Варто замислитись

Допоки Він прийде

Зазвичай ми читаємо ці слова щоразу, коли ми звершуємо Вечерю Господню, згадуючи те, що сталося в житті-смерті-воскресінні Господа Ісуса Христа. Ми звертаємося до минулого, до того, що вже відбулося. І слова Апостола Павла “доки Він прийде” здаються не цілком доречними. Але це частина послання про смерть нашого Спасителя та її значення для нашого життя. Та частина, яка переводить наш погляд у майбутнє. Згадаймо ці слова і звернемо увагу на зв’язок того, що було, і того, що буде.

Ось, що ми чуємо перед кожною Вечерею Господньою: “Бо щоразу, коли ви їсте цей хліб і п’єте цю чашу, то ви сповіщаєте про Господню смерть, аж доки Він прийде” (1 Кор. 11:26). Як це розуміти?

Коли ми обговорюємо з моїми дітьми біблійні тексти, я прошу їх одразу ж виділяти ключові слова, а потім пов’язувати їх логічними нитками. Адже нам потрібно зрозуміти не просто слова, а їхній зв’язок.

Чуючи це апостольське нагадування, ми фокусуємо свою увагу на хлібі й чаші, менше на смерті, і зовсім мало на останніх словах – “Він прийде”. Але ж тут важливий зв’язок усіх цих слів.

Варто запитати себе: як я своєю участю у Вечері Господній можу сповіщати смерть Того, Хто знову прийде?

Відповісти можна так: сповіщати смерть як важливий епізод, як частину набагато більшої історії, яка не закінчилася і не закінчиться. Що це за історія? Це історія Царя, Який повертається, і Царства, яке настає. І те, що трапилося на хресті, є переломним моментом цієї історії, але аж ніяк не її кінцем.

Схожі статті

Богослови кажуть, що ми всі живемо в дуже цікавому стані, коли про Царство Боже можна сказати так: начебто вже так, але все ж таки ще ні. “Уже, але ще ні”. Про що це? Про те, що перемога у Христі вже здобута, але повне, зриме, остаточне торжество Божого Царства ще не настало. Ми ще чекаємо, ми ще не отримали всього обіцяного, попереду – найкраще. Про те, що попереду, нам слід думати більше.

Ми досить багато чуємо про те, що Бог зробив для нас в Ісусі. Як це було, що сталося тоді. Але що щодо майбутнього? Як смерть і воскресіння, жертва і перемога Ісуса визначила, перевизначила, змінила наше майбутнє?

Багато хто боїться майбутнього, але ми, віруючі в Ісуса, дивимося в майбутнє з упевненою надією і нетерплячим очікуванням. Тому що Той, Хто помер за нас, своєю смертю подарував нам вічне життя. Він приготував нам майбутнє, і тепер повертається за нами.

Тут хочу наголосити на двох важливих істинах, у світлі яких ми можемо більш усвідомлено сповіщати смерть Христа в перспективі Його повернення.

Ми повинні розуміти Вечерю Господню як передчуття Вечері Агнця

По-перше, ми повинні розуміти Вечерю Господню як передчуття Вечері Агнця. Коли Ісус повернеться, спогад про Його смерть перейде в торжество Його перемоги. Те, що ми робимо тут на землі, є лише знаком того, що ми будемо святкувати у вічності. Ця скромна Вечеря – лише знак багатого і вічного царського бенкету.

Сам Ісус хотів, щоб ми розуміли тимчасовий характер Його постанови. Він Сам говорив про те, що чекає на вечерю в Царстві Божому, тобто Він хотів, щоб цей час між Його останньою вечерею і вічним бенкетом якнайшвидше закінчився.

“Кажу ж вам, що віднині не питиму від плоду цього виноградного до того дня, коли буду пити з вами нове вино в Царстві Отця Мого” (Мтф. 26:29).

“Істинно кажу вам: Я вже не буду пити від плоду виноградного до того дня, коли буду пити нове вино в Царстві Божому” (Марка 14:25).

“Дуже бажав Я їсти з вами цю паску перед Моїм стражданням, бо кажу вам, що вже не їстиму її, доки вона не звершиться в Царстві Божому” (Луки 22:15-16).

Ісус пов’язує “цю паску” і царський бенкет разом. Очевидно, Він хоче, щоб ми звершували скромну Вечерю Господню тут на землі в передчутті урочистого бенкету в Царстві Божому.

Ми повинні бачити в Ісусі не тільки Спасителя, а й Переможця

По-друге, ми повинні бачити в Ісусі не тільки Спасителя, Який помер за нас, а й Переможця, Який воскрес і повертається знову.

У книзі Об’явлення ми читаємо про Нього як про Господа, “Який був, і є, і гряде” (1:4, 1:8, 4:8).

Ми згадуємо смерть Христа як найбільшу жертву, принесену за нас. Ми згадуємо смерть Христа як перемогу над смертю. І тому, згадуючи Його смерть, ми очікуємо Його повернення, називаємо і прославляємо Його як Того, “Хто був, і є, і гряде”.

У кожному спогаді страждань Христа має бути ця світла, радісна перспектива: Він гряде.

І в кожній Вечері Господній має бути передчуття вічного царського бенкету.

Тому що не може бути справжнього спогаду без очікування.

Ми ніколи не зрозуміємо сенс того, що сталося, якщо забудемо про те, що гряде, і про Того, Хто гряде.

Що означає сповіщення смерті Господньої в перспективі Його переможного повернення?

Ми сповіщаємо смерть Господню, яка не позбавила нас майбутнього, але подарувала нам нове і вічне життя

Ми сповіщаємо смерть Господню, яка не позбавила нас майбутнього, але подарувала нам нове і вічне життя. Це смерть Господня. І це наше життя. Ми повинні завжди брати участь свідомо, з розумінням, з переживанням, з налаштуванням на майбутнє. “Всякий раз” – це спонукання не спати, брати участь осмислено, щоб не проспати і не пропустити найважливіше. У Вечері Господній найважливіше – не те, що ми їмо і п’ємо, але що ми тим самим “сповіщаємо” за допомогою символів. Це обов’язковий елемент, без нього ми втрачаємо саму суть того, що відбувається. Отже, ми говоримо своєю участю: смерть Христа відкрила нам нове життя, інше майбутнє. Ми згадуємо те, що трапилося, і чекаємо продовження. Що ми сповіщаємо своєю участю? Смерть Господню і нове життя в Господі. Ми згадуємо Того, Хто помер за нас і переміг смерть, але поки що не повернувся в повній славі й торжестві. Ми згадуємо Його смерть, очікуючи Його повернення.

Ми сповіщаємо повернення Господа

Ми повинні сприймати нашу участь у Вечері Господній як спогад і нагадування про нашого Господа, Який повертається. Беручи участь, ми говоримо собі, світові й Богові: ми чекаємо, прийди, Господи Ісусе! Ми хочемо цього, ми в нетерпінні очікуємо, ми благаємо Христа скоріше прийти. Ми – Церква Христа – живемо і звершуємо Вечерю в очікуванні Його повернення і передчутті небесного бенкету. Отже, ми говоримо своєю участю: Христос гряде. Ми попереджаємо про друге пришестя Христа.

Ми сповіщаємо, що час близько

Ми повинні розуміти, що своєю участю говоримо про тимчасовий характер таїнства: ми здійснюємо це тимчасово, поки Господь не повернеться. Це означає, що в цей час, поки Він не повернеться, смерть Його дає життя всім, хто навернувся. Але цей час короткий, він спливає. Господь повертається, щоб судити світ. Поки що смерть Христа дає виправдання, але скоро вона стане засудженням для тих, хто наполягає на гріху і невір’ї. Повернення Христа покладе край безтурботності грішників і терпінню святих. Не тільки ми, але все творіння чекає цього підсумку.

Час між смертю і поверненням Христа у славі не триватиме нескінченно довго. Отже, своєю участю ми говоримо: час короткий. Ми закликаємо до готовності, бо “Час близький” (Об’явл. 22:10).

Зізнаймося: ми дуже рідко стали говорити один одному: “Христос скоро прийде”. Це важливе нагадування, і воно міститься в самому акті нашої участі у Вечері Господній. Поки що ми беремо участь у спогаді про те, як Він здійснив Вечерю і наше спасіння. Поки що ми це робимо без Його видимої присутності. Але ми передчуваємо той вічний день, коли побачимо Його віч-на-віч. Тоді, в Царстві Божому, скромна Вечеря перетвориться на бенкет Агнця. Тоді ми співатимемо в одному вселенському хорі: “Алілуя! Бо воцарився Господь:

“І почув я наче голос численного народу, наче шум від вод багатьох, наче голос громів сильних, що промовляють: Алілуя! Бо запанував Господь Бог Вседержитель. Зрадіємо, і звеселимося, і воздамо Йому славу… І сказав мені Ангел: напиши: Блаженні покликані на шлюбну вечерю Агнця” (Об’явл. 19:6-7,9).

Читайте також:

Поки ж, беручи участь у Вечері Господній, ми дивимося в майбутнє з упевненістю й радістю; чекаємо на “Того, Хто був, і є, і гряде”; і нагадуємо, що час близько!

Я хочу запитати тебе, запитати себе:

Чи дивишся ти в майбутнє з надією?
Чи очікуєш ти Христа?
Чи пам’ятаєш і, чи нагадуєш іншим про те, що час короткий?

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Черенков

Міжнародний директор Mission Eurasia, доктор філософських наук, професор Українського католицького університету, автор кількох книжок про євангельський протестантизм, активний проповідник, батько 4 дівчат: Був ректором Донецького християнського університету. Експерт з питань релігійної свободи. Пастор церкви Revival, м. Ванкувер

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!