У неділю ввечері більшість учнів були разом у своєму укритті, намагаючись зрозуміти сенс порожньої гробниці та незвичайних зустрічей із воскреслим Господом, про які говорили деякі очевидці, коли раптово серед них з’явився Ісус. Він засвідчив учнів, що це дійсно Він, і говорив слова миру до їхніх схвильованих і стурбованих сердець (Євангелії від Луки 24:33-43 та Івана 20:19-21).
Потім Ісус зробив щось дивне: «Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого» (Євангеліє від Івана 20:22).
Коли Ісус дмухнув на учнів – що саме собою вже чудо воскресіння! – а потім сказав: «Прийміть Духа Святого», Він передавав дивовижну, незбагненну глибину. І Його учні могли зрозуміти сенс. Тому що Святий Дух походить тільки від Бога. І Святий Дух виходив від Господа Ісуса. Хома, який не був свідком цієї події, підтвердив, що і він зрозумів сенс, коли через вісім днів сказав Ісусу: «Господь мій і Бог мій!» (Івана 20:28).
Втілений Подих
Нам не відомо, як багато про природу Духа Святого зрозуміли учні в той момент, коли Ісус дмухнув на них, але незабаром вони прийдуть до розуміння, що Дух – це також їхній Господь і Бог. Він був не просто невиразним проявом присутності Бога; Дихання Бога не було схоже на подих людей. Дихання Бога – це не воно, це Він. Не просто сила Бога, а Сам Бог. Святий Дух був втіленням Божого дихання.
Ось чому Ісус говорив про Духа Святого так, як говорять про особистість (зверніть увагу на займенник Він):
- «Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив» (Євангеліє від Івана 14:26).
- «А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене» (Євангеліє від Івана 15:26).
- «Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його» (Євангеліє від Івана 16:7).
- «А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам. Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить» (Івана 16:13,14).
Отець, Син, Дух
Ісус відкрив Своїм апостолам істину про одного Бога (Євангеліє від Марка 12:29) у трьох іпостасях: Отець, Син і Дух Святий (Євангеліє від Матвія 28:19). Те, що апостоли повністю зрозуміли особистість Духа, ясно видно, як вони говорять про Нього в Новому Завіті. Мій колега Девід Метіс люб’язно перерахував:
Духу Святому можна збрехати (Дії святих апостолів 5:3), чинити опір (Дії святих апостолів 7:51); Його можна образити (до Ефесян 4:30), хулити (Євангелії від Матвія 12:32, Марка 3:29, Луки 12:10). Він втішає нас (Дії святих апостолів 9:31), спрямовує і веде (Дії святих апостолів 13:2,4; 15:28; 16:6; 20:23; 21:11), перетворює нас на образ Христа (2 до Коринтян 3:17-18), дає силу для щоденного християнського життя (до Римлян 14:17; 15:13; 1 до Коринтян 12:3; Юди 20). Він ставить лідерів у церкві (Дії святих апостолів 20:28), підтверджує Боже Слово чудесними дарами (до Євреїв 2:4), освячує наші недосконалі зусилля (до Римлян 15:16), об’єднує нас разом у спілкуванні (2 до Коринтян 13:13, до Євреїв 6:4), наповнює нас хвалою (Дії святих апостолів 2:4) і сміливістю для служіння (Дії святих апостолів 1:8; 4:8, 31; 6:5; 7:55; 9:17; 11:24; 13:9, 52). Він виливає любов Отця в нас (до Римлян 5:5, до Ефесян 3:14-19), наповнює життя християн радістю (Дії святих апостолів 13:52; до Римлян 14:17; 15:13; 1 до Солунян 1:6). У Ньому ми запечатані й збережені Богом до кінця (до Ефесян 1:13-14).
Такі якості та поведінка явно належать особистості – Тому, Хто має розум, і Хто заступається за нас (до Римлян 8:27); Кого можна пізнавати, любити, почитати та поклонятися, Кому можна довіряти.
Спілкування Святого Духа
Ось чому Ісус сказав: «Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його» (Євангеліє від Івана 16:7).
В іншій статті я вже пояснював, чому для приходу Утішителя була потрібна відсутність Ісуса. Але для нас велика перевага від приходу Утішителя полягає в тому, що в Ньому дано неймовірний дар переживання Бога усіма перерахованими вище способами (і вони не вичерпуються написаними).
Подивіться, як Ісус говорить про Його реальність:
«Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас!.. Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас. Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об’явлюсь йому Сам… Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього» (Євангеліє від Івана 14:18, 20-21, 23).
Дух Святий даний нам, щоб, перебуваючи в нас, ми могли спілкуватися з Отцем і Сином. Основне завдання Духа – показати нам унікальну славу, яку Батько отримує від Сина, а Син від Батька у плані спасіння (Євангеліє від Івана 17:1-5). Він особливо вказує нам на Сина. Він нагадує нам вчення Сина (Євангеліє від Івана 14:26), Він свідчить нам про Сина (Євангеліє від Івана 15:26), Він сповіщає нам те, що Син хоче сказати (Євангеліє від Івана 16:15), і Він втішає нас так, як Отець і Син бажають втішити нас (2 до Коринтян 1:3-4). І це ще не все. Дух Святий також даний нам, щоб, перебуваючи в нас, ми спілкувалися один з одним. Саме Святий Дух роздає дари в церковній громаді для її «користі» (1 до Коринтян 12:7-11). Саме Святий Дух надихає нас збудувати один одного «псалмами, і гімнами, і піснями духовними» і «корячися один одному у Христовім страху» (до Ефесян 5:18-21). І тільки в Дусі ми зможемо відчувати «єдність Духа в союзі спокою» (до Ефесян 4:3).
Це великий дар Святого Духа – мати в ньому спілкування з Богом і спілкування один з одним (1 від Івана 1:3). Павло просто називає це «спільність Святого Духа» (2 до Коринтян 13:13).
Прийміть Святого Духа
Щоразу, говорячи про Трійцю або одну з іпостасей, ми намагаємося стрибнути вище за власну голову. Ми намагаємось висловити словами надто незбагненне. Кращі християнські уми провели майже п’ять століть, захищаючи, роз’яснюючи й систематизуючи всім нас розкриту у Писанні велику таємницю божественної єдності у різноманітності.
Коли у нас виникає спокуса цинічно поставити під сумнів дивність всього цього, корисно згадати, що вся реальність здається дивною, чим глибше ми заглиблюємось в неї. Сукупний людський геній все ще не розуміє таких речей, як гравітація, людська свідомість і навіть те, що матерія знаходиться на субатомних рівнях – те, що в чому ми постійно живемо. Виявляється, найважливіше у житті зовсім не просто. Це вражає.
Реальність простіше відчути, ніж пояснити як фізичну, так і духовну. Це не означає, що нам потрібно припинити спроби пояснити, як Святий Дух діє з Отцем і Сином. Це варто робити. Але не слід ускладнювати. Природа Святого Духа відкривається нам не для того, щоб розбиратися в ній та аналізувати, а щоб приймати її, довіряти й любити. Коли Ісус, Бог-Син, дмухнув на учнів, Він не сказав: «Зрозумійте Святого Духа». Він сказав: «Прийміть Духа Святого». Тому що, приймаючи Духа Святого, вони, як і ми, також приймають постійне перебування Отця і Сина, або словами Павла, «всяку повноту Божу» (до Ефесян 3:19).
Не чиніть опір, прийміть Духа Святого.
Автор: Джон Блум / © 2020 Desiring God Foundation.
Джерело: ieshua.org з посиланням на desiringgod.org
