Блог Себастьяна Тегзи

Принцип відповідальності і турбота про слабких

Я не є вірусологом, я – богослов. І ситуація з коронавірусом цікавить мене, передусім, з моральної точки зору. Тож поділюсь деякими міркуваннями. Чому, на мою думку, християнин повинен серйозно віднестись до карантину?
1. Часто можна почути, що відсоток летальних випадків від коронавірусу є відносно невисокий (1-3%) і є інші хвороби, які мають ще більший показник, але чомусь через них на сполох не б’ють. А тому паніка навколо цього вірусу є штучною. Втім, тут є ще один фактор, який власне і вносить моральну складову. І це є заражуваність.
Рівень заражуваності в коронавірусу є, для прикладу, вдвічі більший, ніж у звичайного грипу. Інакше кажучи, ми знаємо, що поширюваність цього вірусу залежить від нас, від того, як ми поводимось. І саме це накладає на нас моральну відповідальність обмежити соціальні контакти. Ігнорувати цей момент – означає поступати безвідповідально. А це суперечить базовим принципам християнської етики.

2. Можна також почути, що помирають від нього, здебільшого, старші люди, а молоді зазвичай одужують. І це звучить не так трагічно, як тоді, наприклад, коли б помирали діти або здорові люди у розквіті сил. Втім, така логіка є дуже абстрактною і бездушною. Я б сказав, навіть, фашистською. Тому що, навіть, якщо ми особисто не входимо в групу ризику, але в кожного з нас є люди, які в цю групу входять – і це, передусім, наші батьки. Якщо підходити до даного питання з цієї сторони – то занепокоєння через поширення даної інфекції є цілком виправданою. Відношення до слабких і турбота про них – це є один з найбільших тестів для суспільства на відповідність християнським принципам. Адже християнство – це не культ сили і слави, а логіка хреста, турботи й милосердя.
[sc name=”futerblock” ]
Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. Дякую за підняте питання, стаття досить влучна, незважаючи на втрату її актуальності у рік війни. Адже ми всі стали в один день цілком здоровими від коронавірусу і всі небезпеки звелися в нуль з початком повномасштабної війни. Проте я багато зустрічала подібного у мислені молодих люде серед християн. І моральна складова цього питання, часто, не бралася до уваги взагалі. Ігнорування подавалося під соусом Божого всевладдя, мовляв, не уникнути того, що і т. п. передбачено. Таке турботливе розуміння та відповідальне ставлення, в подальшому, змінило і наше ставлення до інших заразних захворювань. І, хоча, я й сама вважаю, що пандемію, таки, “роздули” до гігантських розмірів та “підігнали” до потрібного впливу й сприйняття у світовій спільноті, проте бережне ставлення любові до ближнього ніхто не відміняв. І вирішувати, хто має право на життя аж ніяк не в компетенції людини та є актуальним моральним викликом і сьогодні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button