Актуальне

Українці: «Ми просто хочемо додому»

Війна в Україні призвела до найбільшої кризи біженців з часів Другої світової війни. Агентство ООН у справах біженців повідомляє, що понад сім мільйонів українців були переміщені всередині своєї країни, а ще сім мільйонів – за кордон. Майбутня зима лише збільшить і без того величезні гуманітарні потреби. 

Лише за останній місяць понад 70 000 мешканців Херсона було наказано евакуюватися перед тим, як українські війська атакували південне місто, яке утримує Росія. Обидві сторони, схоже, готові до тривалих боїв. 

Коли війна вперше почалася понад вісім місяців тому, більшість українців сподівалися залишитися поза домом лише на кілька тижнів. Ще кілька тижнів тому вони мріяли бути вдома до зими, сподіваючись, що натиск Росії до того часу припиниться. Однак зараз, через нещодавні атаки безпілотників, сім регіонів України, включно з Києвом, фактично відключені від електроенергії, що означає відсутність підключення до води чи інтернету та дуже слабкий доступ до супутникового зв’язку. Через руйнування інфраструктури влада Києва розглядає можливість евакуації решти 3 мільйонів жителів, а Міністерство закордонних справ попросило українців за кордоном не повертатися додому до кінця холодного сезону (квітень).

Дарія, громадянка України, директор EEM (Східноєвропейська місія) в Україні, тимчасово перебуває у Відні з мамою та донькою. Вона знає, що її квартира в Києві, яка знаходиться на нижньому поверсі висотного будинку, безпосередньо не постраждала від бомб; зазвичай вони руйнують верхні поверхи багатоповерхових будівель. Проте ризик ще для неї надто великий, щоб повернутися. Вона дуже сумує за своїм домом, друзями та одновірцями в Києві. 

Дарія не одна. Оскільки війна триває, деякі біженці вирішили повернутися в Україну, але багато інших стикаються з невтішним усвідомленням того, що вони не скоро повернуться додому, якщо їм взагалі є, куди повертатися. Як і Дарія, деякі з них знають, що їхні будинки неушкоджені, але оскільки російські авіаудари тривають над великими містами країни, багато українців ще не почуватимуться в безпеці.

Отже, вони чекають свого часу, чекаючи закінчення війни, яка не має жодних ознак скорого завершення, сумують за домом та міцно тримаються своєї останньої надії. «Ми просто хочемо додому», — кажуть вони.

Сім’ї переміщених осіб були тепло прийняті в домівках різних людей у ​​Польщі, Молдові, Німеччині та інших європейських країнах, сподіваючись, що це буде на короткий час. Але оскільки війна триває так довго, деякі господарі готові сказати своїм гостям, що пора рухатися далі. А з боку українців ніхто не хоче почуватися як родич, який затримується у гостях. Їм не вистачає комфорту власних домівок, усамітнення, розпорядку дня та спільноти друзів і родини.

ГРОМАДЯНИ НЕБА

Переміщений. Чужак серед багатьох. Туга за домом. Тяжке становище біженців є духовною паралеллю для віруючих, які прагнуть свого небесного дому. Ми лише гості в цьому світі, тимчасові жителі, які очікують небесного міста, як описано в Євреям 11:13-16:

«Усі ці люди ще жили вірою, коли померли. Вони не отримали обіцяного; вони тільки бачили їх і вітали здалеку, визнаючи, що вони чужинці й чужинці на землі. Люди, які говорять такі речі, показують, що вони шукають свою країну. Якби вони думали про країну, з якої виїхали, у них була б можливість повернутися. Натомість вони прагнули кращої країни — небесної. Тому Бог не соромиться зватися їхнім Богом, бо Він приготував для них місто».

Я ніколи не забуду момент десять років тому, коли моя свекруха нагадала мені про наше прекрасне громадянство на небесах. Під час боротьби з раком печінки їй доводилося їздити туди й назад до лікувального центру за кілька годин їзди. Після того, як хіміотерапія спричинила дуже багато негативних наслідків, вона вирішила трохи залишитися в реабілітаційному центрі в рідному місті. Вона постійно говорила членам своєї родини: «Я просто хочу додому». Природно, вони припустили, що вона мала на увазі свій будинок у цьому ж місті, але вона мала на увазі свій Небесний дім. Вона була готова бути з Ісусом.

Дім є особливим місцем для всіх нас, але для тих з нас, хто є віруючими, у нас є надія на наш вічний дім, якого ми з нетерпінням чекаємо. Як прибульці, ми усвідомлюємо, що ми не від цього світу. Ми переміщені, але сповнені надії на милий вічний дім із Господом.

Послання до Филип’ян 3:20 говорить нам: «Але наше громадянство на небі, і звідти ми чекаємо Спасителя, Господа Ісуса Христа». Обіцянка нашого небесного громадянства залишає нас у стані «не зараз», але ми знаємо, що наші імена записані в Книзі життя Агнця, і ми маємо майбутнє вічної безпеки як громадян небесного міста.

Читайте також:

Коли ми відчуваємо себе чужинцями в цьому світі, давайте ніколи не забувати обіцянок, які містяться в Івана 14:1-2: «Нехай не тривожаться ваші серця. Ви вірите в Бога; вір також в мене. Дім Мого Батька має багато кімнат; Якби це було не так, чи сказав би я вам, що йду приготувати вам місце?»

Оскільки ми з нетерпінням чекаємо одного дня входу в наші небесні домівки, чи не приєднаєтеся до мене в молитві за наших українських друзів, щоб вони могли швидше повернутися до своїх земних домівок? І що тим часом вони матимуть мир і надію у своїх небесних домівках, щоб підтримувати їх.

Джерело: christianheadlines.com

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!