Проза

Ляльковий будиночок

− Тату, − восьмирічна Оленка із задоволенням використала вечір запитань перед сном, − а чому Бог зробив землю не квадратною?

− Якби земля була квадратною, моя принцесо Чомучко, то ти б зараз мене питала, чому вона не кругла!
Батько з донькою весело розсміялися.

− Ну так, так би й запитала!

− Що сьогодні тебе протягом дня найбільше зацікавило?

Оленка злегка насупила брови і, трохи подумавши, сказала:

− Ось чому люди роблять спочатку хороше, а потім погане? Сергійко з другого «Б» спочатку допоміг мені портфель донести до класу, а на перерві водою облив. Навіщо Бог допустив існування нехорошого?

Схожі статті

− Це дуже важливе запитання. Воно ключ до всіх питань і відповідей. До всього життя людини. І такого великого як я, − Влад став навшпиньки, − і такої маленької Чомучки-принцеси.

− Я не маленька! − Оленка почала підстрибувати.

− Ну раз ти вже велика, − усміхнувся батько, − тоді й відповідь дам тобі дорослу. Увімкни світло у своєму ляльковому будиночку.

Дівчинка радісно підійшла до великого палацу без даху і натиснула на кнопку. Більша частина іграшкового палацу освітилася від діодних лампочок.

− Красаа! − Влад заплющив очі від задоволення. − Нам би з мамою твоєю таке б та в наше дитинство. Ми б ночували там.

− Ти хочеш за допомогою лялькового будиночка мені щось пояснити?

− Точно, моя Чомучко! Дивись. Ось тут яскраве світло. Уяви, що воно являє славу Бога. А ось тут, у напівтемряві, живе жива темрява, сатана.

− Трохи страшно, − прошепотіла Оленка.

− Тобі стане безстрашно, якщо ти уявиш себе на місці Творця.

− А навіщо?! − здивувалася Чомучка.

− Тільки так можна отримати відповідь на твоє запитання і зрозуміти, чому навколо нас нехороші речі.

− Ну давай, − Оленка заплющила очі і знову їх відкрила, − ось уявила.

− Ось цей лицар, − Влад доторкнувся до фігурки ляльки, − Адам. Він лежить на землі й немає в ньому життя. У нього є тіло, але він не дихає і не мислить.

− Тому, що в нього немає духу. Я пам’ятаю минулі уроки, − задоволено сказала Оленка.

− Розумниця! − похвалив її Влад. І продовжив: − Бездиханний Адам лежить на землі. Навколо ходять тварини, літають птахи, сатана придивляється, що буде далі.

− А далі Бог оживляє Адама! − захлопала в долоні дівчинка.

− Саме так. Всемогутній Дух Творець, Вічний Розум і Вічне життя, вдихає в прах, що лежить, частину Самого Себе (Буття 2:7). І відбувається диво. Дихання Бога увійшовши у фігуру Адама, оживляє прах. Уся його виліплена фігура оживає. Стає справжньою.

Запрацював мозок, забилося серце, ніс потягнув перший подих, кров побігла по всіх судинах. Адам сідає на траві, уперше розплющує очі і з подивом дивиться на цей чудовий світ навколо нього.

А тепер скажи, Чомучко, якби ми зараз із тобою оживили твого лицаря і пластик став би живим, просто живим, але нерозумним, без духу, тільки з душею, щоб ми з тобою зараз спостерігали?

− Він напевно б, оживши, став просто ходити від стінки до стінки.

− Так би й було, принцесо. Життя без духу кероване душею, схоже на тваринний світ, або на світ комах.

Немає в них осмислення своїх дій. Не задаються вони питанням, звідки вони взялися і навіщо. Для цього потрібен дух.

І ось якщо твоєму ожилому лицареві дати дух, вище мислення як у Творця, Який теж є Дух (Іоанна 4:24), то доведеться давати і інше.

− А що це інше? − Оленці стало цікаво, що ж треба дати ще ожилій фігурці.

− Ти ж хочеш, щоб твої ожилі ляльки розуміли тебе і все, що ти їм даси?

− Звичайно. Хочу! − посміхнулася Чомучка.

− Тоді їм треба дати знання. Що таке добро і що таке зло. Ти то знаєш. От щоб твої ожилі ляльки могли зрозуміти тебе, їм доведеться дати знання. І свободу волі. Без неї як вони виберуть, що їм хочеться?

− А я хочу, щоб вони вибрали, що мені хочеться, − стиснула кулачки Оленка.

− Тоді в них не буде свободи. Вони будуть робити все, що ти їм накажеш, як пилосос або чайник. За програмою. Ти ж знаєш, як ми тебе з мамою любимо.

− Звичайно знаю! І я вас теж дуже люблю. Ви у мене найкращі!

− Ось і уяви, що ти кажеш нам «я вас люблю, ви у мене найкращі», а сама не розумієш цього. Як чайник не розуміє, що він робить. Як плеєр, виробляючи слова, не усвідомлює їх. Тобі від цього буде користь? А нам?

Чи ми говоримо тобі про те, як ми тебе кохаємо, за програмою, як роботи, не розуміючи кохання, тобі така наша любов потрібна?

− Точно ні, − зітхнула Чомучка.

− Щоб твої ожилі ляльки любили тебе, любили одна одну, любили гарний замок, який ти їм дала і даси ще кращий, їм треба дати і розуміння любові, і свободу волі. А любов це добро. І як зрозуміти добро, не знаючи зла?

− Ну, тоді їм доведеться дати все це, − змахнула рукою Оленка.

− І ось коли ти їм це даси, вони як вільні, можуть потягнутися до світла, − і Влад підсунув лицаря під світильник, − а можуть потягнутися до темряви.

І він узявши пару ляльок поставив їх у напівтемряву замку.

− Але ж світло то краще, − знову плеснула в долоні Оленка, − і добро, і любов то краще. Навіщо їм жити в темряві й недобре?

− Тому, що вони вільні. Вони так обрали. А після вибору роблять справи тієї сторони, яку обрали. Добрі чи злі.

− А я тоді розберу стіни замку і вони побачать мене такою яка я є. І вже тоді тим, хто ховався в темряві й робив погані речі, мало не здасться! − Оленка погрозила пальчиком лялькам.

− Так і буде одного разу, принцесо, − усміхнувся Влад. − Стіни нашого лялькового будиночка, який ми називаємо всесвіт, наш Творець, Вічна Любов і Добро, прибере (Євреям 1:10-12). І ми опинимося в сьогоденні, у вічному.

І ті, хто мав свободу вибору і розуміння добра і зла, і розуміння того, що добро і любов кращі, але робив нехороші речі, ті, хто вибрав не Добро, не Вічну Любов, ті далі житимуть без Добра і Любові.

− Вони що, ненормальні?! − здивувалася Оленка. − Як можна жити без любові?

Читайте також:

− Вже точно не весело і не щасливо. Ми з мамою зробимо все, щоб коли стіни нашого лялькового будиночка знімуться, опинитися назавжди поруч із Богом.

− І я татусю теж. Я завжди хочу бути поруч із вами. Ви у мене найкращі!

Колишній бандит, колишній раб темряви, який творив колись її волю, обійнявши чадо, непомітно витер скупу сльозу.

Джерело: ChristianProverbs

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!