити на щось. Щасливий, хто влив свою силу В єдиний всетворчий потік, Хто зводив тут брилу на брилу, Хто мармур узором посік (Микола Бажан, Роки, 1957, 261); На вежах твоїх [Краснодон] калиново червоні цвітуть прапори.. Бійці їх Олега руками на вежі звитяжно звели (Володимир Сосюра, II, 1958, 499); Може, в нього черевик розшнурувався, бо він звів ногу на підмурок штахетів (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 519);» . Тобто, має відбуватися певна механічна дія. Ймовірно перекладач вважає, що Бог так само робить із сонцем. Але, навіть, і московські перекладачі не додумались до передачі механічної дії перенести на Бога, а використали, як і українські, щодо сонця усталений вираз. Слово сходити має свого антонімічного співбрата – заходити. Тобто, сонце сходить – сонце заходить. А от як бути зі словом зводити? Щодо нього українська фразеологія так ніби в рот води набрала.

Неймовірно важко пояснити, чому Валерій Громов, на відміну від своїх українських колег, які чудово впоралися з такою простою річчю, передав давно усталений вираз  незрозумілим витвором, який так само копіює теж невдалий вираз у московському авторському перекладі. Добре, хай там москвини самі розбираються, чи возводит Бог у них сонце, чи ні. А навіщо українському читачеві треба накидати невластиві образомовні форми, коли вже давно є усталені і притерті самим народом і його творчістю вирази?

Переклад Валерія Громова страждає не тільки на лексичну неузгодженість з духом української мовної стихії, але й на фразеологічну. Наступний зразок такої незграбности нижче

 жениться на тій Луки 16:18

Цей вірш особливий, точніше три слова. Як казав свого часу відомий український мовознавець Святослав Караванський – «усім рифам риф».  Вони є своєрідними в «короні» перекладу Валерія Громова. Що ж тут звучить не українською мовою? Ні, тут присутні українські слова, але відсутній український дух виразу, українська ментальність. Невже перекладач міг забути, що українці не одружуються на кому, а одружуються з ким? Та ніж бо! Перша частина вірша перекладена була правильно. А що сталося з другою? Чому автор перекладу пішов услід за московським зворотом? Однак Валерій Громов не самотній у цьому. Так, наприклад, на ці ж граблі наступили і його співбрат по перекладацькому цеху Юрій Попченко, який в обох випадках без найменшого вагання також  передав цей вислів по-московському: «Кожен, хто розлучається зі своєю дружиною і одружується на іншій, перелюбствує; і кожен, хто одружується на розлученій з чоловіком, перелюбствує.» та Рафаїл Турконяк «Кожний, хто залишає свою дружину й бере іншу, чинить перелюб; і хто одружується на розлученій з чоловіком, — також чинить перелюб.»

З цього приводу в Івана Огієнка в його стилістичному словникові навіть є спеціяльна стаття, що наведена нижче.

«Одружитися  з  ким,  а  не  на  кому  м Зінько  одружився  з  Гаїнкою,  Гр.  70.

Оженити  (рідко:  женити)  кого  з  ким,  оженитися  (рідко:  женитися)  з  ким,  а  не  на  ким  м. В  Г.  вженити,  вженитися.  Див.  женити.  Грицька батько  оженив,  Гр.  64.  Оженився  з  нашою  землячкою,  Чайк.  „На  ух.“  158. (УКРАЇНСЬКИЙ СТИЛІСТИЧНИЙ  словник Івана Огієнка Підручна  книжка для  вивчення  української  літературної  мови ВИДАННЯ  ДРУГЕ Накладом  Товариства  “Волинь”, Вінніпег, 1978, Канада).»

Для ознайомлення шановних перекладачів і широких кіл читацької громадськости наведу такого красномовного витягу зі статті Миколи Холодного  «Українська мова, як фактор національної свідомости. Газета «Слово» Видання Товариства української мови імені Тараса Шевченка, число 11(33) червень, 1991, стор.2-3.»

«Жениться на ком-то – Одружитися з кимось. Упершому випадку – жінка немає з чоловіком рівних прав. У другому – наречена й наречений виступають як рівні партнери. Французьке – «се мар’є авек» – «одружитися з …» («Власне оженитися, одружитися на кому» – це унікум у мові всього слов’янського світу, що його знає тільки мова російська: 1917 року на одній із своїх лекцій (курс «Українська культура» блискуче подав цей приклад, також – ґрунт до нього: «дружина»  – «жена»  – і «свято» супроти «праздника», вже згадані тут вище, молодий приват-доцент Київського університету Іван Огієнко. Його виклад негайно полонив Київ. За нього говорили скрізь: українці – задоволено, українофоби – зле, одначе спростувати науково не могли. Згодом його використав Микола Куліш у своїй комедії «Мина Мазайло» 1929 року. В п’єсі драматург дослівно цитує вустами Мокія та Улі уривки з Огієнкової «Української культури». Ця кулішева комедія – чи не єдина з його доробку – російською не перекладена, причина на те – мовні, українсько-російські тонкощі, що за перекладу неодмінно втрачаються. П’єса мала неабияке визнання й успіх. Невдовзі, кінцем 1930 року, після того, як комедія по суті «пішла в народ», репліками з неї широко заговорили люди. Її з таким же успіхом заборонено. Повернув її до життя ук- раїнський театральний режисер Лесь Танюк(1938-2016), який підготував тексти, подав коментарі до них та впорядкував загалом багатого двотомника – «Микола Куліш», Київ, «Дніпро» 1990рік, – повернувши таким робом Кулішеві твори до читача, зокрема й «Мину Мазайла», цю надзвичайної, за словами Остапа Вишні, класичну річ. – Ред.)»

Мені можуть закинути упередженість до перекладу Валерія Громова і сказати, що не слід бути таким критичним і вимогливим. Адже ж і від нього є користь, і це переклад комусь легше читати і сприймати. Можливо. Але чи засвоює читач правильну українську лексику та сталі вирази. А коли ось він засвоює ось такі слова та вирази, то піди доведи такій людині, що це звучить не по-українськи, бо перед тим читач ознайомиться з передмовою до тексту, зверне увагу, що над перекладом працювала авторсько-редакційна колеґія і він буде довіряти цьому перекладу, і не візьме до глузду, що крім довіри до тексту, слід мати ще й мовне чуття. У текст зазирай, але і свій розум май. Читаючи, перевіряй, як інші переклали. У своїй практиці дослідження Біблії не тільки я, але й інші напохваті мають по кілька примірників інших перекладів Біблій на українську мову. Їхній перелік подано і порівняльному стовпчику.

Те, що Валерій Громов підтягує мову українського тексту до московського засвідчує текст самого перекладу. Не потрібно мати розуму, наче два наклали, а третій топтав, варто тільки ознайомитися з обома текстами, щоб у цьому переконатися. Не міг автор двічі перекладати на дві мови з нуля, щоб окремо для кожної з них шукати своїх відповідників. Як написано у «Передмові»  до тексту «після декількох проміжних видань перекладу з давньогрецького манускрипту Нового Завіту російською мовою, у 2009 році вийшов у світ паралельний українсько-російський переклад». Але автор перекладу не обтяжував себе ретельним відбором української лексики для біблійного тексту. Це очевидно. Та коли подивитися на синонімічні ряди, що подає Валерій Громов до багатьох слів, (тут я скажу, що перекладач зробив дуже важливий вклад для синонімічного словника біблійної мови), то впадає в очі, що вони містять як не дивно, а питому українську лексику, і причому багату. Та чомусь з цього термінологічного масиву перекладач бере не ті саме слова, що різнять мови перекладів, а ті, що їх ототожнюють, уніфікують, роблять їх як у фонетичному, так і в лексичному сенсі схожими одне на одного, як сіамські близнюки. Всі перекладачі, що бралися за переклад на нашу мову, все ж таки хотіли його увиразнити, зробити несхожим на московський, так би мовити, зробити текст відрубним, незважаючи на лінгвістичну близькість обох мов. Не всім це, правда, вдавалося. Але більшість цього прагла. На жаль, Валерій Громові відкинув принцип відрубности українськомовного тексту Біблії від московських впливів.

       більше всього Ефесянам 3:20                   больше всего

Больше всего – найбільш(е); найдужче; (по)над усе; більш(е) за все (від усього); найкраще (найліпше).  (Російсько-український словник сталих виразів І.О Вирган, М.М. Пилинська (1959)

Более всего  найбільше ([най]більш) за все, [най]більше всього, більш усього, [по]над усё, разг. найпаче; (Анніна І.О., Горюшина Г.Н., Гнатюк І.С. та ін. Російсько-український словник / І.О. Анніна,  Г.Н. Горюшина, І.С. Гнатюк та ін. — К.: Абрис, 2003, стор.58)

Более всего – найбільше, над усе, більш (більше) за все (Сергій Головащук Російсько-український словник сталих словосполучень Київ, Наукова думка 2001, стор. 31)

З усіх цих словників, лише один подає московську кальку, та й то ставить її не на перше місце. Чи дає це право її використовувати? Зовсім ні. Як ми бачимо, є багатий синонімічний ряд, який удоводнює, що є з чого вибирати, а не мавпувати на московський штиб.

• Куліш –  геть більш над усе,
• Огієнко –більш над усе
• Хоменко –  більше за те, чого
• Турконяк – більше всього
• Деркач-Духонченко – більше того, чого
• Філарет –   більше за те, чого
• Дубовик –   більше того, чого
• Гижа –  більше  від усього
• Попченко –  більше за все
• Цолін (Бібліка) – набагато більше

З усіх перекладачів  лише Рафаїл Турконяк переклав московською калькою. Решта перекладників уникли дослівного перекладу й використали з наявної палітри синонімів або замінили на більш прийнятні і близькі за змістом українські слова та звороти.

 Вознесений Син Людський Івана 12:32, 34

• Куліш – піднятий від землі, угору піднятись Сину чоловічому?
• Огієнко – піднесений з землі, Людському Сину потрібно піднесеному бути?
• Хоменко – від землі буду піднесений, Син Чоловічий має бути піднесений?
• Турконяк –  буду піднятий від землі, Син Людський має бути піднятий.
• Деркач-Духонченко – буду піднесений від землі, Син Людський мусить умерти.
• Філарет – буду піднесений від землі,  належить піднестися Синові Людському?
• Дубовик – буду піднесений від землі, Син Людський мусить померти?
• Гижа – піднесений буду від землі, Син Людський має піднестися?
• Попченко – буду піднесений від землі,  Син Людський має бути піднесений?
• Цолін (Бібліка) – буду піднятий від землі, Син Людський має бути піднятий?

 Тут немає чого і в словники дивитися, бо всі перекладачі одноголосно переклали двома словами. Чи є між словами піднесений і вознесений різниця? Напевно, що є. Якщо перекласти це слово в обох випадках одним, то втрачається внутрішній духовний зміст. Навіть в давньогрецькій мові слово ὑψόω (гіпсоо) має чотири значення: 1) піднімати, висовувати  2) зводити 3) возносити, вивищувати; 4) підносити. Тож не Бог, а  люди підняли Ісуса Христа на хрест, але не люди, а Бог возніс Його на небеса. Через це ми і відзначаємо свято Вознесіння, а не піднесення.  Думаю, що ця істина очевидна і доволі докладного вияснення не потребує.

сьогоднішнього дня Діяння 20:26

• Куліш – Тим я сьвідкую вам сьогодні, що чистий я від крові всіх.
• Огієнко – Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх.
• Хоменко – Тому й свідкую перед вами нині, що я – чистий від крови всіх.
• Турконяк – Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх!
• Філарет – Тому свідчу вам у нинішній день, що чистий я від крови усіх,
• Деркача-Духонченка Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх,
• Дубовик – Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх,
• Гижа – А тому засвідчую вам нинішнього дня, що я чистий від крови усіх;
• Попченко – Тому свідчу вам у сьогоднішній день, що я чистий від крові всіх.
• Цолін (Бібліка) – Тому я свідчу сьогодні: я чистий від крові всіх,

В цілому більшість перекладачів правильно передали в своїх текстах це слово. Не уникли тавтології Іван Огієнка та Юрій Попченко. Чому неправильно вживати цей плеоназм? Це – сполучення близьких за значенням слів, з яких одне або кілька логічно зайві, відповідно їх варто уникати в мовленні. Використання тавтологічної сполуки  «сьогоднішнього дня» невмотивовано нічим, бо в слові сьогоднішній, вже йде мова про поточний день – сьогодні, тобто сей (цей), нинішній, теперішній день . Прикро, що авторсько-редакційна колегія цього не догледіла. Приклади правильної передачі слова σήμερον (симерон) подано вгорі.

Зараз хочу спинити увагу читачів на наступному моменті

Івана 5:28 всі, що знаходяться в могилах

• Куліш – Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його
• Огієнко – Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, –
•                   Його голос ночують
• Хоменко – І  не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос
•                     його вчують,
• Турконяк – Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, хто в могилах,
•                       почують Його голос
• Філарет – Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують
•                    голос Сина Божого;
• Деркач-Духонченко – Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, які в гробах,
•                                         почують голос Його
• Дубовик – Не дивуйтеся цьому, бо настає час, коли всі, хто – в гробах, почують
•                     голос Його
• Гижа – Не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, почують
•               голос Сина  БОЖОГО,
• Попченко – Не дивуйтеся цьому, бо настає час, у який усі, хто в гробницях,
•                        почують Його голос,
• Цолін (Бібліка) – Не дивуйтеся тому, що приходить час, коли всі, хто в могилах,
•                                почують Його голос
•   Дії 20:34  які знаходилися зі мною

Куліш – Сами ж знаете, що потребинам моїм і тим, хто бував мною, служили

                оці руки мої.

Огієнко – Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих,

                  хто був зо мною.

Хоменко – Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці

                    руки.

Турконяк – Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили

                      ось ці руки.

Філарет – самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили ці   

                    руки мої.

Деркач-Духонченко –  Ви самі знаєте, що ці мої руки послужили потребам моїм

                                        та тих, хто був зі мною.

Дубовик – Ви самі знаєте, що ці мої руки послужили потребам моїм та тих, хто

                   був зі мною.

Гижа – Самі знаєте, що потребам моїм і потребам тим. що були зі мною,

              послужили оці ось руки мої.

Попченко – Ви самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною,

                      послужили ці руки.

Цолін (Бібліка) – Ви самі знаєте, що ці руки служили моїм потребам і тих, хто

                                був зі мною.

Римлянам 1:7 – хто знаходиться в Римі

Куліш – Усім вам, що есте в Римі

Огієнко – усім, хто знаходиться в Римі 

Хоменко –  усім, що в Римі

Турконяк – усім, хто в Римі

Філарет – усім, що перебувають у Римі

Деркач-Духонченко – всім вам, що в Римі

Дубовик – всім вам, що – в Римі

Гижа – Усім, хто знаходиться у Римі

Попченко – усім, що знаходяться в Римі  

Цолін (Бібліка) – Усім, хто в Римі

Як бачимо з порівняльних стовпчиків різних перекладів здебільшого, за окремими винятками у третьому стовпці, українські перекладачі впоралися з цим словом дуже добре. Тільки у третьому випадку в Івана Огієнка, Олександра Гижи та Юрія Попченка сталася затинка, й вони передали це слово неоковирною московською калькою. Мені за великим рахунком прикро, що мушу для авторсько-редакційної колеґії подати такий розлогий мовний коментар з рубрики «Уроки державної мови» (з газети «Хрещатик»). Але це того варто.

«Чи тотожні дієслова знаходитися і перебувати?

Вони тільки на перший погляд тотожні, а насправді виражають неоднакові поняття.
От цитата з книжки Бориса Антоненка-Давидовича “Як ми говоримо”: “Моя квартира знаходиться на другому поверсі”; “Діти цілий день знаходяться в теплому, світлому приміщенні”; “Острів Цейлон знаходиться в Індійському океані”, – читаємо в сучасних оповіданнях, і в статтях, і навіть у підручниках, але в усіх цих фразах форми дієслова знаходитися стоять не на своєму місці. Це дієслово має в українській мові далеко вужчий семантичний діапазон, ніж у російській дієслово находиться”. У нас слова знаходитися, знайтися вживають тоді, коли є потреба щось шукати: “Як ножем пробито, то знайдуться ліки, а як закохання – пропала навіки” (Павло Чубинський); “Загубив учора шапку, й тільки сьогодні знайшлася” (з живих уст).

Виступають ці лексеми також зі значенням “виявлятися, з’являтися”: “Знайшлося багато охочих поїхати у вихідні в ліс по гриби” (з газети). У художньому та розмовному стилях вони передають зміст “сказати, зробити щось, не розгубившись, вийти із складної ситуації”: “Катерина не змовчала, знайшлася на відповідь” (Микола Рудь). Трапляються і в таких фігуральних висловах, як дитина знайшлася, тобто народилася.
Тепер докладніше про неправильне використання дієслова знаходитися в нашій мовній практиці. По-перше, ним послуговуються, щоб визначити місце перебування когось, а таке значення має тільки перебувати. “Група народних депутатів України нещодавно перебувала (а не знаходилася) в США”. По-друге, не можна вживати лексеми знаходиться, вказуючи на місце розташування чогось, на простір. У цьому разі треба шукати інших слів, приміром: “Штаб полку містився в школі” (Петро Панч), “Острів Цейлон лежить в Індійському океані”. У повсякденному мовленні здебільшого обходимося без дієслів-присудків: “Моя квартира – на другому поверсі”.
До речі, слово перебувати вказує не лише на місце перебування, а й на стан когось або чогось, становище, в якому опинилася особа. Перебувати в депресії, в стані шоку, перебувати в несприятливих умовах; газ перебуває (не знаходиться) під тиском.»

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!