Варто замислитись

Трійця – це день руйнування всіх Вавилонів, день падіння Веж богоборства

Схоже, що спроби намагатись будувати всесвітні проєкти не зникне до кінця світу: з часів Вавилонської вежі й донині люди намагаються «зробити собі ім’я» за допомогою богоборських утопічних проєктів. За життя Христа та Апостолів вони будували pax romana, до цього – οἰκουμένη; зараз же деякі політичні діячі, і навіть християни, будують «русский мир». Іронічно, що християнство за тисячоліття свого існування не раз перечіплювалось за спокусу творення якоїсь із версій «християнського світу»: від візантійщини й папоцезаризму до «міст світла» євангельських християн у СРСР і спроб встановлення «консервативної державності» в низці країн нині. Коли хтось не хотів брати участь у будуванні утопій, їх примушували, найчастіше – силою: Вавилони будуються маніпуляціями та війною. Але в усіх Вавилонів і їхніх Веж є одна спільна риса – занепад: жоден з амбіційних проєктів ідеального політичного устрою не протримався довго – деякі 70 років, деякі 500, але всі «впали».

Так само в кожної Вежі є своє свято Вежі, навколо якого гуртується національна єдність, історична значущість та інші «ізми» закомплексованого его, що намагається довести щось іншим та Богу. Майже 2000 років тому навколо такого націєтворчого свята збирались юдеї в Єрусалимі. День П’ятидесятниці традиційно був днем, у який народ Ізраїлю отримав Тору. Впевнений, багато хто, приходячи цього дня в Єрусалим, думав про відновлення держави Ізраїль та повернення верховенства Тори, як за часів Маккавеїв. Інші учасники подій спостерігали це все з фортеці Антонія та захищали від загрози падіння іншу Вежу (порядок римського світу), щоправда, здається, після недавнього розп’яття бунтівників ситуація в Єрусалимі трохи покращилась. Аж ось думки про стабільність кожної двох груп розірвав шум та неадекватність якоїсь групки галілеян: вони розмовляли діалектами та суржиком, говорили про нове Царство, котре не вписувалось у жодну з моделей тих, хто зібрався та спостерігав. Вони згадували щось не про Тору чи імператора, а про розіп’ятого національними лідерами, руками римлян, пророка-галілеянина, який кидав виклик усьому Своїм воскресінням, а нині – Своїм Духом.

Трійця – це день руйнування всіх Вавилонів, день падіння Веж богоборства. У світлиці учні Христа переживають присутність і дію Святого Духу, що веде їх до формування Царства, яке більше понад усі людські проєкти. Царства, котре єднає людей любов’ю та справедливістю, а не ідеальними законами чи ідеями. Царства, яке змінює зсередини та підриває імперії. Царства, яке почне розповсюджуватись через слабких людей, що їх будуть гнати, вбивати й позбавляти усіляких прав. Але це антиутопічне Царство Духу буде поширюватись і переживе всі утопії сильних цього світу.

Трійця – це про повагу до іншого, про розмову від серця до серця. Вавилон має успіх, коли всі думають однаково, розмовляють однією мовою та рухаються в напрямку руки вождя, натомість Єрусалим перемагає в тому, що виглядає як хаос, перемагає в змішанні мов, людей та очікувань. Адже саме в такому змішанні та видимому хаосі являється життя – «життя», що здатне єднати людей глибинно, являючи силу надзвичайної єдності, коли «мали все спільне», коли дар передує вимозі, а несення ярма ближнього долає його накладання. Трійця – це про розуміння Бога як Того, Хто творить нове, Того, Хто цінує розмаїття та несхожість, але власне в цьому Він і дарує радість, пізнання та справжню єдність.
Заразом цього дня Бог являється ще й як Той, Хто сходить посеред людей, щоб створювати нове. Як Той, Хто дає життя, бо, як і перших днів творіння, Він вдихає в Своїх послідовників Дух Життя. Дух, що дає чути й бачити, Дух, що дарує справжню єдність. Трійця – це про єдність, засновану на смиренні перед Богом і повазі до ближнього. Трійця нагадує нам, що всі Вавилони впадуть, а світлиця, сповнена Духом, буде стояти вічно. Цього дня можна підняти голову та прислухатись… ні, не до звуків вибухів чи пострілів, принесених черговим Вавилоном, а до тихого віяння вітру й шепоту любові Бога.

Бог сходить. Він з тими, хто Його чекає. Він має, що сказати тим, хто Його шукає. Кожен чув свою мову, але були й такі, що чули лиш дивні лепетання сп’янілих галілеян. І сьогодні є можливість пережити дію Духа та почути антиутопічний голос Божий, щоб життя прийшло в наші мертві стіни. А можна закрити вуха, висміювати дію Божу й продовжувати зверхньо будувати свої Вежі, які скоро впадуть разом з тими, хто їх будує.

Зі святом Трійці!

Схожі статті

Джерело: facebook.com/uets.ukraine

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Денис Кондюк

Аспірант теологічного факультету Карлового університету, Прага, Чехія. Декан факультету теології та християнського служіння в Українській Євангельській Теологічній Семінарії.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button