Блог Сергія Головіна

Віра, надія, любов

«А тепер перебувають ці три: віра, надія, любов; але любов з них більше», – проголошує апостол (1 Коринтян 13:13).

Віра – це ніби міст між тим, що нам вже відомо, і нашими очікуваннями. Це – «тверда переконаність в тому, на що ми сподіваємося, і впевненість в реальності невидимого» (Євреям 11: 1). Які б випробування – хвороби, війни, втрати – не підстерігали б нас, ми покладаємося і сподіваємося на видиме і ця хвилина, а на те неминуще, в яке віримо. Бачити – не те ж саме, що вірити. Але вірити – це все одно, що бачити!

Утримати тимчасове – не в наших силах. Але застава нашої надії – в тому, що незмінне. «Коли Бог давав обіцянку Аврааму, Він поклявся Сам Собою, бо немає нікого більшого, ніж Він. Він сказав: “Я неодмінно поблагословлю тебе і зроблю твоє потомство численним”. І Авраам, терпляче чекаючи, дійсно отримав обіцяне. Бо люди клянуться чимось більшим, ніж вони самі; клятва підтверджує сказане і кладе край всякому спору. Так і Бог, коли хотів ясно показати спадкоємцям Своєї обіцянки, що наміри Його незмінні, то підтвердив їх клятвою. І в цих двох незмінних речах – в обіцянці і в клятві, які у Бога не можуть бути помилковими, – ми, що знайшли у Нього притулок і схопившись за майбутню нам надію, отримуємо сильне підбадьорення. Ця надія – міцний і надійний якір для нашої душі» (Євреїв 6: 13-19).

Надія – якір нашої віри. Якщо ж продовжити аналогію віри з мостом, то надія представлятиме опори, на яких цей міст тримається. Підставою ж всієї «конструкції» служить любов. І підстава ця непохитна! «Любов ніколи не пройде, – пише апостол. – Дар пророцтва – зникне, дар мов – припиниться, знання – стане непотрібним» (1 Коринтян 13: 8). Адже коли невидиме стане видимим, розділене – єдиним, а невідоме – очевидним, потреби у вірі й надії не залишиться. Любов же – нев’януча чеснота, бо вона – сутність Самого Бога.

Саме любов повинна бути нашим головним одягом – тим, що люди повинні бачити у дітях Божих в першу чергу. «Одягніться в милосердя і співчуття, в доброту, скромність, лагідність, довготерпіння, раз ви обранці Бога, Його святий і улюблений народ. Переносьте терпляче один одного і прощайте, якщо хтось на когось ображений. Як Господь простив вас, так і ви прощайте! А поверх цих одягів зодягніться в любов, вона все зв’язує і все направляє до досконалості. Нехай мир Христовий направляє ваші серця, адже Бог вас закликав і з’єднав в одне тіло заради миру. І будьте вдячні!» (Колосян 3: 12-15).

Читайте також:

Схожі статті

Мир Божий, справжній шалом, дозволить нам перетворюватися в образ Христа, формувати справжній характер, гідний наслідування. Тільки тоді ми зможемо з чистою совістю сказати своїм дітям і своїм учням: «Будьте до мене подібні, як я до Христа» (1 Коринтян 4:16).

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!